Платон Воронько
НА РІДНОМУ ПОРОЗІ
(вірші, поеми, казки)
ЧЕРЕЗ ПОЛЕ У ЧЕРЕЗ ГАЙ ХОДИТЬ ХЛОПЧИК ПОМАГАЙ
|
Зміст: Помагай |
|
|
Помагай Через поле, через гай Бачить хлопчик: садять сад,— Вмить приніс відро води Рій із пасіки пішов,— Обходивши луг і ліс, За селом копали став,— Цілий день возив пісок, Помагая у труді Ковалі і мулярі — Ось і ти часу не гай.
* * *
Раз, два, три! Я у братика питаю —
В мене є хороша пилка, |
|
|
Доня — Ти помічниця, — Встане раненько, Віничок візьме, Вчора уранці Там із барила Батько сміється: — Ти помічниця Виростеш, ким же
* * * — Оленко маленька, — Чому в тебе очі — Чому це у квітах — Розумна Оленко,
Ми з татом будуємо хату, Не можу, не хочу й хвилини Струмочки зіллються в потічки — |
|
|
Дніпровський* флот Наче білі крила, Капітан Микола — Підростайте, діти, І широкий човен, Наче білі крила,
Капітан — Я капітан!
|
|
Дідова сумка Добру сумку шкіряну Дві обойми про запас, Сумка — справжній ветеран, Війни людям на біду, Цілий рік мені ще ждать,
* * *
Всім по сім Сім хлоп’ят і сім дівчаток — І дівчаткам, і хлоп’ятам Біля школи стріли Гриця,
|
|
|
Сопілочка В мене є сопілочка-денцівка,
В мене є залізний молоток, |
|
|
Мрія Курточка братова Братик ще спатиме, Стрілка відхилиться,
* * *
Як багато знаю я В мене є книжок багато — |
|
|
Сон Прилетіла бджілка до Павла. |
|
|
У нас Сонце гріє, вітер віє —
Я зробив собі конька, Взяв запріг його у возик, Попросив би я конька Не вербового — Всім на сміх і на біду... |
|
*осучаснено (ред.)
За матеріалами: Платон Воронько. "На рідному порозі". Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво "Веселка", 1983 рік, стор. 13 - 20.
Усі поезії з книги Платона Воронька "На рідному порозі" читайте на "Малій Сторінці":
"...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький)
Більше творів Платона Воронька на нашому сайті: