Платон Воронько
НА РІДНОМУ ПОРОЗІ
(вірші, поеми, казки)
ЧЕРЕЗ ПОЛЕ У ЧЕРЕЗ ГАЙ ХОДИТЬ ХЛОПЧИК ПОМАГАЙ
|
|
Зміст: Помагай |
|
|
|
Помагай Через поле, через гай Бачить хлопчик: садять сад,— Вмить приніс відро води Рій із пасіки пішов,— Обходивши луг і ліс, За селом копали став,— Цілий день возив пісок, Помагая у труді Ковалі і мулярі — Ось і ти часу не гай.
* * *
Раз, два, три! Я у братика питаю —
В мене є хороша пилка, |
|
|
|
Доня — Ти помічниця, — Встане раненько, Віничок візьме, Вчора уранці Там із барила Батько сміється: — Ти помічниця Виростеш, ким же
* * * — Оленко маленька, — Чому в тебе очі — Чому це у квітах — Розумна Оленко,
Ми з татом будуємо хату, Не можу, не хочу й хвилини Струмочки зіллються в потічки — |
|
|
|
Дніпровський* флот Наче білі крила, Капітан Микола — Підростайте, діти, І широкий човен, Наче білі крила,
Капітан — Я капітан!
|
|
|
Дідова сумка Добру сумку шкіряну Дві обойми про запас, Сумка — справжній ветеран, Війни людям на біду, Цілий рік мені ще ждать,
* * *
Всім по сім Сім хлоп’ят і сім дівчаток — І дівчаткам, і хлоп’ятам Біля школи стріли Гриця,
|
|
|
|
Сопілочка В мене є сопілочка-денцівка,
В мене є залізний молоток, |
|
|
|
Мрія Курточка братова Братик ще спатиме, Стрілка відхилиться,
* * *
Як багато знаю я В мене є книжок багато — |
|
|
|
Сон Прилетіла бджілка до Павла. |
|
|
|
У нас Сонце гріє, вітер віє —
Я зробив собі конька, Взяв запріг його у возик, Попросив би я конька Не вербового — Всім на сміх і на біду... |
|
*осучаснено (ред.)
За матеріалами: Платон Воронько. "На рідному порозі". Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво "Веселка", 1983 рік, стор. 13 - 20.
Усі поезії з книги Платона Воронька "На рідному порозі" читайте на "Малій Сторінці":
"...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький)
Більше творів Платона Воронька на нашому сайті:
Платон Микитович Воронько — визначний український поет, учасник Другої світової війни. З воєнних випробувань Платон Воронько виніс незабутні враження, пам’ять про фронтових побратимів, що наснажувала всю його творчість. Платон Микитович Воронько створив чимало героїко-патріотичних поезій, поем, зворушливих ліричних віршів, а також творів для дітей. Його поезії властива широта жанрового діапазону, роздумливість, життєва правдивість, глибина переживання, ритмомелодійна своєрідність, збагачена народнопісенними традиціями. Деякі вірші Платона Воронька покладено на музику. За книгу поезій «Повінь» П. М. Воронько у 1972 році був удостоєний Державної (нині — Національної) премії України ім. Т. Г. Шевченка.