Олена Пчілка
ЖУРАВЕЛЬ ТА ЧАПЛЯ
Казка
Був собі Журавель, і подумав він оженитися. «Кого ж би то взяти? Візьму чаплю! — думає Журавель, — вона мені по мислі, якраз для мене!»
От приходить до Чаплі, та й каже.
— Ні, щось я не маю охоти за тебе іти!
— Ну, як не маєш, то не маєш, Бог з тобою! — каже Журавель, і пішов собі.
Але згодом роздумалася Чапля, приходить до Журавля та й каже:
— Знаєш що? Я вже роздумалася і вже хочу йти за тебе!
—- А, — каже Журавель, — ти роздумалася? І я тепер роздумався — не хочу вже тебе брати!
— Ну не хочеш, то й цур тобі,— каже Чапля, пішла така розгнівана.
Тим часом Журавель, як почав знову думати, — розміркувався, іде знов до Чаплі:
— Вибачай, — каже, що я тобі так тоді відказав. Тепер я надумався і хочу-таки тебе брати.
— А! — каже Чапля. — Ти надумався? І я «надумалась», що мені за тебе не йти! Як-то можна: я, молода, сама до тебе приходила, а ти мені так прикро відказав! Та щоб я після цього пішла за тебе? Ніколи в світі! Іди з очей!
Пішов Журавель. А Чапля, як почала думати, як почала думати, та й стала жалкувати: «Що се я, дурна, зробила? Нащо я Журавлеві відмовила? Ну, чи ж добре отак самотою жити, без господаря в хаті? Він же приходив, перепрошував! Піду, скажу йому, що вже згоджуюсь!»
Пішла Чапля: здибалася, мовби несподівано, з Журавлем та й каже йому, що от, мовляв, роздумалася, піде вже за його.
Куди там! Журавель уже і не думає її брати:
— Що ж се, — каже, — таке? Ти мені вже двічі гарбуза дала, та щоб я знов тебе сватав? Не хочу!
— Ну, не хочеш, то нехай же ти згинеш! — каже Чапля. — Вже тепер і не думай, і слова мені не кажи ніколи про своє сватання! Нехай тобі абищо!
Пішов Журавель, пішов, а згодом знов почав думати: «Отже, таки одружуся! Що ж так бурлакувати — без вірної дружини, та без господині в хаті! Недобре! Піду до Чаплі, перепрошу її гарненько, може, піде».
Пішов, але Чапля таки затялась, не хоче! А через якийсь час каже, що вже пристає! Ну, коли ж знову Журавель не хоче її брати! А там, дивись, знов Журавель іде свататься, так уже Чапля не хоче!
І так вони все ходять та ходять, а побратися ніяк не можуть: коли одно «надумається», то друге «роздумається», та й нема згоди.
От так і ходять до сеї пори!
За матеріалами: Олена Пчілка. "Годі, діточки, вам спать!". Упорядник О. М. Таланчук. Художник І. І. Литвин. Київ, видавництво дитячої літератури "Веселка", 1991 рік, стор. 225 - 227.
Більше творів Олени Пчілки на нашому сайті:
