Платон Воронько. "Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде" - цикл віршів для дітей зі збірки "На рідному порозі"

Зміст:

Ніколи не хвались 
Хвостик ніде діти 
Кошеня
Кіт не знав 
Кіт збирався до роботи 
Друзяки
Про бичка і їжачка 
Не такий апельсин 
Смачна корзина 
Кіт в чоботях
Хвіст
Набійки 
На кораблику 
Кучерявий баранець 
Їжачок-хитрячок 
Чому чапля стоїть на одній нозі
Чи гадюка, а чи вуж 
Дукач  
Гість  
Полотно 

Кіт збирався до роботи

Кіт збирався до роботи,
Та завадили турботи.
Треба висушить хвоста, 
Накрутити вусик 
І зчесати з живота 
Позапічний трусок.
Цілий день такі турботи, 
Що не встигнеш до роботи.

* * *

Кошеня

Засмутилось кошеня — 
Треба в школу йти щодня. 
І прикинулося вмить,
Що у нього хвіст болить. 
Довго думав баранець 
І промовив, як мудрець: 
«Це хвороба не проста, 
Треба різати хвоста». 
Кошеня кричить:
«Ніколи!
Краще я піду до школи!» 
 

* * *

Ніколи не хвались

Хвалився кіт,
Що він убрід 
Дніпро перебреде.
Та як пішов —
І не прийшов,
Нема кота ніде.

І ти ніколи не хвались,
Коли не можеш — не берись.

Кіт не знав

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг. 
Поки смажив, поки пік, 
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг 
Треба тісто, а не сніг.

* * *

Хвостик ніде діти

Я пошила на святки 
Нашій киці чобітки.
Шапочку наділа,
Тільки не зуміла 
Трусики надіти —
Хвостик ніде діти.

Хвіст

У кота великий хвіст, 
Їде кіт до сіл і міст,
За моря, за океани —
Кожен хай на хвіст погляне. 
Всі кричать:
«Оце дива!
Це так хвіст!
А голова?
Щось не видно за хвостом!» 
Отаке було з котом. 

* * *

Кіт в чоботях

— «Кіт в чоботях» —
Гарна казка, —
Прочитавши, мовив кіт.
До шевця прибіг:
— Будь ласка,
Чобітки поший як слід. — 
Швець пошив.
Узувся Вася,
Підківками стукотить.
Як до мишки він не крався, 
Та почує —
Зникне вмить.
Кіт в чоботях — це чудово, 
Ще як шпори —
Красень кіт!
Та котові йти на лови, 
Мабуть, краще без чобіт.

Не такий апельсин

У рябого кошеняти 
Завелися грошенята.
Скік мале у магазин 
І купило апельсин.
озкусило — там водиця...
— Апельсин цей не годиться! 
І побігло в магазин:
— Дайте з салом апельсин!

* * *

Друзяки

Кіт з Рябком були друзяки. 
Котик нишком у собаки 
Брав щоразу м’ясо, сало,
Бо котові завжди мало.

А Рябко зітхав у тузі:
«Хай бере, на те ми друзі». 
Діти, ви скажіть мені:
Кіт був друг Рябкові...

Дукач

Є собака в нас Дукач.
В нього хвіст — мов довгий квач. 
Вуха звислі, золоті,
Білий пух на животі,
А по спині смуга йде.
Голос в нього аж гуде.
Він, ледащо, їсть і спить —
Двір не хоче сторожить.
Та у всіх отой Дукач 
У пошані.
Хто — калач,
Хто дає і ковбасу.
А за що?
Все — за красу. 

* * *

Смачна корзина  

Кролик сплів нову корзину 
З соковитої лозини,
З золотої шелюги,
З молодої сісняги.
— Ось куплю я капустину, 
Покладу в нову корзину, 
Понесу мерщій до хати, 
Буду діток годувати. —
Дітки з’їли капустину, 
Швидко схрумкали корзину, 
Кажуть:
— Тату, принеси 
Ще корзину із лози.
Хай в корзині буде пусто, 
Ми з’їмо і без капусти.
 
 

* * *

Про бичка і їжачка

По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок, 
Поколовся — та вбочок. 
Їжачок сміється: «То-то,
Не бери всього до рота!»

Їжачок-хитрячок 

Їжачок-хитрячок 
Із голок та шпичок 
Пошив собі піджачок.
І у тому піджачку 
Він гуляє по садку. 
Натикає на голки 
Груші, яблука, сливки.
І до себе на обід 
Він скликає цілий рід.

* * *

На кораблику

Всеумійко майстер Павлик 
Змайстрував швидкий кораблик, 
Збіг до річки він, до броду,
Та й пустив його на воду.
У кораблику спочатку 
Любо плавало качатко,
Потім жабка в нього сіла,
Синя бабка прилетіла,
І метелик, склавши крила, 
Притулився до вітрила.
Так пливуть вони, малі,
До зеленої землі.
І за руки золоті 
Хвалять Павлика в путі.

* * *

Набійки

Вовк з’явився до шевця,
Дав копійку з гаманця 
І сопе:
— За цю копійку
Ти набий людські набійки.
На снігу мої сліди 
Завдають мені біди. —
Швець узяв найтовщу швайку 
Та у лапу...
Вовк аж айкнув:
— Геть набійки, хай їм біс! — 
І мерщій гайнув у ліс.
З болю світу він не бачить, 
Каже: — Чув, як люди плачуть, 
Все ото через набійки,
Що не варті і копійки. 

Кучерявий баранець

Кучерявий баранець 
Мекав: «Дайте гребінець.
Я гладеньким хочу стати».
І сказала добра мати:
«Не пригладжуй чуба, нащо — 
Кучерявим бути краще. 
Баранцеві до лиця 
Не вживати гребінця».
Але ти не баранець —
Треба мати гребінець.

* * *

Чому чапля стоїть
на одній нозі

Чапля зшила черевички 
І мерщій пішла до річки. 
— Чапу-лапу, чапу-лапу,
В мене гарні черевички! — 
Поки хвастала ходила, 
Черевичок загубила.
І стоїть вона в лозі 
На одній своїй нозі, 
Другу вгору підіймає — 
Черевичка немає.

Чи гадюка, а чи вуж

Біг Івасик на ставок 
І згубив новий пасок.
Він звисає з крутизни,
І здається здалини:
Чи гадюка, а чи вуж, 
Перекручений, як гуж, 
Підповзає до води.
Навіть страшно йти туди.

Підтюпцем біжать качата 
На ставочку покачатись. 
Враз переднє зупинилось, 
На стежину подивилось: 
«Чи гадюка, а чи вуж, 
Перекручений, як гуж,
Там лежить коло води?
Я боюсь іти туди».

За качатами гусята 
Йшли на хвилі погасати.
Й зупинилися малі.
Щось чорніє на землі:
«Чи гадюка, а чи вуж, 
Перекручений, як гуж,
Там лежить коло води?
Ми не підемо туди».

Йшли напитися цесарки 
До ставка, бо дуже парко. 
Зупинились, поглядають:
«Що воно таке? — питають. — 
Чи гадюка, а чи вуж, 
Перекручений, як гуж, 
Там лежить коло води?
Нам не хочеться туди».

Тут піднявся вітерець,
Здув Іванків ремінець.
Та ніхто на став не йде, 
Суперечка аж гуде:

«То гадюка, а чи вуж, 
Перекручений, мов гуж,
Там лежав коло води?»
Й ні сюди ані туди.

* * *

Гість 

Сніг-сніжок 
На долині,
Стіг-стіжок 
В луговині.
У стіжку сховався заєць,
В нього хліба є окраєць, 
Капустина,
Картоплина
Ще й червона горобина.
Тут прийшов до нього кріль:
— Я до тебе з дальніх піль. 
Прошу друга не сваритись, 
Дай хоч трохи обігрітись.
— Прошу, прошу гостя сісти, 
Обігрітись,
Попоїсти, —
Відповів привітний заєць. —
В мене хліба є окраєць, 
Капустина,
Картоплина
Ще й червона горобина. —
Кріль нічого не сказав, 
Тільки вуса облизав.
Мовчки схрумав капустину, 
Картоплину,
Горобину,
Навалився на окраєць.
І зітхнув гостинний заєць: 
— От мені попався гість —
Не говорить, тільки їсть. — 
Кріль поїв усе до кришки, 
Обігрів у зайця ніжки, 
Тихо муркнув щось під ніс 
І гайнув собі у ліс. 
Сніг-сніжок На долині,
Стіг-стіжок В луговині.
У стіжку куняє заєць —
Не вечеряв сіроманець. 

* * *

Полотно
 
Сніг наткав полотна 
Аж від лісу до вікна.
І сміється,
Задається:
— Ось так ширина!

А із того полотна,
Що від лісу до вікна,
Не пошиєш і спіднички. 
Сніг того не зна.