Публікації за тегом: Тварини, птахи, риби, комахи

"Чи ви знали, милі друзі,
Про театр лісовий?
Найвідоміший в окрузі,
Чародійний і смішний.
Вовчик там за режисера,
А лисиця – за суфлера,
А актори всім відомі –
Зайці й миші гонорові..."
(Ірина Гарванко)

"Хто прокладає у лісі стежки?
Їх тисячі можна у хащах знайти
Короткі і довгі, прямі і хвилясті
З камінням й  болотом,
І навіть сріблясті.
Хто прокладає у лісі стежки?
Звірі лякливі чи їх дітлахи
Маленькі й великі, тихі й гучні
З хвостом, і – без нього:
Страшні і смішні..."  (Ірина Гарванко)

"Білий купол у медузи -
Це чудові, тонкі блузи.
Має форму, наче куля,
А до того ж ще чистюля.
Зазирає знизу оком,
 Чи пірнаю я глибоко.
То до мене підпливає,
То до сонечка моргає."
(Вікторія Стасів)

Зміст другої частини  "Казок на щодень" від Галини Римар: 1. Про добру країну 2. Легенда про Ясеня-красеня, що всім серцем любив земленьку рідную (відео) 3. На лісовій галявці 4. Казка про Сивого Бичка (відео) 5. Про Дівчинку і Пташечку 6. Казка про надзвичайно обдаровану Рибку (відео) 7. Про ніжну Квітку 8. Про маленьку прудку ящіроньку (відео) 9. Про бджілку Таню та її друзів 10. Про лисицю, їжачка і сірого зайчика 11. Про Сонце та планети (відео) 12. Дарунок Добрих Феєчок 13. Про Дзвіночки і Троянду 14. Казочка про Дощик і Мишеня Крап  15. Про Дзвіночки і Троянду 16+1. Про мале горобеня + Про особливого листочка 17. Про доброго хлопчика і незвичайного листочка 18. Казочка про Ремеза і чарівну квітоньку 19. Казка про онученьку й бабусю, про пташок, машинку, про дружбу і подорожі (відео) 20. Казка про гномика та Святого Миколая 21. Незвичайний подарунок Святого Миколая 22. Новорічна казочка 23. Казка про добре Сонечко 24. Чарівні горішки 25. Діткам про хмаринку та її онуків Громика і Блискавочку 26. Казочка про Дощик і Мишенятко Крап  27. Хто ж це, діти? (казкова загадка 28. Казка про ромашкових феєчок 29. Казочка про Добрика 30. Про дівчинку Марійку і феєчок 31. Казочка про дружну абеткову сім'ю​

"Над столом дзвеніла муха,
Аж заклало у нас вуха.
А вона усе літала
І дзижчала, і дзижчала.."
(Вікторія Стасів)

"Пакості коза зробила:
Ріжками вікно розбила,
Перекинула вазонок,
Задзвонила гучно в дзвоник
Увірвалася до хати,
Стала все перекидати.
Усі сплять, ніхто не чує,
Як коза господарює..."
(Вікторія Стасів)

Усі казки відомої української письменниці Марії Дем’янюк утверджують ідеали добра, справедливості, краси, дружби, взаємодопомоги у світі, дотичному до нашого. Закладені змалку, вони обов’язково зійдуть щедрим і добірним врожаєм у дитячих душах, які вірять у чудасію. Тим паче, коли вона ще й небесна. Казки для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку видано відповідно до Програми підтримки книговидання місцевих авторів та популяризації української книги у місті Хмельницький на 2018-2020 роки «Читай українською».

 

 

 

"Якось, кажуть, вже давно,
Котик  жив на все село.
В домі всі його любили,
Бо мишей ловив він вміло.
Та, проте, спливали роки, 
Мов водичка із ріки.
Котик став старим вже дуже
І мишей ловить нездужав.
От господа, де він жив, 
Думав, думав і рішив:
«Занесу-но в ліс кота,
Хай він в лісі обита»..." (Світлана Пасенюк)

"Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.
Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава."

(Слова Андрія М'ястківського
Музика Миколи Ведмедері)

"Лев пишну гриву має.
Еге, кожний тікає – 
Великий звір лякає."

(Людмила Кибалка)

"...Побачили воєводи, що король знову став колишнім, й впали перед ним на коліна. Дівчина розгубилася та подивившись на щура, який весело помахав їй хвостом та щез у траві, погодилася вийти заміж за короля. Вибачився король перед всіма за те, що ледь не почав війну, та відправився зі своїм військом назад додому. Наказав він покликати чаклуна до себе. Хотів його покарати, та його наречена попросила не робити цього. Махнула вона чарівною гілочкою перед чаклуном, і той замовк назавжди, бо не зміг побороти свою лють та подобріти.
А король замість війни прославився на увесь світ своєю добротою." (Інга Квітка)

"Жив собі Сніговичок,
Скільки років мав? Мовчок...
Сніговик був непростий,
Сніговик був чарівний.

В лісі він хатинку мав,
Де сніжинки малював
Всіх їх сріблом посипав
І  ялинки прикрашав..."

(Ірина Мацкова)

"Одного разу ряба курочка вирішила знести яєчко. Вибрала вона собі затишне гніздечко у курнику, залізла туди, вмостилася. Розправила свого хвостика, аж раптом у курник вскочив тхір, який був дуже голодний і хотів поласувати свіжим яєчком. Тхір так налякав курочку, що вона скочила з місця аж пір'ячко згубила. Пір'ячко було маленьке, рябеньке і таке легесеньке, що миттю вилетіло з курника, немов маленький літачок, поки курочка не бачила. Летить собі пір'ячко, летить, аж раптом на зустріч йому індикачка чалапає. — Качечко, качечко, я загубилося, а візьми мене до себе на крильце жити. — Ну сідай та й живи, раз тобі так хочеться, — крякнула індикачка і почалапала до найближчого ставка. Сіло пір'ячко на крильце до качечки та й сидить тихенько, обживається, як раптом качечка вскочила в ставок..." (Юлія Хандожинська)

 

"Побіг зайчик у село,
Бо лісочок замело,
Бо сьогодні у ліску —
Ні цвірінь, ані куку.
А у нашій у хатинці 
Сто цукерок на ялинці,
Сто жовтеньких стрічечок, 
Сто блакитних зірочок!"

(Леонід Полтава)

"Жила колись на світі маленька овечка Пхинька. І все їй завжди було не те і не так. Піде, бувало, в садочок пастися і — "ме-ме", недобра травичка в садку ("пхе, пхе, пхе"), наллє їй мама свіжого молочка, а вона надіп'є трішки, скривиться і: "Ме-ме: не люблю таке, хочу молочко з вареннячком!" Отак вона собі і жила, що не так, одразу: "Ме!" За це її не дуже любили інші мешканці двору. Одного літнього жаркого дня Пхинька вирішила піти попити холодної водички у луг. Бігти треба було через садочок донизу, а там через кладочку і джерельце прохолодне. Біжить Пхинька, мекає по дорозі, як завжди, все їй не так, добігає вона до кладочки, аж на зустріч їй баран..." (Юлія Хандожинська)

 

"Жила собі у річці маленька рибка. Така собі срібляста і швидка. І більше за все на світі любила рибка поговорити. Та от біда, що не почує — перекрутить, як захоче, а потім і по-своєму розкаже. Любила рибка затаїтися в очереті, де жили по сусідству водяні раки, і слухати, про що вони говорять, а потім швиденько пливти і розказувати усім новини. Дуже вже їй подобалося усе про всіх наперед усіх знати. Отож, одного дня засіла рибка в зеленому очереті. Нагострила вушка і слухає, про що раки говорять — думає, що ніхто її не бачить. А раки того дня підрізали очерет, прибирали навколо своєї хатки. Раптом бачать — щось поблискує. Знають, що то вже рибка чатує. От і шепоче один рак до іншому..." (Юлія Хандожинська)

 

"Була собі мушка, а звали її Петрушка. Мушка була неповоротка, повільна. Нікуди ніколи не поспішала. Сяде, бувало, на квіточку і спить, нічого її не турбує — ну геть зовсім, аністілечки! Нічого Петрушці не цікаво, тільки б поспати, і побільше, і подовше. От так вона і жила:  де не сяде — там і спить. Одного разу вирішила Петрушка–сонна мушка на листочку біля лісу поспати. Лежить собі на сонечку, загоряє. Аж раптом — чує якийсь шелест. Глянь, а то комарик внизу, бідний, один тягне соломинку. — Гей ти, комарику, ану не шелести там, невже не бачиш, що тут я на листочку сплю, — закомандувала мушка. — Ти знаєш, не бачу, а шелестіти буду, бо бачиш, білий день надворі і потрібно працювати, а не спати..." (Юлія Хандожинська)

 

"Це було дуже давно. Прийшла зима. Заблукав грудневий морозець по світу. Тільки-но дихне, як дерева та кущі аж до землі гнуться. Охопились дні густим туманом, й щезло яскраве сонечко. Та ось нарешті розступилися хмарини, і – диво… з’явились у небі крижані коні. Змахнули вони своїми гривами, знову крихітний вогник засяяв. Розправив він свої промінчики. До дерев та річок потягнувся! І тоді білий сніг на гілочки посипався. Поспішили крижані коні на землю, аби усе живе про свято сповістити! Як побачили їх птахи, ох і зраділи ж… Горобці, і сороки, снігурі й голуби змахнули своїми крилами. Закружляли між хмарин, заспівали пісню святкову.." (Інга Квітка)

"Чоботи, чоботи ви мої,
Наробили клопоту ви мені!
Чоботи, чоботи ви  мої,
Наробили клопоту ви мені!"

(Володимир Нагорняк)

"Одного разу прогулювалася Мишка лісом. Та й незчулася, як звечоріло. Зголодніла вона й думає: "Ось, зараз прибіжу додому, напечу млинчиків, та й поласую досхочу." Радісним підстрибом домчала Мишка до своєї хатинки. Заглянула в комірчину й знайшла там лише яєчко та дрібку борошна. "Ой! – засмутилася Мишка. – Цього не вистачить! І лісова крамниця вже зачинена. А млинчиків таки хочеться!" [...]  ...Посідали усі за стіл. Та й давай млинці наминати, варенням смакувати, чаєм запивати! Ох і смачні ж були млинці! Всі наїлися, Мишці гарненько подякували, й ще довго тішилися, яка ж то Мишка вправна господиня!" (Ольга Зубер)