Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства.
Авторка 7 поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай», «Голос голубки», «Стежина до щастя», «Мереживо долі», «Намисто мрій», «Подаруй мені щастя», збірок віршів для дітей «Подарунок від зайчика» та «Український віночок».
Результатом співпраці з композитором Миколою Ведмедерею є співаник «Я чую музику води».
Співавторка більш, ніж 30 колективних збірок та літературно-художніх альманахів.
Її поезії друкувалися в районних газетах «Народна воля» та «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій».
Учасниця ГО «Літературна студія «Бистрінь» ім. Н. Чира».
|
|
Марія Яновська Весільний рушник Весільний рушник вишивала для доні, Рушник — на любов, на нім ружі червоні, Квітки берегині. В них — мати-природа, Я вишила щастя на тім рушникові, (зі збірки поезій "Стежина до щастя")
* * *
Бібліотека Бібліотека — це багато книг, Впізнайте світ! Тут схрони таємниць. Герої у романах і віршах. Центр спілкування, для талантів шанс. Записування власних фонограм, Бібліотека — це сучасний центр До знань прямуйте у свій вільний час. (зі збірки поезій "Стежина до щастя")
* * *
Чом їдуть у чужі краї?.. Ой, чим ти, земле, завинила? Де колосилася пшениця, Далеко в небі синьоокім Тобі б розлитися льонами, Ой чим ти, земле, завинила?
* * *
У полоні життєвої осені... Роки мої, мов пташенята, У безконечності тривожній, Багряна осінь-чарівниця, Я в осені — своя, не гостя. Роки, голубки сизокрилі!
* * *
Зашвидко Вкриває сніг троянду запізнілу. Простоволосі яблуні та вишні, Брунатний лист… Останній день в польоті. Сніжинками поля припорошило... |
|
"Чи загадали ви бажання,
"Коли мороз пощипує за щічки,
"Подаруй мені щастя в галузці бузку!
"...
"Цей хрест важкий, та донести повинен.
Щомиті тануть у Ісуса сили.
Женуть, немов злочинця, хоч не винен.
Кати бездушні, що ж ви наробили?
Паде приречений... Чоло його високе
Покрили рясно краплі поту, крові.
Видовищ прагне ця юрба жорстока,
Впились у тіло колючки тернові..."(Марія Яновська)
"Їхала зима через Карпати.
Побілила снігом всі плаї.
У міста і села завітати —
Це чудові наміри її.
Розгубились у танку сніжинки,
Поміж сосон і смерек густих...
Змійками біжать гірські стежинки.
Вітер втаємничений притих..."(Марія Яновська)
"Стежини лісові мережить осінь,
Янтар і золото розсипались до ніг,
Були берізки в пишних платтях досі,
Красу згубили — вітер допоміг.
Яскраві вчора, нині — сірі будні.
Сумні дерева, листя шарудить
Про дні щасливі, теплі, незабутні
І сонцесяйну березневу мить..."(Марія Яновська)
"Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси..."(Марія Яновська)
"Цвіте бузок молочно і лілово.
Чаруючий навколо аромат.
Цвіте бузок рожево, фіалково
Та звеселяє все навколо й сад.
Бузковий кущ немов букет великий.
Яка краса у гронах на гілках!
Цвіте бузок звичайний і привитий,
А я шукаю щастя в пелюстках."(Марія Яновська)
"Там колискова давніх літ,
Матусі усмішка і татове плече.
В душі моїй родина - моноліт,
Спішу до рідних, як сльоза пече.
Йду до родини. Радість,чи біда -
Пораду й допомогу нададуть.
Завжди дітей матуся вигляда..."(Марія Яновська)
"Давним-давно в Карпатах-горах
Жив парубок на ймення Прут.
На небі засвітились зорі,
Додому лісоруби йдуть.
А він, вмостишись під ялину,
Кептар під голову поклав,
Заснув і бачить: в полонині
Бреде красуня поміж трав.
Чи так було, чи то здалося..."
(Марія Яновська)
"Наш рідний край — земля чудова,
Де лине українська мова,
В’ють гнізда журавлі весною,
І гори манять таїною."(Марія Яновська)
"Чи є ще хтось, Тарасе, щасливіший?
Художник ти, поет?... Багато більше!
В тобі є волелюбність гайдамак,
Хоча малим відчув гірке "кріпак".
Щасливий у житті! Тебе любили,
Відчувши глибину душі і силу.
За волю й правду ти життя віддав,
Свого народу долю відчував." (Марія Яновська)
"Талановита дівчино Полісся!
Це не про тебе прозвучало: "Хвора!"
Невдачі у житті не побоїшся,
В душі достатньо духу непокори.
Не зрадить мрія! Українське слово
Вестиме гордо вдалеч за собою.
Засяє «промінь» в мові празниково.
Злетиш на крилах мудрості розвою..."(Марія Яновська)
"Старезні сосни гомонять із вітром,
Доволі недосяжні, граціозні.
Утаємничена земля ця і повітря,
Відчути все лише душею можна.
Сплять лицарі: письменники, поети,
Митці, міністри, вчені і селяни.
Їх не везли сюди кабріолети,
А вантажівки... до одної ями..."(Марія Яновська)
"Лише народилася вільна держава,
Та вже вороги точать гострі мечі,
І кинуто клич :
— Всі ставайте у лави!
Зі сходу криваві ідуть палачі.
Куди ж це ви, хлопчики юні безвусі.
В студентськім загоні лиш триста осіб.
— На захист свободи ставати ми мусим.
За покликом серці до бою усі!"(Марія Яновська)
"Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.
Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно вишні чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.
Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
В четвертім вибух і прорвало дах.
Відважні хлопці мужньо, безупинно
У пекло йшли, забувши біль і страх..."(Марія Яновська)