Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Автор 4-х поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай, «Голос голубки» (видавництво «Лілія») та « Стежина до щастя» (видавництво «Час Змін. Інформ»).
Член літературної студії «Бистрінь» імені Н. Чира. Друкувалися в районних газетах «Народна воля» та «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій», літературних альманахах «Я дякую тобі», «Думки романтика», «Колиска роду», «З Україною в серці», «Гармонія», «Так ніхто не кохав» (видавництво «Лілія», м. Хмельницький), літературному альманасі «Душа автора», літературно-художньому виданні «Різдво приходить зі снігом» (видавець Аполонець О. О., місто Рівне), літературному альманасі «Ковток життя» (видавництво «Час Змін Інформ», місто Біла Церква). Співпрацює з композитором Миколою Ведмедерею. На її тексти написано 40 пісень. «Мереживо долі» — п’ята поетична збірка поетеси.
|
Марія Яновська Весільний рушник Весільний рушник вишивала для доні, (зі збірки поезій "Стежина до щастя")
* * *
Чорнобильська трагедія Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня. (зі збірки поезій "Стежина до щастя")
* * *
Бібліотека Бібліотека - це багато книг, (зі збірки поезій "Стежина до щастя")
* * *
В полоні осені Роки мої, мов пташенята,
* * *
Зашвидко Вкриває сніг троянду запізнілу. |
|

"Стежини лісові мережить осінь,
Янтар і золото розсипались до ніг,
Були берізки в пишних платтях досі,
Красу згубили — вітер допоміг.
Яскраві вчора, нині — сірі будні.
Сумні дерева, листя шарудить
Про дні щасливі, теплі, незабутні
І сонцесяйну березневу мить..."(Марія Яновська)
"Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси..."
(Марія Яновська)
"Цвіте бузок молочно і лілово.
Чаруючий навколо аромат.
Цвіте бузок рожево, фіалково
Та звеселяє все навколо й сад.
Бузковий кущ немов букет великий.
Яка краса у гронах на гілках!
Цвіте бузок звичайний і привитий,
А я шукаю щастя в пелюстках."(Марія Яновська)
"Там колискова давніх літ,
Матусі усмішка і татове плече.
В душі моїй родина - моноліт,
Спішу до рідних, як сльоза пече.
Йду до родини. Радість,чи біда -
Пораду й допомогу нададуть.
Завжди дітей матуся вигляда..."(Марія Яновська)
"Давним-давно в Карпатах-горах
Жив парубок на ймення Прут.
На небі засвітились зорі,
Додому лісоруби йдуть.
А він, вмостишись під ялину,
Кептар під голову поклав,
Заснув і бачить: в полонині
Бреде красуня поміж трав.
Чи так було, чи то здалося..."
(Марія Яновська)
"Наш рідний край — земля чудова,
Де лине українська мова,
В’ють гнізда журавлі весною,
І гори манять таїною."(Марія Яновська)
"Чи є ще хтось, Тарасе, щасливіший?
Художник ти, поет?... Багато більше!
В тобі є волелюбність гайдамак,
Хоча малим відчув гірке "кріпак".
Щасливий у житті! Тебе любили,
Відчувши глибину душі і силу.
За волю й правду ти життя віддав,
Свого народу долю відчував." (Марія Яновська)