Платон Воронько
НА РІДНОМУ ПОРОЗІ
(вірші, поеми, казки)
ВИРОСТЕШ ЗА РОКИ, ПІДЕШ В СВІТ ШИРОКИЙ, — НЕ ЗАБУДЬ МЕНЕ
|
|
Зміст: Липка |
|
|
|
Облітав журавель Облітав журавель
* * *
Липка Я, маленька липка, Я медовим цвітом Тінь тобі я кину Від дощу сховаю Будемо з тобою Виростеш за роки, |
|
|
|
Гуси-лебеді летять Гуси-лебеді летять, Гуси не сідають,
|
|
|
|
Оленка маленька — Оленко маленька, — Чому в тебе очі — Чому це у квітах — Розумна Оленко,
Ручаї течуть Ручаї течуть, — Ручаї-річки, — Ми не тчем хусток, Ручаї течуть, |
|
|
|
Бараболин рід
Хмарка В літнє небо вийшла хмарка, |
|
|
|
Журавлики линуть Журавлики линуть: Під ними родюча Весна. |
|
|
|
Наше ластів'я Над ганком гніздо ластів’яче, Ми влізли під дах по драбині І ми ластів’я доглядали, А вчора дивились, раділи, |
|
|
|
Осінь Осінь брала відра золоті, |
|
|
|
Наша мама А для нашого садка |
|
|
|
Бублик і паляниця Бублик житній паляниці Я ж біленький, солоденький, І сказала хвастунові Я до кожної родини |
|
За матеріалами: Платон Воронько. "На рідному порозі". Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво "Веселка", 1983 рік, стор. 7 - 12.
Усі поезії з книги Платона Воронька "На рідному порозі" читайте на "Малій Сторінці":
"...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький)
Більше творів Платона Воронька на нашому сайті:
Платон Микитович Воронько — визначний український поет, учасник Другої світової війни. З воєнних випробувань Платон Воронько виніс незабутні враження, пам’ять про фронтових побратимів, що наснажувала всю його творчість. Платон Микитович Воронько створив чимало героїко-патріотичних поезій, поем, зворушливих ліричних віршів, а також творів для дітей. Його поезії властива широта жанрового діапазону, роздумливість, життєва правдивість, глибина переживання, ритмомелодійна своєрідність, збагачена народнопісенними традиціями. Деякі вірші Платона Воронька покладено на музику. За книгу поезій «Повінь» П. М. Воронько у 1972 році був удостоєний Державної (нині — Національної) премії України ім. Т. Г. Шевченка.