"Різдво", "Під Різдво", "На Святий вечір", "В різдвяну ніч 1915-го", "Ользі Кобилянській", "Горять свічки...", "Сон казка", "Білий ранок, морозець іскристий" - вірші до свята Різдва Христового від українського поета Богдана Лепкого.
"У хлів увійшов – і осліп:
яскриться пшениці сніп!
Коло корівки телятко сповито!
Золота молотого в ясла налито!
З морозу – в таке тепло!
Любов – це тривке джерело!"
(Сергій Губерначук)
"Христос ся рождає!" —
Радіють всі люди.
Ця радість лунає
Колядками всюди:
"Коляд, коляд, колядниця!
У господарів — пшениця,
Сіно, просо і овес.
Буде хай ваш рід увесь
Від біди і зла спасенний,
І навік благословенний!
Колядин, колядин,
Народився Божий Син!"(Юлія Забіяка)
"Синочкові на першу його коляду", "Дитинство трьох", "Сад різдвяний" - поезії Івана Малковича до Різдва Христова.
"Скінчився день, вже сонце спить,
На небі зірка мерехтить,
Під снігом гнуться віти -
У кожнім домі попри шлях
Стоять ялинки у свічках
І колядують діти..."(Роман Завадович)
"Сів Лі Сівлі у літак,
Тож над лісом літає мастак."(Галина Мирослава)
"Немає слів... лиш біль і гнів.
Горіть вогнем пекельним, вбивці!
А сльози діток й матерів
Ще віділлються вам, ординці.
Господи, збережи Україну!"(Тетяна Строкач)
"Що з нами збудеться, мила,
що з нами стане?
Вітер сліпий жебракує поміж містами.
Мох проростає дахами,
тоншають стіни.
Те, що здавалось непевним,
стало постійним.
Те, що здавалось далеким —
стало свідомим.
Хочу додому, чуєш!!!!
Я хочу додому..."
(Марко Терен)
"...Доля вділила всього: не скупа й не безслізна
Путь пролягає по тернях тобі й небесах
Мусиш триматись. Ти — жінка, і значить: залізна.
Значить, стожильна.
Нам в дітях
народ колисать..."(Світлана Йовенко)
"Колись, вже давно, на великім болоті
Жили журавель і лисичка у згоді.
Жили. Не сварились, а навіть дружили
І в гості один до одного ходили.
Ось, якось улітку, погожої днини
Лисичка чемненько мовля до пташини..."(Світлана Пасенюк)
"Якось, кажуть, вже давно,
Котик жив на все село.
В домі всі його любили,
Бо мишей ловив він вміло.
Та, проте, спливали роки,
Мов водичка із ріки.
Котик став старим вже дуже
І мишей ловить нездужав.
От господа, де він жив,
Думав, думав і рішив:
«Занесу-но в ліс кота,
Хай він в лісі обита»..." (Світлана Пасенюк)
"Сідайте, діти, круг мене,
Умощуйтесь, будь-ласка,
І вже за хвильку, що мине,
Я розповім вам казку.
Якось під стріхою в селі
Горобчик жив сіренький,
Сидів з братами він в гнізді,
Бо був іще маленький..."(Світлана Пасенюк)
"Біжать струмочки весняні,
І краплі дзінь, та дзень -
Співають весело пісні,
Весняний славлять день.
Раніше сонечко встає,
Промінням бавить нас.
На серці веселіш стає -
Прийшов жаданий час."(Світлана Пасенюк)
"По сонячній доріжці
Біжать, стрибають ніжки
Хто то біжить? Дитятко?
А може козенятко?
Біжить то – мій синочок,
Малесенький росточок,
Тонесенький пагінчик,
Яснесенький промінчик..."(Світлана Пасенюк)
"...Із сніжку пухнастого,
Отам, під горою,
Зліпимо бабусеньку
І візьмем з собою.
Снігова, бабусенько,
Ми – твої внучата.
Будем разом весело
Новий Рік стрічати."(Світлана Пасенюк)
"У пам'яті спогад з дитинства зрина.
Сміється і плаче в нім скрипки струна.
В нім вечір весняний, і місяць в нім світить.
В садочку зібрались дорослі і діти.
Вже стишилось все. Натомившися – спить.
І лиш одна пісня у тишу летить..."(Світлана Пасенюк)
"Осінній лист – кленовий лист
Він за вікном моїм завис.
Тремтів багряним прапорцем
І заглядав мені в лице.
Та, раптом, з купою братів.
Зірвавсь і в небо полетів..."(Світлана Пасенюк)
В цей день закохані відзначають своє свято - День святого Валентина. За легендами, Валентин був епіскопом, що допомагав закоханим - таємно їх вінчав. А коли за це його було заарештовано, він потрапив у тюрму і там закохався у сліпу дочку свого наглядача. Дівчину зцілило кохання Валентина, але сам він загинув, залишивши перед стратою прощальну листівку. У своєму останньому посланні він написав дівчині про своє кохання і підписався: "Твій Валентин".
"Ходить вірус по народах,
та й питається, сволота:
- Ой, чи живі, чи здорові
усі жертви вірусові?
Обізвався наш козак:
- Помирать мені ніяк.
Ми і живі, і здорові,
ми не жертви вірусові!"(Сергій Вакарін)
"...Серце твоє, мов приліт
пташо́к,
мов гай, що цвіте й щебече.
Очі, мов карі черешні
з гілок,
що вечір поклав на плечі..."(Сергій Губерначук)
