Задвірків євбазівських віденський кшталт.
Нічної душі астрономія.
Вуста розчленує на слово, на ґвалт
юродива фізіономія!"(Сергій Губерначук)
"На злеті душі опинившись, згадай,
як грізно жилося твоїй Батьківщині!
Скинь пір’я старе і ще вище злітай –
сиґналь попри космос: "Хвала Україні!"(Сергій Губерначук)
"На вулиці Правди не будуть брехати!
Сказали ж: не будуть, то значить – не будуть!
Зачинять – сказали – старі аґітха́ти,
знесуть аварійне – нове побудують…"(Сергій Губерначук)
"Ніхто нічого ще не знав
ні сном - ні духом
про те, що дехто вже сконав.
Земля їм пухом.Ми йшли на зоряний парад
Хрещатим Яром,
несли червоний транспарант.
Собі ж на кару..."(Сергій Губерначук)
"Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля.
Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка." (Сергій Губерначук)
"Коли всевладний майстер-Бог
створив в екстазі чоловіка,
то той мав сплачувати борг
лише добром, лише до віку."(Сергій Губерначук)
"Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі –
дорога Віри, Надії й Любові,
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духу"(Сергій Губерначук)
"Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір."(Сергій Губерначук)
"Боже! Благослови Україну.
Благослови мою землю.
Благослови навіки!"(Сергій Губерначук)
"Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй."(Сергій Губерначук)
"Тобі невідома мелодія білого лебедя.
Коли розгубилися очі
І плечі твої зні́тилися,
я́к знати могла ти
Слово,
таке випадкове і рятівне?"Осінь," – промовила ти
і кинулася до дерева..."(Сергій Губерначук)
У поезіях Сергія Губерначука, зібраних у книжці "Перґаменти", втілено живі слова, глибокі думки, філософські міркування, роздуми про буття і біблійні істини, вміло, у суто індивідуальній манері, створено різноманітні образи і характери, відображено соціальні особливості, історичні події, представлено відомі особи. До цього циклу тринадцять Пергаментів. Усі вони своєрідні та щирі, просякнуті душевним теплом і любов'ю або тонким і дружнім гумором.
"Переливайся з себе – в мене,
цю кров поезії помнож,
дерева зодягни в зелене,
гаї фантазій розтривож..."(Сергій Губерначук)
"Життя – щасливе відчуття,
щасливе від життя.
А як зібрався в небуття –
не пнися власним "я".Чекай на анґелів – вони
протиснуться в думки,
а мовні ди-я-во-ли-ни
зжеруть себе-таки."(Сергій Губерначук)
"Короте́ньким ві́ршем промайнула тиша,
відгірчила чорним чаєм ніч.
Поцілунок сонця й повні жмені ви́шень
я несу до тебе через гич..."
(Сергій Губерначук)
"Здається, після себе я
зненацька спалахну новим життям,
побачу і піду, навчусь новим словам,
і помилку зроблю а чи не в кожнім слові,
перш, ніж скажу, що я відвідав храм
свого життя, натхнення і любові…
Здається, й після себе я
піду у світ..,
але на іншій мові..." (Сергій Губерначук)
"На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утічуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
Це сльози моєї скрипки
на кінчиках пальців твоїх…"(Сергій Губерначук)
"Налякаю тебе голубою гостинністю
на далекому й жовтому озері Зе́ро.
Усолоджу високим вином з вірогідністю,
що зломлю об портрета твойого всі пера!"(Сергій Губерначук)
"Відкинь щодення!
Твердощі ствердінь.
Залиш печаль на покуті спонуки.
Відзнач любов на тлі як світлотінь,
моя художнице, моя розлуко!"(Сергій Губерначук)
"Ой, яка ж вона висока, мамо!
Ой, привіт, мій любий предку, свідку!
На правічний сніг, що ліг між нами, –
я кладу хоч кам’яну, а квітку."(Сергій Губерначук)
