Іван Нехода: вірші для дітей

Іван Іванович Нехода (24 травня 1910 — 17 жовтня 1963) — український поет і письменник, журналіст.

Народився в селі Олексіївка Харківської губернії, у бідній селянській наймитській родині. Батько помер молодим, мати-вдова самотужки виховувала чотирьох дітей. У 1924 році Іван перебрався до Харкова, почав відвідувати в вечірню школу. З 1925 року Іван Нехода працював кореспондентом в Харківській газеті «На зміну». Наприкінці 20-х років вірші Івана Неходи вже друкували молодіжні газети, а пізніше — і літературні журнали для дорослих. У 1931 році виходить перша збірка поета. «Пісня радості» — збірка поезій для дітей, що вийшла друком у 1935 році, була першою справді поетичною книгою, від якої і сам поет вів своє літературне літочислення. З 1929 по 1932 рік Іван навчався на факультеті мови та літератури Харківського інституту народної освіти. Вчителював, працював в редакціях різних газет і журналів, здебільшого дитячих. У червні 1941 Іван Нехода пішов на фронт, але не покинув літературну справу – писав вірші, які присвячував своїй дружині та доньці.

Після війни поет жив у Києві, де працював головним редактором видавництва «Молодь», пізніше — редактором журналу «Піонерія», а згодом - головував у Криму Кримською філією Спілки письменників України. У 50-х роках у Криму за підтримки держави активно почало відроджуватись українство: кілька років поспіль тиражем у 50 тисяч примірників виходила українська газета «Радянський Крим», у місцевому видавництві «Кримвидав» почали з'являтися книги українських авторів, в тому числі за сприяння вже відомого поета Івана Неходи. Довкола нього згуртувалися перспективні кримські початкуючі автори — Степан Литвин, Дмитро Черевичний, Лідія Кульбак, Микола Артеменко. При Спілці письменників почало працювати літературне об'єднання. Останні роки поет багато подорожував по Україні, відвідав Чехословаччину, Францію, Англію, Західну Німеччину, Італію. Враження від поїздки до Франції навіть вилилися в окрему книгу — «Пам'ять про французьку землю». Чимало часу віддав дитячій літературі. Майже половина збірок Неходи — для дітей. Саме він — автор знаменитого вірша-пісеньки «У лісі-лісі темному». По приїзді до Києва у 1952 році поет створив серію казок для дітей, писав лірику та публіцистику. Писав поет і пісні. Працював разом з композитором Андрієм Штогаренком, Аркадієм Філіпенком, Таїсією Шутенко та іншими. Його безпосередніми вчителями були українські поети — Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, з якими Нехода спілкувався і особисто. Помер Іван Нехода раптово, 17 жовтня в 1963 року, у 53-річному віці. На Хрещатику, на боковій стіні будинку № 15 (Пасаж), де поет прожив останні 11 років свого життя, у 1972 році встановлено меморіальну дошку. В 1965 році у Києві на честь Івана Неходи названо вулицю. Його ім'я носить і вулиця у Харкові. 

* * *

Нехода і Шевченко
У своїй творчості Нехода неодноразово звертався до образу Тараса Шевченка. У віршах «Верба» (1939), «Стояв Шевченко над Невою» (1939), «Подорож на Чернечу гору (17 червня 1945 року)» (1945), «В Орську» (1949), «Сіль землі» (1961) та інших — писав про значення Шевченка в історії українського народу. Згадував його в поезіях «Горький у Мануйлівці (1897 і 1900 pоки)» (1953), «Навіки поріднив нас Ленін», «Мій отчий дім», «За долю світу я весь час в тривозі» (всі — 1961). У творах Неходи, за словами дослідників, чимало поетичних образів, запозичених з «Кобзаря». Завдяки Івану Неході став широко відомим переклад «Заповіту» Тараса Шевченка на кримськотатарську мову. Зробив його кримський письменник Шаміль Алядін.