"А осінь й справді золота,
І ліс, і сад її радіє,
То одягне жовте вбрання,
А то візьме й почервоніє..."(Юлія Хандожинська)
"... У поета-гумориста —
В цьому впевнився вже я —
Мусить бути особиста
СМІХОЛОГІЯ своя.
Не годиться без системи
Розгортать житейські теми..."(Павло Глазовий)
"Вихваля свого синочка мати на всі боки:
- У студії при театрі вчиться вже два роки.
Дуже довго муштрували хлопця режисери.
Аж тепер він дочекався першої прем’єри..."(Павло Глазовий)
"Двоє друзів тихо йшли полем попід гаєм.
Раптом дивляться: ведмідь з яру вибігає.
Перший вигукнув: "Біда! Буде нам рахуба!" –
Кинув друга і пришком вискочив на дуба..." (Павло Глазовий)
Гуморески Павла Глазового для дітей: "Де беруться діти", "Онучок", "Буйні предки", "Іменини", "Помічник", "Маленький дачник", "Хіба це діти?", "Після авансу", "Харя", "Син божий", "Коріння й насіння", "Перший лист", "Добра зміна", "Кругла хата", "Допитливий син", "Романтики", "Інтелігентна розмова", "Живий приклад", "Старий знайомий", "Жора й Лора".
"В зоопарку батька
Запитав хлопчина:
– Чи то правда, що від мавпи
Походить людина?
– Правда, мовив батько. –
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить."(Павло Глазовий)
"— Ахи! — гукнув старий павук,
Уздрівши юну муху.—
Ти так гудеш, що кожен звук,
Як музика для слуху.
За дивну талію твою
І за гарненькі ніжки —
Я все покинув би й пішов
Хоч на край світу пішки.
Ти — як перлина, як топаз,
Ти — як іскрина синя..."(Павло Глазовий)
"Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що зкраю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови..."(Павло Глазовий)
"Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу..."(Павло Тичина)
„Пальчикові" ігри - вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних pyxiв рук, пальчиків. „Пальчикові" ігри допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини плачу, стають у пригоді для створення ритму впродовж дня. Тексти пальчикових ігор.
Вірші "Ладки-ладки" (пальчикова гра), "Сидить мишка на печі", "Папуго-папужко", "Кошеня", "Я умиваюся", "Я їм", "Я причесуюся", "Я у мами один", "Мама свою донечку в любистку купала", "Добрий ранок".
Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Пантелеймон Олександрович Куліш (псевдоніми — Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин та ін.) устиг проявити себе мало не в усіх сферах письменницької та гуманітарно-наукової діяльності. Про нього можна говорити як про поета і прозаїка, історика й етнографа, перекладача й мовознавця, публіциста й культурно-освітнього діяча. Творчу роботу Куліш поєднував із державною службою та громадською діяльністю. До того ж саме він розробив упроваджену н наступний період в Україні систему сучасного алфавіту і правопису, так звану кулішівку (на західних землях трансформовану в желехівку).
"Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць та розбишак великих!.."(Пантелеймон Куліш)
"У сестри моєї тихо
Процвітає сад в ограді.
Кинамон, моя утіха,
Нард, алое в любім саді..."(Пантелеймон Куліш)
Читаймо патріотичні вірші та коротку прозу української письменниці Юлiї Дмитренко-Деспоташвiлi, яка народилася в Полтаві, а наразі мешкає та працює у Тбілісі (Грузія).
Після зелених свят наступала петрівка - пора найдовших у році днів і найкоротших ночей. У цей час дівчата й жінки співали петрівчані пісні, їх іще називали петрівками. У цих піснях оспівувалася благодатна пора - середина літа, пора одцвітання і дозрівання хлібів, коли «ячмінь колос викидає, соловейко голос покидає». У петрівках дівчата просять півнів «не вменшати ночі», бо вони ще не відпочили від роботи, не настоялися з коханим, не виспалися після побачення.
"Вода шумить!.. Вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить и примовля:
«Ловіться, рибочки, великі і маленькі!»"(Петро Гулак-Артемовський)
"Новорічний ранок", "Зустріч", "Даруночок" - дитячі вірші до Свята Нового року від українського поета Петра Осадчука.
Петро Павлович Ребро - визначний український письменник, один із найвідоміших сучасних гумористів і сатириків, громадський і культурний діяч.
"Ці жарти і рідні, і любі мені
(Тим паче, що й сам я з козацького роду),
Хоч деякі — вельми дотепні й смішні —
Я чесно позичив у свого народу.Про гумор його, далебі, знає світ.
Байки його, мудрі, дошкульні й веселі,
Живуть на землі, мабуть, тисячу літ,
Осяюють щедро і душі, й оселі.Сміятися він споконвіку любив.
Чому ж моє серце щемить потихеньку?
Подейкують, Авеля Каїн убив,
Коли розповів той стару побрехеньку." (Петро Ребро)
