Віра Артамонова, "Сонечко казало правду" (збірка ілюстрованих оповідань для дітей), читати та завантажити


Віра Артамонова

СОНЕЧКО КАЗАЛО ПРАВДУ

(Збірка оповідань для дітей)
 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи

 

Завантажити ілюстровану збірку оповідань Віри Артамонової "Сонечко казало правду" (djvu.zip)

Завантажити текст оповідань зі збірки Віри Артамонової "Сонечко казало правду" (txt.zip)

 

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Бджілка


Віра Артамонова

БДЖІЛКА

Оповідання

Калюжка — як дзеркальце. В нього дивиться кульбабка з бережка.
І раптом на воді щось задріботіло, заворушилось.
Володя придивився: бджілка. Од її крилець кружечками розходились дрібнесенькі хвильки. Мабуть, хотіла сісти на кульбабку, та не втрапила на ту, що на бережку, а на її відображення у воді. Намочила крильця і не може злетіти.
«Треба рятувати,— подумав хлопчик.— Але вона може вжалити...»
Подав їй соломинку, та зморена бджілка не змогла вибратись на неї.
«Нехай жалить. Трохи поболить — та й перестане... Зате вона житиме»,— не злякався Володя і підвів під неї долоню.
Бджілка й не збиралась жалити. Відчувши під лапками опору, розправила крильця, задзижчала і знялася в небо, а Володя почув:
— Дзижчу, лечу по солодкий мед!

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Бджілка

 

 

* * *

 

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Сонечко казало правду


 
СОНЕЧКО КАЗАЛО ПРАВДУ

Оповідання

Ну й вигадник же цей Володя! Наслухається по телевізору та від бабусі Варвари казок, а потім починає свої вигадувати. В нього і котик, і песик, і сонечко в небі можуть думати і говорити, як люди.
Мама слухає — усміхається, а Володин братик Сергійко, який уже ходить до другого класу, питає:
—    Ну, чому ти хочеш бути брехунчиком? Обманювати не можна.
—    Хіба ж я обманюю — просто хочу казки, бо в казці гарно.
—    Обманюєш!
—    То виходить, що й бабуся обманює, і той дідусь, що живе в телевізорі?
—    Ні, вони казки розказують.
—    А я хіба ні?
—    Який з тебе казкар, ти ще й до школи не ходиш і не про Котигорошка оповідаєш, а про те, що бачимо довкола.
—    Хіба ж я кажу, що казкар. От півник вранці кукурікнув, наче промовив: «Доброго ранку».
—    Невже? — допитується Сергійко.
—    От прислухайся вранці: ку-ку-рі-ку — доб-ро-го ранку!
—    Не схоже.
—    Бо ти не хочеш, щоб було схоже. А я почув, то й кажу йому: «Кукуріку!» Говоримо. Потім у вікно зазирнуло сонечко.
—    Невже й воно вміє говорити?
—    Воно — ні... Сонечко вміє писати промінням. От і написало на підвіконні: «Виходь надвір гратися».
—    Ти ж і читати ще не вмієш.
—    Буквами — ні, а коли сонечко пише промінням — умію.
—    Воно викликає гратися, а ти йому що?
—    Кажу: «Викочуйся вище в небо».
—    Хіба воно вміє чути? — сміється Сергійко.
—    Авжеж, уміє. Ти от смієшся. І воно сміялось у небі, коли я, зробивши гімнастику, поснідавши, вибіг на подвір’я. І вже не пише, а й говорить, тільки трішки шепелявить, наче вишневі листочки шумлять. Торкнулось моєї голови променями і питає: «Це в тебе промінчики?» — «Ні,— кажу,— це чубчик».— «Такий золотавий, аж світиться!» — «Бо я білявий,— кажу,— вмився, зачесався».— «А хочеш бути чорнявим?» — питає мене сонечко. «Це сажею обмазатись, чи що? Не хочу, я люблю бути чистим...» — «Забруднюватись не треба,— каже,— тільки частіше виходь надвір».
—    Це вже казка, чи що? — питає Сергійко.
—    В казці лютий змій, вовки, ведмеді, а це було зі мною.
—    Як це було? — знову сміється Сергійко.
—    Отак і було... «Ходімо на озеро купатися»,— сказало сонечко. І ми пішли. Я — стежкою, що повилася в траві, а воно пострибало по верхів’ях ясенів, черешень. Добрались до озера.

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Сонечко казало правду

 

Дивлюсь, а воно вже у воді, довкола нього дрібні хвильки мерехтять. Глянув у небо — і там сонечко. «То вас двоє?» — питаю. А воно: «Ні, то мій братик у небі лишився світити, а я прийшло купатися. Пливи,— гукає,— до мене, вода не холодна, я нагріло її за весну!» Ми купались, плавали, бризкались. З берега на нас дивились кульбабки, що теж схожі на сонечка. «Приходь і завтра»,— сказало сонечко, коли ми накупались, наплавались досхочу. А я йому: «Прийду не сам, а з братиком Сергійком».— «Приходьте,— каже,— якщо хочете бути здоровими, дужими!» А сьо-годні рано глянув я в дзеркало — справді, чорнявим став, тільки чубчик посвітлішав. Сонечко казало правду. То ходімо, Сергійку, на озеро. І сонечко прийде...
— Таки вигадник,— сказав Сергійко.
Та й побігли обидва до озера. А вгорі з дерева на дерево перестрибувало сонечко, ніби промениста білочка.

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Сонечко казало правду
 

 


* * *

 


 Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Їжачок-реп'яшок
 
 
ЇЖАЧОК-РЕП’ЯШОК

Оповідання

Володя підкидає м’яча вище хати, а Сергійко — вище ясена. Володі подобається грати з братиком. Підскочив — одпасував. А Сергійко підкинув ще вище. Цьо¬го разу Володя прогавив — і м’яч упав у малинник, що за штахетами.
—    Піди принеси,— сказав Сергійко.
—    Чому я повинен приносити? Ти ж його туди закинув.
—    А ти не одбив — тобі і йти.
І Володя пішов.

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Їжачок-реп'яшок

 


Малинник густий, довкола нього — штахети і трава. Дивиться Володя: там, де повинен був упасти м’яч, колючий їжачок клубочком скрутився, наче м’яч їжачком став. А в траві, біля штахетів, лежав справжній, гумовий. Володя штовхнув його ногою у малинові зарослі, щоб не було видно, і гукнув:
—    Йди сюди, Сергійку!
—    Що там? Не можеш знайти м’яча?
—    Його вже ніхто не зможе знайти.
—    Чому? Де ж він дівся?
—    Йди сюди — побачиш.
Сергійко підійшов і радісно скрикнув:
—    О! їжачок!..
—    М’яч на їжачка перетворився, як у тій казці, що вчора по телевізору показували. Впав у малинник — і перетворився... І зараз ти не повіриш, як не вірив, що сонечко уміє говорити.
—    Він тут живе,— сказав Сергійко.
—    Хто?
—    їжачок.
—    І зовсім ні. Він тільки що з’явився. Був м’ячем і захотів стати їжачком. От і став. А захоче — знову стане м’ячем.
—    Казочка.
—    Нехай буде казочка, але спробуй знайти м’яча,— став біля штахетів Володя та одсунув ногою м’яча у густу траву.
Сергійко глянув туди, сюди. М’яча не побачив ніде і сказав:
—    Коли так, то винеси цьому колючому м’ячикові в блюдечку молока.
Зрадівши, що братик повірив, Володя, щось мугикаючи, поспішив до хати.
Повертаючись з молоком, він виразно проказував віршик:
М’ячик став їжачком — Поласує молочком, їжачок-реп’яшок,
Із колючок кожушок.

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Їжачок-реп'яшок
 
 


* * *

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Ясенок

 

 

ЯСЕНОК

Оповідання

Біля паркана, на подвір’ї, росте високий гіллястий ясен. При ньому, біля самого стовбура, зійшов маленький. Вже розпустив свої листки, що схожі на зелені веселочки.
—    Мамо, ось маленький ясен росте! — сказав Володя, показуючи деревце.
—    Ясенок,— проказала мама.
Хлопчик подумав хвилинку і заперечливо похитав головою:
—    Ні, ти — мама.
—    А хто ж іще? Звичайно, твоя мама.
—    То чому ж ти кажеш «я — синок»? Це я — твій синок.
—    Жартівник ти, Володю. Я кажу «ясенок» — маленький ясен.

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Ясенок

 


—    А було ж, мабуть, так,— почав вигадувати Володя,— коли він зійшов із зернятка-насінинки, глянув на І    свого татка — великого ясена і сказав: «Я — синок!»
—    Отак і сказав?
—    Авжеж.
—    Хіба ж дерева    говорять?
—    Звичайно. Листячком    — шу-шу, шу-шу... І хто хоче почути, що вони кажуть,— почує.
—   Хто захоче — почує,— погодилась мама.— А ти, вигаднику, принеси із сарая лопату, то й пересадимо цього синка он туди, де любисток росте.
—    Нащо? Хай росте біля свого татка.
—    Біля татка він високий не виросте — гілля йому сонечко заступатиме.
—    Це наче в дитячий садочок синка поведемо.
—    Нехай так.
—    А скучно малому не буде?
—    Ні, він говоритиме з татком: шу-шу, шу-шу... І Володя побіг по лопату.
 
 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Ясенок
 

 


* * * 

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Сперечались кубики


 
СПЕРЕЧАЛИСЬ КУБИКИ

Оповідання

Володя будував із кубиків вокзал, а потім школу, потім — високу вежу. Вежа сягала йому до пояса. Та хилитнулась — і кубики розсипались.
Володя взяв зошит, намалював вежу, яку щойно хотів побудувати, ще й червону зірку на вершечку, а кубики зібрав у ящик і до вечора ними не грався. Коли ж задрімав, йому причулося, що кубики гомонять, сперечаються .
—    Я найкращий,— казав зелений,— бо навесні все зеленіє.
—     Ні, я найкращий,— шепотів червоний,— бо й гвоздики червоним цвітуть, і червоні прапорці на святі, і зірка на нашій вежі червона.
—    А може, таки я найкращий? — обізвався голубий.— Адже й небо за вікнами голубе.
—    А пшениця яка в полі, коли дозріє? Такий і я,— похвалився жовтий.
—    Ні, я кращий за всіх,— крикнув синій,— бо моїм кольором цвітуть волошки!
—    А я...— хотів щось про себе сказати рожевий, але Володя не дослухав суперечки, ступив до ящика і тихо промовив:
—    Ви — дерев’яні кубики, вас пофарбували, і всі ви гарні. Завтра збудую з вас місток — і ви станете як різнобарвна веселочка.

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Сперечались кубики

 

 

* * *

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Бляшаний півник
 
 
 
БЛЯШАНИЙ ПІВНИК

Оповідання

—    Вставай, уже світанок! — будить Сергійка Володя.
—    Справді, світанок,— розплющив очі Сергїйко.— А чому ти так рано встав? Тобі ж у дитячий садочок ще не пора.
—    Мене півник розбудив.
—    Таж він ще не співав. Я завжди чую, коли він піє, і прокидаюсь.
—    Цей, що бігає по подвір’ю, ще не співав.
—    А який же тебе розбудив?
—    Той, що над ганком із бляхи вирізаний.
—    Не теревень, Володю. Хіба ж бляшаний може піяти?
—    Вдень не може, стоїть собі над ганком і слухає, що на світі робиться, а вночі...
—    І вночі так само.
—    Коли ти хочеш, щоб стояв,— стоїть, а я знаю інакше...
—    Як же ти знаєш? — питає Сергійко, йдучи вмиватись.
—    А отак: коли звечора всі поснуть, він дивиться в небо, на зорі, і думає, що то золоті зеренця. Раптом одне впало на дах, друге. Потім посипалась ціла жменя. Півник залишає ганок, тихо ступає лапками по даху, клює ті зеренця. Коли поклює всі, на сході починає світати. Ситий півник клюне кілька росинок, що впадуть на дах із ясенового листя, і від задоволення тихо проказує «ку-ку-рі-ку». Так він дякує небові, ясену. А потім піє той, що бігає по подвір’ю.

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Бляшаний півник


—    Он воно як! А я думав...— усміхається Сергійко.
—    Нічого ти не думав! — заперечує Володя.— Ти просто мені не віриш. От наступної ночі не лягай спати, а заховайся на подвір’ї і дивись на дах.
—    Наче ти не спав — ховався...
—    Авжеж, ховався.
—    Де?
—    Під ковдрою.
—    І що ж ти побачив?
—    Те, що кажу, те, що хотів побачити. Не віриш?
—    Якщо ти хочеш, щоб я вірив,— вірю.
—    Отак би й раніше, а то: обманник, обманник. Тим часом запіяв той півник, що цілий день бігає по подвір’ю.

 

Віра Артамонова. Сонечко казало правду. Збірка ілюстрованих оповідань для дітей. Малюнки Лесі Гармизи. Оповідання Бляшаний півник
 
За матеріалами: Віра Артамонова. "Сонечко казало правду". Оповідання для дітей. Художник Леся Гармиза. Київ, видавництво «Веселка». 1989 рік, 24 с.

 

 

Читайте також на "Малій Сторінці":

Українські оповідання для дітейНа цьому терені - оповідання для дітей - працювала ціла плеяда видатних українських письменників. У цьому розділі читайте оповідання, що написали: Андрусяк Іван, Артамонова Віра, Бабанський Пилип, Бабкіна Катерина, Багмут Іван, Близнець Віктор, Бондарчук Андрій, Буцень Олег, Васильченко Степан, Васильчук Віктор, Вдовиченко Галина, Вздульська Валентина, Вінграновський Микола, Винниченко Володимир, Вишня Остап, Воронина Леся, Гончар Олесь, Грінченко Борис, Гуцало Євген, Григорук Анатолій, Давидов Анатолій, Демченко Галина, Денисенко Лариса, Дерманський Олександр, Донченко Олесь, Дяченки Марина та Сергій, Іваненко Оксана, Йогансен Майк, Живка Зоряна, Забіла Наталя, Караванська Оксана, Кара-Васильєва Тетяна, Коломієць Тамара, Копиленко Олександр, Король Петро, Коцюбинський Михайло, Кочубей Саша, Красицька Людмила, Кротюк Оксана, Кузьменко Дмитро (Кузько Кузякін), Лепкий Богдан, Лотоцький Антін, Лущевська Оксана, Магера Микола, Малетич Наталка, Малицька Костянтина (Віра Лебедова), Малкович Іван, Мензатюк Зірка, Міхаліцина Катерина, М'ястківський Андрій, Нестайко Всеволод, Ніцой Лариса, Ольжич Олег, Пантюк Сергій, Підгірянка Марійка, Плачинда Сергій, Пригара Марія, Прохаськи Мар'яна і Тарас, Пчілка Олена, Рута Оляна, Рутківський Володимир, Сенатович Оксан, Сенцовський Володимир, Сенченко Іван, Скуратівський Василь, Слабошпицький Михайло, Смаль Юлія, Стельмах Ярослав, Стефаник Василь, Стус (Щербаченко) Тетяна, Сухомлинський Василь, Ткачук Галина, Тютюнник Григір, Усачов Андрій, Франко Іван, Чередниченко Дмитро, Черкасенко Спиридон, Чухліб Василь, Шморгун Євген.
 
 
казки
Чимало українських письменників творили казки. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу. У розділі представлені казки таких авторів, як: Андієвська Емма, Андрусяк Іван, Білкун Микола, Васильчук Віктор, Вздульська Валентина, Вдовиченко Галина, Вінграновський Микола, Винничук Юрій, Вовчок Марко, Воронько Платон, Глібов Леонід, Гончарук Яків, Гринько Варвара, Денисенко Лариса, Дерманський Сашко, Дімаров Анатолій, Дяченки Марина та Сергій, Єгорушкіна Катерина, Жиленко Ірина, Жук Михайло, Забіла Наталя, Іваненко Оксана, Калинець Ігор, Керницький Іван, Коломієць Тамара, Королів-Старий Василь, Коцюбинський Михайло, Куліш Пантелеймон, Кротюк Оксана, Лепкий Богдан, Лірник Сашко, Липа Іван, Лотоцький Антін, Магера Микола, Майданська Софія, Малетич Наталка, Малик Галина, Малицька Костянтина, Мацко Ірина, Мирний Панас, Міхаліцина Катерина, Найдич Ніна, Нестайко Всеволод, Ніцой Лариса, Олесь Олександр, Павленко Марина, Перелісна Катерина, Підгірянка Марійка, Пономаренко Марія, Пригара Марія, Роздобудько Ірен, Самійленко Володимир, Симоненко Василь, Слабошпицький Михайло, Смаль Юлія, Стельмах Михайло, Стельмах Ярослав, Стороженко Олекса, Струтинський Василь, Сухомлинський Василь, Терен Віктор, Трублаїні Микола, Тютюнник Григір, Українка Леся, Франко Іван, Храплива-Щур Леся, Чубач Ганна, Чухліб Василь, Шевчук Валерій, Ярмиш Юрій.

Останні коментарі до сторінки
«Віра Артамонова, "Сонечко казало правду" (збірка ілюстрованих оповідань для дітей), читати та завантажити»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми