Статті для дітей та батьків

До циклу поезій Івана Франка "В плен-ері" увійшли вірші: "Мамо-природо!", "По коверці пурпуровім", "Ходить вітер по житі", "Суне, суне чорна хмара", "У долині село лежить", "Ой ідуть-ідуть тумани", "Над великою рікою", "Дрімають села...", "Ніч. Довкола тихо, мертво".

"Червона калино", "Спомин", "Дивувалась зима", "Дрімають села...", "Навесні",  "У долині село лежить", "Розвивайся, лозо, борзо", "Журавлі" - поезії Івана Франка для дітей з різних збірок.

"Ледве дихнуло весняним теплом — набубнявіли на деревах бруньки, ось-ось виткнуться листочки. Усе в природі прокидається, оживає, мовби земля прибирається в коштовні шати. А ген, у ліску, заголубіли проліски, зайнялися фіолетом гострі шоломи рясту. Понад озерцями, понад розливами в левадах жевріють перші квіточки. Ти стоїш перед цим раннім дивом, і складаються тобі рядки..."  (Дмитро Чередниченко)

"Як не любить той край", "Веселий сад, пахучі віти", "Учитель", "О мова моя", "Я знаю силу слова", "Як  не  любити  рідну  мову", "Любіть Україну", "Як не любить той край" - добірка віршів відомого українського поета Володимира Сосюри.

"Є у кожної дитини 
Матінка єдина
Та, що любить нас і дбає, 
Розуму навчає..."

(Леонід Полтава)

"Весь ліс у білій ризі,
Але не рівний сніг:
По нім, як знаки в книзі, 
Сліди звіриних ніг."

(Леонід Полтава)

"Батьків Богдана Хмельницького не знає і не бачив ніхто. А на горі, де зараз церква, жив собі дід з бабою. Біля них ріс густий-густий хміль. У діда і баби не було дітей, і вони по цьому журилися. Якось ранком вийшов дід з хати, почув ніби дитячий голос. Дід почав пробирати руками хміль і пішов туди, звідки чув голос. У густому-прегустому хмелю він знайшов хлопчика. Дитина лежала перед ним, а в голові в неї сяяло сонце. Дід перехрестився, взяв дитину і поніс до хати, а сонце теж пішло за ним..." (з народної легенди)

"... Чим більш зрозумілими і прозорими стають для людини тексти Біблії, тим величнішим постає Бог, Котрий надихав на творчість відомих і невідомих авторів книг Старого й Нового Заповітів. Для того щоб кожна прагнуча душа могла усе-таки прийти до Світла Істини, сьогодні вже мало просто видавати переклади Біблії. Потрібні допоміжні книжки, котрі введуть читача до цих віддалених у часі, непростих, стислих і максимально насичених Божественною інформацією творів. Одним із випробуваних у царині допоміжної літератури є жанр конспективного переказу, котрий водночас дозволяє познайомитися із задумом упорядників біблійного канону для низки релігій і може служити довідником з сюжетів Святого Письма для найширшого кола читачів різного віку... (Лесь Герасимчук)

 

"Колись давним-давно правив поліським краєм  скупий і загребущій князь. Пообкладав свої села такими податками, що люди ледве-ледве животіли. Одного разу якесь село не прислало князеві данини. Розлютився грізний правитель і  вирішив жорстоко покарати неслухів. З великим загоном посіпок  сам вирушив на розправу.  Жителі села затужили, що нікому не буде пощади. Старі діди думали-гадали, що робити, як зарадити лихові, та нічого не могли придумати..." (з народної легенди)

Біблійні легенди у стислому перекладі:

"Створення світу",

"Створення людини",

"Створення раю",

"Вигнання з раю",

"Вавілонська вежа",

"Каїн та Авель",

"Потоп і Ной",

"Чому людина не знає, доки живе",

"Про Мойсея",

"Десять Божих заповідей",

"Притча про блудного сина",

"Притча про сіяча".

 

"Спочатку Бог створив небо та землю. Земля була безладна й порожня, а над безоднею — пітьма, і Дух Божий ширяв над водою. Бог сказав: «Хай буде світло!». І постало світло. І побачив Бог, що світло добре, і відокремив його від пітьми. Бог назвав світло «день», а темряву — «ніч». І був вечір, і був ранок,— день перший..."  ... Бог сказав: «Створімо людину за Нашим образом і подобою, і нехай панує над рибою, птаством, худобою, звірами, плазунами». І створив Бог людину на Свою подобу як чоловіка та жінку. І поблагословив їх Бог..." ...  "У дні творення не було на землі польових чагарів, польова травина не росла, бо дощу на землю Господь Бог не давав, і не було людини, аби порати землю. Але з землі підіймалася пара та зрошувала землю. Тим часом Господь Бог створив людину з пороху земного, насадив рай в Едемі на сході й там осадив створену людину..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука)

 

"Адам і Єва були першою сім’єю на землі. Нелегко їм жилося, нелегко було шукати поживу й вирощувати хліб. Минав час, і в них з’явилися діти. Першим народився хлопчик, якого назвали Каїном. Потім народився ще хлопчик, і його назвали Авелем. Брати виросли й почали допомагати батькам. Авель, як молодший брат, виконував найлегшу роботу і став вівчарем, а Каїн виконував найтяжчу роботу і став рільником..." ... "Минули роки й сторіччя. В Адама та Єви ще народилися сини й дочки. А в тих — власні діти. На землі тривало життя. Але з часом люди почали віддалятися від Бога й коїти дедалі більше зла..." ... "На той час по всій землі була одна мова, в якій було небагато слів. І сталось так, що люди зі сходу прийшли й осіли в краї Шинеар. Один одному вони сказали: "Давайте наробимо цегли й добре ЇЇ випалимо!" І стала цегла для них замість каменю, а бітум — замість глини..." ... "Багато років минуло, відколи Бог розпорошив народи з Вавилона. Нащадки Сима, Хама та Яфета, синів Ноєвих, оселилися у різних землях. Одного з нащадків Симових звали Аврамом..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука) 

 

"Отак Аврам із Єгипту разом із дружиною, з усім набутком та з небожем Лотом подався до Неґеву, а від Неґеву — до Бет-Елу*, де колись був його намет. Аврам був багатієм: у нього були чималі стада, багацько срібла й золота. У Лота, що ходив з Аврамом, теж була худоба і намети. Але землі для належного господарювання на обох не вистачало. Між їхніми пастухами почали виникати чвари..." ... "Після тяжких випробувань, битв і допомоги Лотові Аврамове майно не поменшало. Він мав худобу, срібло, золото, і лише одне засмучувало його: в нього досі не було дітей. І почав Аврам жалітися Господові..." ... "Час минав, а Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому дітей. У неї була служниця родом з Єгипту, на ім’я Аґар. І Сара сказала Аврамові: "Я не можу народити тобі дітей, але, може, моя служниця народить від тебе, і тоді вони стануть моїми нащадками..." ... "Коли Аврамові виповнилося дев’яносто дев’ять років, а дітей у нього й Сари ще не було, знову з’явився йому Бог і сказав: "Я Бог Усемогутній, вір Мені й будь праведний. І Я укладу з тобою угоду, і ти будеш батьком численних народів..." ... "Про міста Содом і Гомору ширився поганий поголос. То й Бог повідав Авраамові: "Гріх Содома й Гомори дуже тяжкий. Якщо їхні мешканці справді такі, як про них кажуть, то Я скараю їх і зруйную ці міста..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука) 

 

"Лот пішов із Цоара й оселився в печері на горі разом з обома доньками. Якось старша донька запропонувала молодшій..." ... "Як обіцяв Господь, так і сталося: в Авраама, якому було вже сто років, і Сарри народився син. І назвали його Ісаком..." ... "Тепер, коли побачила Сарра, що син Аґари глузує з усього, вона почала домагатися від Авраама вигнання невільниці й Ізмаїла як можливого спадкоємця. Не до душі було це Авраамові, але Бог пояснив йому, що нащадки його мають піти від Ісака, а від Ізмаїла має піти інший народ..." ... "Якось забажав Бог випробувати Авраама: чи твердо вірить він Йому й чи ладен коритися. І Він мовив: "Аврааме! Візьми свого улюбленого єдиного сина, піди в край Морія, зійди на гору і там віддай його Мені в цілопалення як офіру"..." ... "Сто двадцять сім років було Саррі, коли вона померла в Кіріят-Арбі, себто в ханаанському Хевроні. Авраам ревно оплакував її й вирішив поховати з шаною..."  (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука) 

 

"Авраам помер у 175 років, у щасливій старості. Його поховали сини Ісак та Ізмаїл у печері Махпела на полі Ефрона, сина хетита Тохара, проти Мамре, на полі, що його купив Авраам у синів Хета. Там поховано Авраама й Сарру..." ... "Минули роки; Ісак постарів, і затемнились йому очі. Якось він покликав до себе Ісава й сказав йому: "Візьми своє знаряддя — сагайдак і лук, піди в поле, уполюй мені дичину й приготуй страву, яку я люблю, щоб благословила тебе моя душа перед смертю." ... "Одної днини Яків рушив з Беер-Шеви до Харану. Коли сонце вже зайшло, він спинився на ночівлю. Примостив собі камінь під голову й поклався спати..." ... "Лаван гостинно зустрів Якова й оселив його у власному домі. Яків почав працювати на Лавана..." ... "Господь побачив, що Лія не кохана, і винагородив її синами..."  (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука) 

 

"Після народження Йосипа Яків сказав Лаванові: "Відпусти мене, піду я вже додому. Віддай мені моїх жінок і дітей, що служили тобі за них, і я піду..." ... "Аж ось почув Яків, ніби сини Лавана казали: "Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того зробив собі маєток." І тоді побачив з обличчя Лавана, що той перемінився до нього..." ... "Дорогою Якова зустріли Янголи Божі. Яків сказав: "Це табір Божий." І назвав те місце Маханаїм..." ... "Тієї ж ночі він підвівся, взяв обох своїх дружин, обох служниць та одинадцять дітей і перейшов брід Ябок. Потому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав. Лишився Яків сам..." ... "Підвів Яків очі та й побачив, що йде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць. Невільниць із дітьми поставив попереду, Лію з її дітьми передостанніми, а Рахіль та Йосипа — останніми. А сам пішов перед ними і вклонився до землі сім разів, аж поки підійшов до брата..."  (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука)  

 

До цієї збірочки таких добрих і теплих дитячих казок від нашої сучасниці - української поетки, письменниці, казкарки, співачки, композиторки, вчительки та просто чарівної жінки Галини Римар - увійшли такі:

Казочка про дві хмаринки
Джмелик
Дощик (Образок)
Про мале солов'ятко
Казка про кольори
Про лисицю, їжачка і сірого зайчика
Про добру дівчинку
Вечір на Варвари
Оповідь про життя в одній країні (Сон Вадимки)
або як Лілея і Веселик врятували свою країну
Оповідь про Теодора та прибульців-чолуків

"Коли  Олександра була немовлям, її улюблена фраза була «Пррр», а її першим словом було «Фізика». Це тому, що її мама працювала учителем фізики в 24 школі. Тато дівчинки працював травматологом, тому іі другим словом було «Травма». Олександра дуже любила собак. Тато і мама теж обожнювали їх, але, на превеликий жаль, собаку завести вони не могли.  В районі, де мешкала родина Олександри, було багато власників собак, які мали можливість утримувати домашніх улюбленців. Тому батьки дівчинки придумали облаштувати в їхньому дворі пункт, де можна було б надавати послуги по догляду за тваринами..." (Діанка Олійник) 

"У темний дощовий вечір коло дитячого майданчику під лавкою гралося цуценятко на ім’я Джелі і радісно гавкало: «Гав! Гав!». Джелі обожнювало гратися з дітками. У цей самий день цуценятко Лакі втекло з дому і побігло до майданчику. Своєю цуценячою мовою воно радісно кричало: «Воля! Воля!» Джелі побачила Лакі і дуже зраділа. Щодуху вона побігла до нього..." (Діанка Олійник)

"- Нарешті настало літечко! Метелики літають, сонечко гріє, навіть бджоли не хочуть жалити нас, мабуть, вони теж раді літу, – сказав Сашко.
- Ну, звісно! Влітку у моїх улюблених  квіточках  найбільше пилку назбиралось з ранньої весни, – радісно відповіла йому сестричка Оленка.
Сашкові та Оленці ніхто не завадить милуватися природою влітку. Ніхто не зможе зіпсувати настрій їхньому коту Бублику - це неможливо! Він  так мріяв поніжитись на зеленій літній травичці!.." (Діана Олійник)