Платон Воронько
НА РІДНОМУ ПОРОЗІ
(вірші, поеми, казки)
І СМІЮТЬСЯ ВСІ З ТИХ ПІР, ЩО ДЛЯ ГРИЦЯ Й МУХА — ЗВІР
|
|
Зміст: Зайчика злякались |
|
|
|
Зайчика злякались Ми ходили по гриби,
* * *
Муха — звір Сіра муха-цокотуха |
|
|
|
Базіка — Мисливець-щасливець, звідкіль ти ідеш? — Іду я, мій друже, із лісу. — Мисливець-щасливець, а що ти несеш? — Несу я хвостатого лиса. — А чим же хвостатий той лис провинивсь? — Курей пережер він без ліку. — А де ж він, твій лис-курокрад, подивись? — Утік через тебе, базіку! |
|
|
|
Допоміг Посадив наш тато сад.
Мій бичок-хитрячок Не штовхав його, не бив, І мені кортить у сад, |
|
|
|
Говорить мені чи ні? — Ви, хороша дітвора, — Ви ловили ховрахів, — Ви пололи бур’яни, — Як верталися назад,
* * *
Не будь козою Іде коза, І у кози І ти, мала, |
|
|
|
«Я люблю гречану кашу, І сказала гарбузова, Покрутилась по світлиці, |
|
|
|
М'ячики Котилися два м’ячики, Два м’ячики надувані Два м’ячики за корчики, |
|
|
|
Синок Васько Є у мене киця Мурка, А синок її Васько
* * *
Малий О, татові добре — Води підігріє Мій тато одягнеться, — Ти сам не виходь, Мені вже чотири, А мама сміється: — Хіба я дістану — Та я те поліно — Там високо дуже
|
|
|
|
Кравчиха Я сукенку вишивала Перед святом з рукавиці А дідусь, як до криниці Дідусеві, бачу, зимно. Доки шила рукавицю —
|
|
|
|
Картина — В мене є — От картина, |
|
За матеріалами: Платон Воронько. "На рідному порозі". Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво "Веселка", 1983 рік, стор. 23 - 28.
Усі поезії з книги Платона Воронька "На рідному порозі" читайте на "Малій Сторінці":
"...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький)
Більше творів Платона Воронька на нашому сайті:
Платон Микитович Воронько — визначний український поет, учасник Другої світової війни. З воєнних випробувань Платон Воронько виніс незабутні враження, пам’ять про фронтових побратимів, що наснажувала всю його творчість. Платон Микитович Воронько створив чимало героїко-патріотичних поезій, поем, зворушливих ліричних віршів, а також творів для дітей. Його поезії властива широта жанрового діапазону, роздумливість, життєва правдивість, глибина переживання, ритмомелодійна своєрідність, збагачена народнопісенними традиціями. Деякі вірші Платона Воронька покладено на музику. За книгу поезій «Повінь» П. М. Воронько у 1972 році був удостоєний Державної (нині — Національної) премії України ім. Т. Г. Шевченка.