"У неділю із батьками
Між базарними рядами
Неквапливо я блукала,
Цікавеньке щось шукала.
Раптом бачу трохи збоку
Одну яточку високу,
А що в ній, не видно геть,
Бо дітей набилось вщерть..."(Ольга Науменко)
"Рип-рип-рип - рипить сніжок
Тихо під ногами.
Це іде до діточок
Миколай з дарами.
Він заходить в кожен дім
І лишає нишком
Біля ліжечка усім
Ласощі чи книжку."(Ольга Науменко)
Читаймо дитячі вірші про звіряток від Ольги Науменко, ілюстровані художницею Катериною Сліпченко: "Урок малювання", "Чотирилапий бешкетун", "Лісова суперечка".
«Киць-киць-киць, ‒ гукала я
Рано-вранці кошеня. ‒
Киць-киць-киць, та де ж ти є?
Може, граєшся уже?»
Бачу, котик не іде,
Навіть звук не подає.
«Добре-добре, якщо так:
Я іду тебе шукать!»
(Ольга Науменко)
Дитячі вірші від Ольги Науменко, складені за народними прислів'ями:
«Зробив діло - гуляй сміло»
«З добрим дружись, а лихих стережись!»
«З ким поведешся, від того і наберешся!»
«Нових друзів май, а старих не забувай!»
«Яка хата, такий тин, який батько, такий син!»
«Де розумний промовчить, дурень голосно бурчить».
«Хотів зробити спішно, а вийшло смішно».
«Хто рано встає, тому Бог дає».
«Сім раз відмір, один відріж».
«Добре діло роби сміло»
"Біля теплого віконця Ясочка вмостилась,
І уважно на дорогу дівчинка дивилась.
А на вулиці сніжинки у танку кружляли
І на землю, як пір’їнки, лагідно лягали..."(Ольга Науменко)
"Велика радість мами й татка –
Це їхнє крихітне дитятко.
Маленький син чи люба донька,
Що тягнуть приязно долоньки.
Що пильно дивляться їм в очі
І щось по-своєму белькочуть.
У них попереду чимало,
Та починається все змалу..."(Ольга Науменко)
"Чую з двору: "Хо-хо-хо!"
Хто ж це може бути? Хто?
Потім кроки - рип-рип-рип,
І дверей тихенький скрип.
Чи це сон, чи все всерйоз?
На порозі Дід Мороз!
В шубі, шапці та з мішком,
Припорошений сніжком."(Ольга Науменко)
"Їжачок любить грибочки,
Збирає яблука, листочки.
Маленькі вуха має,
Та добре все вчуває.
І хоч короткі лапки,
Поспішає він до хатки.
Надворі дощик моросить,
А їжачок у нірці спить."(Ольга Подужайло)
Ольга та Тетяна Денисенко, сестри-близнючки з міста Запоріжжя. Пишуть вірші та віршовані казки для дітей, пісні. Співпрацюють з композиторами для дітей та дорослих. Твори публікуються у дитячих журналах “Колобочок”, “Золоте левеня”, “На крильцях Ангела”, “Малюк Котя”. Учасниці проекту “Казки українською з доктором Комаровським” з циклом віршів “Я нічого не боюсь!” У 2024 році вийшла збірка дитячих віршів і завдань з авторськими ілюстраціями до них “Веселі краплинки”. Також мають дитячі збірки з колективом авторів “Казочки-читайлики”, “Доброкрай”, “На крилах сну”, "Барви року". Вірші пишуть як спільно, так і окремо. Вірші для дорослих друкувалися в журналах “Хортиця”, часопис “Євшан”, журнали “Дніпро”, Foxylit, антологія творів літераторів запорізького краю “Обрус” та інших періодичних виданнях та збірках. Ольга – фіналіст конкурсу “Кримський інжир – 2024” (5 сезон) у номінації “Дитяча література”.
"Котик Шайбик, кішка Пушка –
Фронтові коти:
Пильні очки, чулі вушка,
В поросі хвости.
Там, де зброя вогнепальна,
Де земля гуде, –
Знає воїн, що з завдання
Котик його жде..."(Ольга Денисенко)
«...Так... ворона і лисиця,
Ну що може буть простіш,
Нам той сир вже буде снитись,
Ну, а вивчено на шиш.
Все, лягаймо спать – на ранок
Все ж світліше голова...
Після школи: «Мамо, мамо!
Нам тепер таке завдання:
Вірш у прозі! Ти жива?»»(Тетяна Денисенко)
"Не боюся я ні грому,
Ні Бабая, ні води,
І на ліфті будь-якому
Іжджу я туди-сюди,
Вірші залюбки читаю
Я зі сцени глядачам,
І танцюю, і співаю,
І не знаю про печаль.
Над страхами я сміюся:
Був той страх та й геть пішов!
Може, ще чого боюся?
Я шукав і не знайшов."(Ольга та Тетяна Денисенко)
"На зустріч із ніччю день ступає.
Під вербою парубок на дівчину чекає.
Серденько рветься від розпуки:
Холодний вітер шепче про розлуку,
А теплий спогад душу зігріває.
Схрестилися стежини радості та смутку."(Людмила Кибалка)
Осінь у віршах Катерини Перелісної: "Жовкнуть трави в полі", "Осінні танці", "Золота осінь", "Осінній вітер", "Заворожений сад".
"Люблю осінню молодість й красу,
Коли дерева увібрали стигле сонце,
Коли з трави я п'ю живу росу
І залітає листя у віконце.
Люблю і прохолоду як вуаль,
Гарячі барви в золотих стременах,
І мчить їх вітер, як прадавній Пан,
Й купаються вони в гірських озерах..."(Інна Паламарчук)
"А осінь й справді золота,
І ліс, і сад її радіє,
То одягне жовте вбрання,
А то візьме й почервоніє..."(Юлія Хандожинська)
"... У поета-гумориста —
В цьому впевнився вже я —
Мусить бути особиста
СМІХОЛОГІЯ своя.
Не годиться без системи
Розгортать житейські теми..."(Павло Глазовий)
"Вихваля свого синочка мати на всі боки:
- У студії при театрі вчиться вже два роки.
Дуже довго муштрували хлопця режисери.
Аж тепер він дочекався першої прем’єри..."(Павло Глазовий)
