Поезії Анатолія Мойсієнка

"Анатолій Мойсієнко – поет не зі самоспонукання до творчості, не з нав’язливого самопримусу бути поетом, а від природи своєї, а за станом душі... за манерою письма – образний, метафоричний."  (Євген Гуцало)

«Поезія Анатолія Мойсієнка відкриває унікальні можливості пізнання естетичної, зображальної, змістової, звукової цілісності поетичного твору». (Микола Жулинський)

Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 року в селі Бурівка Городнянського району на Чернігівщині. Батьки - Марія Іванівна та Кирило Іванович - були сільськими трудівниками. Віршував Анатолій із дитинства. Закінчивши Бурівську восьмирічку, три роки навчався в Тупичівській середній школі, де вчителював Григорій Кузьмович Лопухівський, який цікавився писаннями юного автора. Одну з порад учителя Анатолій запам'ятав назавжди: «Треба писати так, як ще ніхто не писав». Оригінальність самовираження відзначали й керівники літературної студії в Ніжинському педінституті імені Миколи Гоголя, де Анатолій Мойсієнко навчався на філологічному факультеті. Райські місця Чернігівщини, на яких сьогодні розташований державний заповідник «Замглай», з раннього дитинства формували й вигранювали поетичну душу вразливої дитини. З юних літ Анатолій дуже багато читав, а вірші виявились його способом розуміння світу. Уже ставши знаним в Україні поетом і науковцем, в інтерв’ю для польського видання «Наше слово» Анатолій Кирилович сказав: «Для мене вся поезія, можна сказати, - нещоденна. Звісно, йдеться про справжню поезію, яка нічого не має спільного з недолугим віршописанням. Отже, віршувати я почав ще в школі, з молодших класів, трохи згодом друкувався в місцевій газеті... Я завжди відчував себе поетом. Зрештою, і сьогодні відчуваю себе більше поетом, аніж професором». Закінчивши з відзнакою педінститут, упродовж року Анатолій Кирилович працював учителем української мови і літератури в Криму. Потім була служба у війську на Кольському півострові. Після демобілізації Анатолій Мойсієнко працював журналістом Ріпкинської районної газети на Чернігівщині, викладачем у рідному педагогічному інституті в Ніжині, завідувачем відділу поезії у видавництві «Молодь». Відчувши смак самостійних мовознавчих досліджень, почав серйозно займатися науковою діяльністю. Зараз Анатолій Кирилович Мойсієнко - доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор багатьох вагомих наукових праць.
Анатолій Кирилович видав поетичні збірки «Приемлю» (1986), «Сонети і верлібри» (1996), «Шахопоезія» (1997), «Сім струн» (1998), «Віче мечів» (1999), «Нові поезії» (2000), «Спалені камені» (2003), «Вибране» (2006), «Мене любов’ю засвітили скрипки» (2006), «З чернігівських садів: нові сонети і верлібри» (2008).

Серед сучасних українських поетів Анатолій Мойсієнко є чи не єдиним визнаним майстром віршів-паліндромів, тобто таких поезій, у яких рядки читаються однаково як зліва направо, так і справа наліво. Наприклад, «Жарт - суму страж» чи «Козакую у казок».

Паліндромом стала навіть назва однієї з поетичних збірок Анатолія Мойсієнка - «Віче мечів». Паліндромні вірші можуть набирати вигляд візуальної (зорової) поезії, яка була дуже популярною ще в давній українській літературі, що охоплювала період від найдавніших часів до кінця XVIII століття. Проте придумати один-єдиний паліндромний рядок чи навіть три рядки, звісно, набагато легше, ніж цілу поезію, адже її окремі рядки мусять спільно витворювати певний смисл, змістовну конструкцію. Такі вірші засвідчують оригінальний талант автора:

А та хата - 
Хата на канатах;
І таланило, коли на латі 
Будь-де летите. 
Ледь дуб 
У гіллі - гу!
У гудінні - дугу 
Аугує у гуд.
У ву-Хах:
У-гу!
Хата - шум у шатах. 
Хата - гопака по гатах. 
Хата - чумакам у чатах. 
Хата - пракут у Карпатах.

Анатолій Мойсієнко - тонкий лірик, прекрасний пейзажист, який завжди змальовує природу одухотвореною, бодай частково олюдненою, власне, живою істотою:
 

Трава траві легенько гладить гриву.
Громи далеко, аж ген-ген з узвищ,
Озвались буркітливо, ніби в вірш 
Спроквола й довго добирають риму.

Твори Анатолія Мойсієнка перекладено німецькою, англійською, російською, білоруською, польською, угорською, румунською мовами. Митець і сам перекладає з німецької та слов’янських мов. Анатолій Кирилович - уважний і сумлінний упорядник двотомної антології «Золотий гомін: українська поезія світу», що виходила друком двічі у 1991 та 1997 роках, антології поезії України різними мовами «На нашій, на своїй землі» в трьох книгах (також - два видання: у 1995 та 1996 роках). Анатолій Мойсієнко - один із засновників гурту поетів-паліндромістів «Геракліт» (1991 рік). За творчі здобутки Анатолій Кирилович Мойсієнко став лауреатом літературних премій імені Бориса Нечерди (2000 р.), «Благовіст» (2001 р.), імені Івана Кошелівця (2004 р.).

За матеріалами: Слоньовська О. В. Українська література: підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, "Літера ЛТД", 2016 р., стор. 114 - 116.

Дивіться також на "Малій Сторінці":

 

"Олеся (подає обруч):
—    Покажи, Івасику, як ти вмієш крутити?
—    Я не вмію.
—    Покажи, як ти не вмієш..."

 

----------------------------------------