Платон Воронько
НА РІДНОМУ ПОРОЗІ
(вірші, поеми, казки)
|
Зміст: Ніколи не хвались |
|
|
Кіт збирався до роботи Кіт збирався до роботи,
* * *
Засмутилось кошеня — * * *
Ніколи не хвались Хвалився кіт, І ти ніколи не хвались, |
|
|
Кіт не знав Падав сніг на поріг,
* * *
Я пошила на святки
Хвіст У кота великий хвіст,
— «Кіт в чоботях» — |
|
|
Не такий апельсин У рябого кошеняти
* * *
Друзяки Кіт з Рябком були друзяки. А Рябко зітхав у тузі: |
|
|
Дукач Є собака в нас Дукач.
* * *
Смачна корзина Кролик сплів нову корзину * * *
Про бичка і їжачка По дорозі біг бичок, |
|
|
Їжачок-хитрячок Їжачок-хитрячок
* * *
Всеумійко майстер Павлик
* * *
Вовк з’явився до шевця, |
|
|
Кучерявий баранець Кучерявий баранець
* * *
Чапля зшила черевички |
|
|
Чи гадюка, а чи вуж Біг Івасик на ставок Підтюпцем біжать качата За качатами гусята Йшли напитися цесарки Тут піднявся вітерець, «То гадюка, а чи вуж,
Сніг-сніжок
* * *
А із того полотна, |
|
За матеріалами: Платон Воронько. "На рідному порозі". Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво "Веселка", 1983 рік, стор. 31 - 36.
Усі поезії з книги Платона Воронька "На рідному порозі" читайте на "Малій Сторінці":
"...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький)
Більше творів Платона Воронька на нашому сайті: