Марія Яновська. Поезії про рідну мову


 Марія Яновська. Наша мова. Вірші про мову.

 

 

Марія Яновська

Наша мова

(зі збірки поезій "Не забувай")

Яка багата наша мова!
Яка багата наша рідна мова!
Говориш, мов мелодія дзвенить.
Веде мене в дитинство рідне слово,
У юності моєї світлу мить.

Пекла бабуся пляцки на бритванці,
А зупу нам варила в баняку.
По хліб до склепу я спішила вранці,
На ноги мешти взувши, нашвидку.

Казала баба вуйкові повчально:
"Не грай вар'ята,сину, а вставай!
Не пащекуй мені, бо то - нефайно,
Склади бамбетль і пий з горнятка чай!"

На здибанку ходили, чи на рантку,
Купатися всі бігли на ріку.
Як півень кукурікне на світанку -
Бадиль пололи в грядці й квітнику.

Залізком вуйко прасував сорочку,
А для фрезури гарний гребінь мав.
Нема коли лежати в холодочку,
Іде з швагром рибалити на став.

До тети приходили коліжанки,
Крутили кучері на цвьики й бігуді,
Пацьорки мали, білі вишиванки,
Шпацирувати йшли, бо молоді.

На перший вечір йшли,чи на музики,
І танцювали вальс під патефон.
Зустріти мріяли одного і навіки,
Вінок весільний снився і вельон.

Змінилось все: планшети,телефони,
Тепер спішать в кафе, у кнайпу, в бар.
Міняється і влада, і закони.
Лишилась мова - найсвятіший дар.


* * *


Від почуттів глибоких лине слово

Від почуттів глибоких лине слово,
Воно рядочком ляже на папір.
Симфонією лине серця мова,
Слова, вірші - душі моєї твір.
В тих строфах - енергетика чудова,
Нектар кохання і терпке вино,
В них шквал, веселка, щирість і розмова,
Гірські джерела, дощик заодно.
Поезія живе тисячоліття,
Крокує з нами  поряд кожен день.
Чуттів вінок, мелодії суцвіття,
Без неї не було б дзвінких пісень.
Життя, мов строфи ніжні і грайливі,
Пишу на радощах, коли сумна пишу.
Вітаю вас і будьте всі щасливі!
Я цвіт душі  сьогодні вам несу.
Я дивилася серцем на світ
Я дивилася серцем на світ.
Скільки добрих навколо людей!
Вони крила дали і політ,
Ту стежину, що в щастя веде.
Я дивилась на білих птахів,
Мов закохане в казку дитя.
Дивував, зачаровував спів,
І здавалося - мрії летять.
В океані печалі та зрад,
Болю, відчаю і самоти
Віднайшла світлу мудрість порад
І добра непохитні мости.
Зустрічаючи підлість і зло,
В Бога сили просила не раз,
Не шукаючи помсти зело,
Обминаючи терни образ.
Залишивши в душі брудний слід,
Гублять віри проросле зерно.
Я здоров'я бажаю услід,
Бо навчилась прощати давно.
Я дивилася серцем на світ,
Забуваючи смуток, біду.
Не складаю іще заповіт -
До людей з теплим словом іду.

 

 

 Марія Яновська. Наша мова. Вірші про мову.

Поезії надіслані автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Марія Яновська. Поезії
Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Автор 5-х поетичних збірок:  «Квіти любові», «Не забувай, «Голос голубки» (видавництво «Лілія») та « Стежина до щастя» (видавництво «Час Змін. Інформ»), «Мереживо долі». Член літературної студії «Бистрінь» імені Н. Чира. Співпрацює з композитором Миколою Ведмедерею. На її тексти написано 40 пісень.
 
 

Вірші про рідну мову

Вірші про рідну мовуУкраїнський  народ  має  давню  історію,  він  витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.  А найголовнішою  його  ознакою,  що  дає  йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття.Це  найдорожчий  скарб,  переданий  українцям  сотнями  й сотнями  попередніх  поколінь,  виплеканий  у  давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

 

 

 


Останні коментарі до сторінки
« Марія Яновська. Поезії про рідну мову»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми