Поетична сторінка Марії Яновської

Марія Яновська. Поезії

Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Автор 4-х поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай, «Голос голубки» (видавництво «Лілія») та « Стежина до щастя» (видавництво «Час Змін. Інформ»).
Член літературної студії «Бистрінь» імені Н. Чира. Друкувалися в районних газетах «Народна воля» та «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій», літературних альманахах «Я дякую тобі», «Думки романтика», «Колиска роду», «З Україною в серці», «Гармонія», «Так ніхто не кохав» (видавництво «Лілія», м. Хмельницький), літературному альманасі «Душа автора», літературно-художньому виданні «Різдво приходить зі снігом» (видавець Аполонець О. О., місто Рівне), літературному альманасі «Ковток життя» (видавництво «Час Змін Інформ», місто Біла Церква). Співпрацює з композитором Миколою Ведмедерею. На її тексти написано 40 пісень. «Мереживо долі» — п’ята поетична збірка поетеси.

Марія Яновська

Весільний рушник

Весільний рушник вишивала для доні,
Бо, звісно, - студентка і часу нема.
На тім полотні вишивала я долю,
Хоч доня її вибирала сама.
Рушник - на любов, на нім ружі червоні,
Калинові грона, як символ краси,
Ще вишила двох павичів, щоби доні
У парі довіку життя перейти.
Квітки берегині. В них - мати-природа,
Родина у вишивці тій чарівній,
А маки, пташки - це продовження роду...
Усі візерунки вдавались мені.
Я вишила щастя на тім рушникові,
Початок у ньому з легкої руки.
Щоб кращою доля, щоб мила розмова,
Мир, злагода в домі на довгі роки.

(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

* * *

Чорнобильська трагедія

Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.
Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно вишні чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.
Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
В четвертім вибух і прорвало дах.
Відважні хлопці мужньо, безупинно
У пекло йшли, забувши біль і страх.
Вогненний стовп у небі - гриб кривавий.
Смертельні хмари сколихнули світ.
Вкриває дим будинки, сквери, трави.
Біда навколо... То горить графіт.
Смертельні ізотопи в хмарах диму
Розносить вітер на поля, міста.
Уран і стронцій (ізотоп незримий),
Посіють на усій планеті жах.
Вогонь потрібно погасити прудко,
Бо поруч три реактори стоять.
Водневий вибух може бути швидко.
У Прип’яті прокинулись, не сплять.
Прийшли на допомогу всі охочі,
Не відчуваючи, не знаючи біди.
Вогонь гасили довго: дні і ночі.
На все життя залишились сліди.
До лиха не були вони готові:
Студенти, водії та шахтарі,
Робітники і льотчики, й військові,
Медсестри, санітари, лікарі.
Лопатами граніт радіаційний
Скидали хлопці... Мужній наш солдат!
Німий потенціал інформаційний,
Бо в Києві - колони і парад.
Ще довго полум’я в Чорнобилі гасили.
Мов бомба атомна зірвалась в мирні дні.
Забрав Чорнобиль і здоров’я, й сили,
І наслідки трагедії сумні.
На все життя хвороб невиліковних...
Захворюваність — рак і діабет..
Забруднені навколишні водойми,
Поля заражені, ліси — це не секрет.
Я вдячна людям тим, що врятували
Усю планету в найскрутніший час.
Ми перед ними всі заборгували.
Скажу сьогодні просто, без прикрас.

(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

* * *

Бібліотека

Бібліотека - це багато книг,
Чудова енергетика і простір.
Щоб кожен з вас в житті чогось достиг -
В бібліотеку завітайте в гості.
Впізнайте світ! Тут схрони таємниць.
В поезію ведуть сріблясті ниті.
Знань джерело. Історія ...Спинись!
Та казка, що вночі тобі насниться.
Герої у романах і віршах.
Бібліотечна тиша незабутня.
Добром і щирістю наповниться душа,
Яскравими для тебе стануть будні.
Центр спілкування, для талантів шанс.
Wi-Fi, онлайн, всі бази в інтернеті.
Читальний зал завжди чекає нас.
Для кожного комп'ютери, планшети.
Записування власних фонограм,
Відеороликів, музичних композицій.
А завдяки чудовим вечорам,
Дізнаєтесь про витоки традицій.
Бібліотека - це сучасний центр
Живого спілкування і культури.
Безплатно книги, а не під процент,
Довідники, томи літератури...
До знань прямуйте у свій вільний час.
В книжках сховалось мудрості озерце.
Майбутнє принесе сюрприз для нас.
Бібліотека - то громади серце.

(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

* * *

В полоні осені

Роки мої, мов пташенята,
Знялися у небесну вись.
Лебедики і журавлята —
Дитинство, юність понеслись.
У безконечності тривожній,
В октавах днів летять пісні.
Мелодії у хвилі кожній
Дзвінкі, веселі та сумні.
Багряна осінь-чарівниця,
У позолоті всі ліси...
Мені ж весна ночами сниться
І солов’їні голоси.
Я в осені — своя, не гостя.
Кружляє вальсом листопад.
Мені б тепла і цвіту трошки —
Не повернути час назад.
Роки, голубки сизокрилі!
Хоч стелить осінь килими —
Бурхливі ще життєві хвилі.
Ви не спішіть так до зими!

* * *

Зашвидко

Вкриває сніг троянду запізнілу.
Як жаль її! Загине без тепла.
Карпати-гори, мовби посивіли,
Красуня-осінь за моря втекла.
Простоволосі яблуні та вишні,
В календарі — тужливий листопад.
Зима зіткала покривала пишні,
Встелила поле, прилетіла в сад.
Брунатний лист… Останній день в польоті.
Життя минуло. "Ти засни!Засни!" —
Шепоче, не стихає ні на йоту
Вітрець безжальний, злісний, навісний.
Сніжинками поля припорошило...
Синички вчувся голосок: "Фіть–фіть!"
Напевно, розгнівили ми Ярила.
Зима ґаздує...Білий сніг летить...

---------------------------------------------

"День матері" - добірка віршів про маму від Марії Яновської

"Весна квітує у смарагдах трав,
Злетіли з яблунь пелюстки додолу,
День матері родину всю зібрав.
До рідної приїхали додому.
Задумана матуся... Скільки днів
Вона дітей чекала, цього свята.
Любується, як син її змужнів..."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. Поезії про рідну мову

Марія Яновська. Наша мова. Вірші про мову.

"Від почуттів глибоких лине слово,
Воно рядочком ляже на папір.
Симфонією лине серця мова,
Слова, вірші - душі моєї твір.
В тих строфах - енергетика чудова,
Нектар кохання і терпке вино,
В них шквал, веселка, щирість і розмова,
Гірські джерела, дощик заодно..."

(Марія Яновська)

"Мереживо осені" - добірка поезій від Марії Яновської

"Стежини лісові мережить осінь,
Янтар і золото розсипались до ніг,
Були берізки в пишних платтях досі,
Красу згубили — вітер допоміг.
Яскраві вчора, нині — сірі будні.
Сумні дерева, листя шарудить
Про дні щасливі, теплі, незабутні
І сонцесяйну березневу мить..."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. Добірка віршів "Сонячне літо"

"Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси..."
(Марія Яновська)

Марія Яновська. "Цвіте бузок" (добірка віршів про весну)

"Цвіте бузок молочно і лілово.
Чаруючий навколо аромат.
Цвіте бузок рожево, фіалково
Та звеселяє все навколо й сад.
Бузковий кущ немов букет великий.
Яка краса у гронах на гілках!
Цвіте бузок звичайний і привитий,
А я шукаю щастя в пелюстках."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. Вірші про родину

"Там колискова давніх літ,
Матусі усмішка і татове плече.
В душі моїй родина - моноліт,
Спішу до рідних, як сльоза пече.
Йду до родини. Радість,чи біда -
Пораду й допомогу нададуть.
Завжди дітей матуся вигляда..."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. Дві віршовані легенди про гору Говерлу, річку Прут та озеро Синевір

"Давним-давно в Карпатах-горах
Жив парубок на ймення Прут.
На небі засвітились зорі,
Додому лісоруби йдуть.
А він, вмостишись під ялину,
Кептар під голову поклав,
Заснув і бачить: в полонині
Бреде красуня поміж трав.
Чи так було, чи то здалося..."
(Марія Яновська)

Марія Яновська. "Наш рідний край" - добірка віршів про Україну

"Наш рідний край — земля чудова,
Де лине українська мова,
В’ють гнізда журавлі весною,
І гори манять таїною."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. "Шевченкові"

"Чи є ще хтось, Тарасе, щасливіший?
Художник ти, поет?... Багато більше!
В тобі є волелюбність гайдамак,
Хоча малим відчув гірке "кріпак".
Щасливий у житті! Тебе любили,
Відчувши глибину душі і силу.
За волю й правду ти життя віддав,
Свого народу долю відчував." (Марія Яновська)