Техніками "вирізування" та "виколювання" вишивають найрізноманітніші орнаменти при декоруванні натільного одягу. "Сліпе вирізування" найбільш поширене в орнаментах, якими декорують натільний одяг літніх жінок. Шов "розвід" найбільше використовують для розводу основних ліній орнаменту. Орнаменти, з використанням техніки художнього вишивання "довбанка", виконуються по білому тлу (білому фоні полотна) білим або ніжними відтінками інших кольорів. "Зерновим виводом" виконують основні орнаменти при декоруванні одягових виробів. "Солов’їні вічка" в орнаментах найбільше поєднуються з "розводом", "курячим бродом", "лиштвою простою", "качалковою", "зерновим виводом" тощо. Такі орнаменти виконуються переважно білим або ніжними відтінками інших кольорів. "Штапівкою" виконують основні орнаменти в поєднанні із "лиштвою простою", "качалковою", "гладдю косою оздоблювальною" тощо. Колористичні рішення таких орнаментів найрізноманітніші — від монохромних до поліхромних, але переважно в ніжних відтінках.
Одного дня звичайнісінький хлопець, життя якого досі було похмурим і буденним, захворів. Проте виявилося, що «хвороба» ця незвичайна, і, якщо чесно, навіть дуже захоплива. Не треба лежати в ліжку, викликати лікаря й приймати ліки, адже ця хвороба — пригодоманія! Перший її симптом — поява дивовижних космічних прибульців, котрі хочуть заразити весь світ вірусом страху. Другий симптом — це коли твої мама з татом і навіть бабуся виявляються супергероями, здатними переноситися в часі й просторі. І третій симптом — це така блискавична зміна подій, що зупинити чи перервати їх неможливо. Та й не варто, адже перш ніж рятувати світ від прибульців-синьомордів, нашому героєві треба змінитися самому: долаючи страх, пройти небезпечні випробування, навчитися миттєво приймати рішення, від яких залежить доля людства, і головне — завжди бути готовим до неймовірних пригод! Прочитавши динамічні й захопливі повісті відомої письменниці Лесі Ворониної, ви не лише станете учасниками фантастичних подій, а й зрозумієте, що людина, яка здолала свій страх, може перемогти наймогутніших ворогів. Навіть підступних синьомордів...
Леся Воронина. Повість "Таємне Товариство Боягузів, або засіб від переляку №9". Розділи 28 - 36.
Повість Лесі Ворониної "Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку №9" (зміст):
Розділ 28. Пірамідосерфінґ
Розділ 29. Нехай синьоморди посплять
Розділ 30. Ми вистежуємо викрадачів
Розділ 31. Куди веде провалля
Розділ 32. Що може антижаб
Розділ 33. Ми виконуємо акробатичні номери
Розділ 34. Бабуся Соля дає нам інструкції
Розділ 35. Квіти перемагають хижих прибульців
Розділ 36. Так народжуються народні пісні.
"Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів", повість (Леся Воронина). Розділи 21 - 31.
Леся Воронина, "Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів", повість (зміст):
Розділ 21. Я знайомлюся з біороботом Стахом і розумію, що не все класно
Розділ 22. У ТТБ з’явився зрадник?
Розділ 23. Мене виручають власні вуха
Розділ 24. Що ми знаємо про давньоєгипетських богів?
Розділ 25. Ми вирушаємо у віртуальну експедицію
Розділ 26. Сонячний Сфінкс існує!
Розділ 27. Стах помічає міжчасовий коридор
Розділ 28. Мама з татом вдаються до спецефектів
Розділ 29. Мумії перетворюються на богів
Розділ 30. Давні єгипетські боги повертаються додому...
Розділ 31. Операцію «Антижаб-2» завершено!
Козацькі вірші Марії Хоросницької
"Запорізька січ", "Хочем знати", "Прадід", "На Янівському цвинтарі", "Прапорець" - дитяча поезія львовської поетеси Марії Хоросницької, присвячена козакам та стрільцям-патріотам, що боролися за нашу країну.
Вірші про зиму Марії Хоросницької
"Зима", "Білі рожі", "Гуси-лебеді летіли" - зимові вірші для малят від української поетеси Марії Хоросницької.
"Дуже радісна пора", "Свиснув шпак", "Березень", "Живий плотик", "Дощик" - весняні поезії української поетеси Марії Хоросницької.
Видатна українська письменниця Марія Пригара у своїх оповіданнях, створених за мотивами народних дум, переносить читача до XVII - XVIII столітть, коли українське козацтво вело запеклу боротьбу з поневолювачами рідної землі. Читайте історичні оповідання: "Козак Голота", "Як три брати з Азова тікали", "Про Івася-вдовиченка Коновченка", "Про Хвеська Ґанджу Андибера", "Маруся Богуславка", "Про Хведора Безрідного", "З неволі", "В степу на могилі".
Петро Осадчук, добірка новорічних поезій
"Новорічний ранок", "Зустріч", "Даруночок" - дитячі вірші до Свята Нового року від українського поета Петра Осадчука.
Марія Хоросницька, вірші про школярів
"Школярик", "Дозвілля", "Учнівська турбота" - добірочка дитячих віршиків Марії Хоросницької про школярів.
Добірка дитячих поезій Марії Хоросницької про дівчат включає цикл віршів "Про дівчинку Мартусю", а також віршики: "Матусина радість", "Дівчина Анничка".
Новорічні вірші Ірини Жиленко
"Лист до Діда Мороза", "Підкова", "В гостях у Діда Мороза" - дитячі вірші Ірини Жиленко до Свята Нового року.
"Розповідь про Тарасову вербу", "Заповіт", "Свято", "Шевченківський гай" - добірочка дитячих поезій Марії Хоросницької про Великого Кобзаря.
"Колись, за сивої давнини, в Афінах (столиці стародавньої та сучасної Греції) жив великий митець, різьбяр і будівничий Дедал, нащадок царського роду. Учнем Дедала став його небіж Талос, ще підліток, але такий тямущий і здібний, що сам Дедал чудувався, як швидко хлопець од нього все переймає і сам уже створює дивовижні речі. Одного разу, гуляючи з Дедалом по Акрополю, Талос спіткнувся і впав з висоти. У його смерті афіняни звинуватили Дедала, мовляв, той із заздрощів надумав позбутися свого учня і сам зіштовхнув його вниз. І афінський люд засудив митця до вигнання..." (з грецького міфу)
"Ще до початку світу, коли не було ні неба, ні землі, а саме́ лише синє море, то посеред того моря стояло велике дерево, що його різні слов’янські народи називали по-різному: дубом, явором, сосною, березою, яблунею та інше. На тому дереві була золота кора, перло́ва роса, і сиділи на ньому дивовижні птахи. Дехто каже, що то були два голуби, а дехто — що сивий сокіл. Серед гілля того дерева роїлися бджоли, у його корінні жили всілякі тварини, на гілках знайшли притулок птахи. Таке дерево, що існувало до початку світу, в міфологи називається світовим. А найголовніші істоти на ньому — два голуби і сивий сокіл. То не просто птиці. Це втілені у пташину подобу боги, які створили світ — заснували небо із сонцем, місяцем і зорями з синього та золотого каміння, а землю — із дрібного піску..." (з давніх міфів)
Українська народна легенда "Місто Сміла"
"Колись Сміла була в руках у польських панів. Володіли нею Любомирські, Потоцькі й інші вельможі. Козаки невпинно вели з ними війну за місто. Важкі були битви. Багато разів брали вони смілянський замок, і кожного разу поляки відбирали його назад. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка-козачка. Молода, красива й відважна. Вона виступила із закликом продовжувати боротьбу з поневолювачами краю..." (з української легенди)
"Коли ще в Галичі жив король Данило, він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав. Король Данило сам відкривав ту касу, де працював той майстер, замикав його і випускав власноручно, коли треба було майстрові кудись вийти. Він лише один знав про все багатство короля, той майстер. І так розжився, що не розумів, як так голодним бути..." (з народної легенди)
"Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, і каже: "Потроху відробиш мені за неї." Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові: "Віддай мені корову назад!" Той каже: "Брате! Я ж тобі за неї відробив!" "Що ти там відробив, як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова! Віддай!" Бідному шкода стало своєї праці, не схотів віддавати. Пішли вони позиватися до пана. Прийшли до пана..." (з української народної казки)
Оповідання і казки Михайла Слабошпицького: "Цінь-цвірінь", "Екскурсія в зоопарк", "Славко і Жако" та "Хлопчик Валь".
"Вже йшла весна. Горобці першими побачили, як ожила і заговорила з холодним берегом річка. "Прокидайся! — казала річка берегові.— Годі вже тобі спати. Цілу ж зиму проспав!" " Зимі кінець! Зимі кінець! — радо вигукували над річкою горобці.— Нам не буде холодно! Нам не буде голодно!" Річка виглянула з ополонки, але видно було погано. Лунко тріснув лід. Аж горобці налякалися. Пороснули врозтіч і присмирніли, зачаїлися сірими грудочками на всніженому березі.
Лід сердився й щосили намагався тримати річку..." (Михайло Слабошпицький)
