Поетична сторінка Марії Яновської

Марія Яновська. Поезії

Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Автор 4-х поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай, «Голос голубки» (видавництво «Лілія») та « Стежина до щастя» (видавництво «Час Змін. Інформ»).
Член літературної студії «Бистрінь» імені Н. Чира. Друкувалися в районних газетах «Народна воля» та «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій», літературних альманахах «Я дякую тобі», «Думки романтика», «Колиска роду», «З Україною в серці», «Гармонія», «Так ніхто не кохав» (видавництво «Лілія», м. Хмельницький), літературному альманасі «Душа автора», літературно-художньому виданні «Різдво приходить зі снігом» (видавець Аполонець О. О., місто Рівне), літературному альманасі «Ковток життя» (видавництво «Час Змін Інформ», місто Біла Церква). Співпрацює з композитором Миколою Ведмедерею. На її тексти написано 40 пісень. «Мереживо долі» — п’ята поетична збірка поетеси.

Марія Яновська

Весільний рушник

Весільний рушник вишивала для доні,
Бо, звісно, - студентка і часу нема.
На тім полотні вишивала я долю,
Хоч доня її вибирала сама.
Рушник - на любов, на нім ружі червоні,
Калинові грона, як символ краси,
Ще вишила двох павичів, щоби доні
У парі довіку життя перейти.
Квітки берегині. В них - мати-природа,
Родина у вишивці тій чарівній,
А маки, пташки - це продовження роду...
Усі візерунки вдавались мені.
Я вишила щастя на тім рушникові,
Початок у ньому з легкої руки.
Щоб кращою доля, щоб мила розмова,
Мир, злагода в домі на довгі роки.

(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

* * *

Чорнобильська трагедія

Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.
Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно вишні чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.
Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
В четвертім вибух і прорвало дах.
Відважні хлопці мужньо, безупинно
У пекло йшли, забувши біль і страх.
Вогненний стовп у небі - гриб кривавий.
Смертельні хмари сколихнули світ.
Вкриває дим будинки, сквери, трави.
Біда навколо... То горить графіт.
Смертельні ізотопи в хмарах диму
Розносить вітер на поля, міста.
Уран і стронцій (ізотоп незримий),
Посіють на усій планеті жах.
Вогонь потрібно погасити прудко,
Бо поруч три реактори стоять.
Водневий вибух може бути швидко.
У Прип’яті прокинулись, не сплять.
Прийшли на допомогу всі охочі,
Не відчуваючи, не знаючи біди.
Вогонь гасили довго: дні і ночі.
На все життя залишились сліди.
До лиха не були вони готові:
Студенти, водії та шахтарі,
Робітники і льотчики, й військові,
Медсестри, санітари, лікарі.
Лопатами граніт радіаційний
Скидали хлопці... Мужній наш солдат!
Німий потенціал інформаційний,
Бо в Києві - колони і парад.
Ще довго полум’я в Чорнобилі гасили.
Мов бомба атомна зірвалась в мирні дні.
Забрав Чорнобиль і здоров’я, й сили,
І наслідки трагедії сумні.
На все життя хвороб невиліковних...
Захворюваність — рак і діабет..
Забруднені навколишні водойми,
Поля заражені, ліси — це не секрет.
Я вдячна людям тим, що врятували
Усю планету в найскрутніший час.
Ми перед ними всі заборгували.
Скажу сьогодні просто, без прикрас.

(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

* * *

Бібліотека

Бібліотека - це багато книг,
Чудова енергетика і простір.
Щоб кожен з вас в житті чогось достиг -
В бібліотеку завітайте в гості.
Впізнайте світ! Тут схрони таємниць.
В поезію ведуть сріблясті ниті.
Знань джерело. Історія ...Спинись!
Та казка, що вночі тобі насниться.
Герої у романах і віршах.
Бібліотечна тиша незабутня.
Добром і щирістю наповниться душа,
Яскравими для тебе стануть будні.
Центр спілкування, для талантів шанс.
Wi-Fi, онлайн, всі бази в інтернеті.
Читальний зал завжди чекає нас.
Для кожного комп'ютери, планшети.
Записування власних фонограм,
Відеороликів, музичних композицій.
А завдяки чудовим вечорам,
Дізнаєтесь про витоки традицій.
Бібліотека - це сучасний центр
Живого спілкування і культури.
Безплатно книги, а не під процент,
Довідники, томи літератури...
До знань прямуйте у свій вільний час.
В книжках сховалось мудрості озерце.
Майбутнє принесе сюрприз для нас.
Бібліотека - то громади серце.

(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

* * *

В полоні осені

Роки мої, мов пташенята,
Знялися у небесну вись.
Лебедики і журавлята —
Дитинство, юність понеслись.
У безконечності тривожній,
В октавах днів летять пісні.
Мелодії у хвилі кожній
Дзвінкі, веселі та сумні.
Багряна осінь-чарівниця,
У позолоті всі ліси...
Мені ж весна ночами сниться
І солов’їні голоси.
Я в осені — своя, не гостя.
Кружляє вальсом листопад.
Мені б тепла і цвіту трошки —
Не повернути час назад.
Роки, голубки сизокрилі!
Хоч стелить осінь килими —
Бурхливі ще життєві хвилі.
Ви не спішіть так до зими!

* * *

Зашвидко

Вкриває сніг троянду запізнілу.
Як жаль її! Загине без тепла.
Карпати-гори, мовби посивіли,
Красуня-осінь за моря втекла.
Простоволосі яблуні та вишні,
В календарі — тужливий листопад.
Зима зіткала покривала пишні,
Встелила поле, прилетіла в сад.
Брунатний лист… Останній день в польоті.
Життя минуло. "Ти засни!Засни!" —
Шепоче, не стихає ні на йоту
Вітрець безжальний, злісний, навісний.
Сніжинками поля припорошило...
Синички вчувся голосок: "Фіть–фіть!"
Напевно, розгнівили ми Ярила.
Зима ґаздує...Білий сніг летить...

---------------------------------------------

"День матері" - добірка віршів про маму від Марії Яновської

"Весна квітує у смарагдах трав,
Злетіли з яблунь пелюстки додолу,
День матері родину всю зібрав.
До рідної приїхали додому.
Задумана матуся... Скільки днів
Вона дітей чекала, цього свята.
Любується, як син її змужнів..."

(Марія Яновська)

"Мереживо осені" - добірка поезій від Марії Яновської

"Стежини лісові мережить осінь,
Янтар і золото розсипались до ніг,
Були берізки в пишних платтях досі,
Красу згубили — вітер допоміг.
Яскраві вчора, нині — сірі будні.
Сумні дерева, листя шарудить
Про дні щасливі, теплі, незабутні
І сонцесяйну березневу мить..."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. Добірка віршів "Сонячне літо"

"Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси..."
(Марія Яновська)

Марія Яновська. "Цвіте бузок" (добірка віршів про весну)

"Цвіте бузок молочно і лілово.
Чаруючий навколо аромат.
Цвіте бузок рожево, фіалково
Та звеселяє все навколо й сад.
Бузковий кущ немов букет великий.
Яка краса у гронах на гілках!
Цвіте бузок звичайний і привитий,
А я шукаю щастя в пелюстках."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. Вірші про родину

"Там колискова давніх літ,
Матусі усмішка і татове плече.
В душі моїй родина - моноліт,
Спішу до рідних, як сльоза пече.
Йду до родини. Радість,чи біда -
Пораду й допомогу нададуть.
Завжди дітей матуся вигляда..."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. Поезії про рідну мову

"Від почуттів глибоких лине слово,
Воно рядочком ляже на папір.
Симфонією лине серця мова,
Слова, вірші - душі моєї твір.
В тих строфах - енергетика чудова,
Нектар кохання і терпке вино,
В них шквал, веселка, щирість і розмова,
Гірські джерела, дощик заодно..."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. Дві віршовані легенди про гору Говерлу, річку Прут та озеро Синевір

"Давним-давно в Карпатах-горах
Жив парубок на ймення Прут.
На небі засвітились зорі,
Додому лісоруби йдуть.
А він, вмостишись під ялину,
Кептар під голову поклав,
Заснув і бачить: в полонині
Бреде красуня поміж трав.
Чи так було, чи то здалося..."
(Марія Яновська)

Марія Яновська. "Наш рідний край" - добірка віршів про Україну

"Наш рідний край — земля чудова,
Де лине українська мова,
В’ють гнізда журавлі весною,
І гори манять таїною."

(Марія Яновська)

Марія Яновська. "Шевченкові"

"Чи є ще хтось, Тарасе, щасливіший?
Художник ти, поет?... Багато більше!
В тобі є волелюбність гайдамак,
Хоча малим відчув гірке "кріпак".
Щасливий у житті! Тебе любили,
Відчувши глибину душі і силу.
За волю й правду ти життя віддав,
Свого народу долю відчував." (Марія Яновська)