Платон Воронько. "Ввійде пісенька у дім - стане весело усім" - цикл віршів для дітей зі збірки "На рідному порозі"

Платон Воронько. На рідному порозі (вірші, поеми, казки). Ілюстрації Людмили Постних.

Платон Воронько

НА РІДНОМУ ПОРОЗІ

(вірші, поеми, казки)

Платон Воронько. Ввійде пісенька у дім - стане весело усім. Цикл віршів для дітей зі збірки На рідному порозі (вірші, поеми, казки). Ілюстрації Людмили Постних.

ВВІЙДЕ ПІСЕНЬКА У ДІМ — СТАНЕ ВЕСЕЛО УСІМ

Завантажити текст циклу віршів Платона Воронька "Ввійде пісенька у дім - стане весело усім" (txt.zip)

Зміст:

Дударики
Жмурка
Веселий лет
Гра в копієчку
Залізний обручик
Кошеня
Він не знає
Пісня про сади
Пісня про нашу дорогу

Платон Воронько. Ввійде пісенька у дім - стане весело усім. Цикл віршів для дітей зі збірки На рідному порозі (вірші, поеми, казки). Ілюстрації Людмили Постних. Дударики.

Дударики

Ми маленькі
Дударики.
В нас новенькі
Кептарики,
Шапочки
Повстинні,
Дудочки
Бузинні.
Ми подмемо
У дуду
І затнемо:
«Ду-ду-ду».
Нас почує
Добрий дід,
Що корчує
В лісі глід.
Ми несем
Йому обід
І гукаєм:
— Діду-ду,
Ой, зробіть
Нову дуду!

Платон Воронько. Ввійде пісенька у дім - стане весело усім. Цикл віршів для дітей зі збірки На рідному порозі (вірші, поеми, казки). Ілюстрації Людмили Постних. Жмурка.

Жмурка

З бору,
З долу,
Із гори
Прилетіли три вітри.
Перший вітер дме на ліс,
Другий хилить верболіз,
Третій вітер що є мочі
Засипає пилом очі.
Не дивись,
Одвернись,
Зажмурись
І затулись!

Ми розлетимося,
Як вітри!
Шукай,
Шукай,
Жмурилочко!
Раз...
Два...
Три!

* * *

Веселий лет

Раз, два, раз!
Лижки летючі у нас,
Лижки летючі,
Сніжки колючі
Не доганяють нас.

Раз, два, три!
З нами летять вітри,
Кличуть у гості,
У високості
Вільні, як ми, вітри.

Раз, два, раз!
Сонечко в очах у нас.
Сонечко ясне
Довше не гасне
В цей розвеселим час.

Раз, два, три!
Ми летимо із гори,
Мов космонавти.
В бухти барахти
Граються з нами вітри.

Платон Воронько. Ввійде пісенька у дім - стане весело усім. Цикл віршів для дітей зі збірки На рідному порозі (вірші, поеми, казки). Ілюстрації Людмили Постних. Веселий лет.

Гра в копієчку

«Котись, котись, копієчко,
По сім’ячко-насіннячко», —
Так грались ми, малі.

І начебто котилася
Копієчка й губилася
В траві чи у ріллі.

Шукати ми розходились.
Копійка не знаходилась —
Немов її змело.

Насправді в нас копієчки
На сім’ячко-насіннячко
І зовсім не було!

* * *

Залізний обручик

Я обручик залізний кочу,
Від землі аж до сонця лечу.
Я услід обручу
По землі тупочу,
Та неначе до сонця лечу.

Як настане вечірня пора,
З обручем поверну до двора.
Тут бабуся стара
Побажає добра,
А обручик сховає сестра.

І насниться мені уночі:
Мов по небу на тім обручі
Я на місяць лечу,
По зірках стукочу
На своїм золотім обручі.

Платон Воронько. Ввійде пісенька у дім - стане весело усім. Цикл віршів для дітей зі збірки На рідному порозі (вірші, поеми, казки). Ілюстрації Людмили Постних. Він не знає.

Він не знає

Ми послали по ялину
Гриця в ліс,
А із лісу нам ліщину
Він приніс.

Там узнаєш, де ялина,
Де сосна,
Угадаєш, де вербина
Й бузина.

Він не знає, де ялина,
Де сосна,
Не вгадає, де вербина
Й бузина.

Ми послали по щавель
На луги,
Гриць приніс нам конопель,
Шелюги.

Він не знає, де ялина,
Де сосна,
Не вгадає, де вербина
Й бузина.

Ой ти, Грицю, не сиди
В подушках,
А побігай, походи
По стежках.

По дібровах погуляй,
По борах,
У дитячих* побувай
Таборах.

Там узнаєш, де ялина,
Де сосна,
Угадаєш, де вербина
Й бузина.

* * *

Кошеня

Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
«Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста».
Кошеня кричить:
«Ніколи!
Краще я піду до школи!»

Платон Воронько. Ввійде пісенька у дім - стане весело усім. Цикл віршів для дітей зі збірки На рідному порозі (вірші, поеми, казки). Ілюстрації Людмили Постних. Пісня про нашу дорогу.

Пісня
про нашу дорогу

Ми славим свою перемогу,
Горять наші руки малі.
Самі збудували дорогу,
Дорогу нову на землі.

Веде наша стежка-бруківка
Садочком на шлях, за село.
Видзвонюють мідні підківки,
Де грузько і слизько було.

Дорога співає і кличе,
Іскриться під кроком в імлі.
Ми будемо всі будівничі
Щасливих шляхів на землі.

Платон Воронько. Ввійде пісенька у дім - стане весело усім. Цикл віршів для дітей зі збірки На рідному порозі (вірші, поеми, казки). Ілюстрації Людмили Постних. Пісня про сади.

Пісня про сади

Ми ідемо старими садами
І не знаємо, хто їх садив.
Золоті абрикоси над нами,
Сиві сливи і білий налив.

Теплі вишні цілують у губи,
Добрі груші дарують плоди.
Слава вам, дорогі трудолюби,
Що для нас посадили сади.

Ми посадимо саджанці юні
І поллємо з нового відра.
Підростуть вони милі, тонюні,
Зацвітуть, як настане пора.

Зарясніються крони крислаті,
Повні яблук, черешень і слив.
У сади наші прийдуть малята
І не знатимуть, хто їх садив.

Упадуть спілі яблука, сливи
Їм до ніжок, на свіжі сліди,
І про наше дитинство щасливе
Шелестітимуть щедрі сади.

матеріалами: Платон Воронько. "На рідному порозі". Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво "Веселка", 1983 рік, стор. 47 - 50.

Усі поезії з книги Платона Воронька "На рідному порозі" читайте на "Малій Сторінці":

Платон Воронько. Книга "На рідному порозі" (вірші, поеми, казки)

Платон Воронько. На рідному порозі. Книга - вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. "...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький)

Більше творів Платона Воронька на нашому сайті:

Поезії Платона Воронька

Платон Микитович Воронько — визначний український поет, учасник Другої світової війни. З воєнних випробувань Платон Воронько виніс незабутні враження, пам’ять про фронтових побратимів, що наснажувала всю його творчість. Платон Микитович Воронько створив чимало героїко-патріотичних поезій, поем, зворушливих ліричних віршів, а також творів для дітей. Його поезії властива широта жанрового діапазону, роздумливість, життєва правдивість, глибина переживання, ритмомелодійна своєрідність, збагачена народнопісенними традиціями. Деякі вірші Платона Воронька покладено на музику. За книгу поезій «Повінь» П. М. Воронько у 1972 році був удостоєний Державної (нині — Національної) премії України ім. Т. Г. Шевченка.