|
Марія Яновська
Героям битви під Крутами
Лише народилася вільна держава,
Та вже вороги точать гострі мечі,
І кинуто клич :
— Всі ставайте у лави!
Зі сходу криваві ідуть палачі.
Куди ж це ви, хлопчики юні безвусі.
В студентськім загоні лиш триста осіб.
— На захист свободи ставати ми мусим.
За покликом серці до бою усі!
Їх горстка найкращих. Потерті шинелі,
Старі черевики...А зброя ж яка ?
— Рушниці давно заіржавілі …Нене!
Свята Україно! Дорога важка...
Умилася мати сльозами гіркими.
— Вернися, синочку, тобі ще рости!
Та вас же стріляти цілком не навчили.
— Бувайте здорові! Нам треба іти.
Під гімн України на північ, до бою
Дорога на Бахмач, на Крути...Вперед!
Їм ще невідомо: не стане набоїв.
Хтось мовить гучне:" Україна не вмре!"
Солдати бувалі — орда Муравйова.
Маневри і наступ на праве крило.
Їх більше , як двадцять ідуть на одного...
В бою тім нерівнім немало злягло.
— Протриматись, хлопці, хоч трішечки треба!
Та це розумів добре кожен із них.
Замовк кулемет...У набоях потреба...
Уже вечоріє...Бій трохи притих.
Навколо поля замітає снігами,
Мороз дошкуляє,трояндами кров...
— За волю загинем! Не станем рабами! —
Лунає в повітрі...і голос замовк.
Наказ відступати. Чекає їх потяг,
На Київ невдовзі піде ешелон...
Немає кого дорахуються потім.
Ще більш трьох десятків попали в полон.
Добу лютий ворог знущався над ними,
Хтось гімн заспівав, як на розстріл вели...
У Києві виросли свіжі могили,
Бійців тих, котрі у боях полягли.
Пливуть крізь століття геройські учинки.
Батурин і Крути — в них величі дух.
Нащадки хозар, забирайте патинки!
Нам кров’ю доведено: ворог не друг.
|
|
Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Марії Яновської на "Малій Сторінці":
Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Автор 5-х поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай, «Голос голубки» (видавництво «Лілія») та « Стежина до щастя» (видавництво «Час Змін. Інформ»), «Мереживо долі». Член літературної студії «Бистрінь» імені Н. Чира. Співпрацює з композитором Миколою Ведмедерею. На її тексти написано 40 пісень.
Читаймо також на нашому сайті:
Героям Крут присвятили свої поезії: Уляна Кравченко, Євген Маланюк, Олександр Олесь, Михайло Зельман (Лісовий), Демид Бурко, Григорій Булах, Богдан-Ігор Антонич, Микола Верес, Андрій Гарасевич, Святослав Гординський, Богдан Бора, Михайло Дяченко, Роман Завадович, Петро Кізко, Олекса Кобець, Алла Коссовська-Давиденко, Ярема Купчинський, Михайло Лавренко, Надія Лан, Микола Лебединський, Андрій Легіт, Олекса Стефанович, Микола Луків, Олесь Бабій, Іван Гнатюк, Дажбожич, Юрій Клен, Степан Литвин, Вероніка Михалевич, Павло Тичина, Богдан Стельмах, Олексій Шевченко, Олекса Ющенко, Леся Храплива-Щур, Галина Потупляк, Марія Яновська, Сергій Губерначук, Дмитро Куренівець, Йосип Струцюк.
Історія людства – багато в чому історія кривавих баталій. Переділ державних кордонів, бучні королівські шлюби та найбільші зради часто прописані в ній не людською мовою, а бряжчанням зброї: від найдавніших стріл та гаківниць до найсучасніших «Градів» та «Буків». Військова історія найчастіше ділить учасників битв на переможців і переможених – така, здавалося б, проста й безхитрісна діалектика: комусь – лавровий вінок, а комусь – вороння. Проте вінок далеко не завжди означає звитягу, а чорний ворон – неславу й забуття. Хід битви вирішується безпосередньо на полі, а от історична оцінка – справа набагато складніша. Тут уже право голосу мають і совість, і честь, і пам’ять – фактори вже не так військові, не так історичні, як суто цивілізаційні, суто людські. Ось чому 300 спартанців царя Леоніда овіяні світовою славою. Ось чому подвиг кількасот «крутян» досі надихає українців.
