Статті для дітей та батьків

"Ну, почнемо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії, тоді ми знатимемо більше, ніж зараз. Так ось, жив один лихий троль. Він був злючий-презлючий, наче сам чорт! Якось він був у дуже хорошому настрої, тому що зробив собі дзеркало, яке мало незвичайну властивість - все хороше і прекрасне в ньому зменшувалося, майже зникало, а все погане і огидне впадало в око і здавалося ще гіршим..." (Ганс Крістіан Андерсен)

"У лісі стояла чудова ялинка. Місце у неї було хороше, сонця й повітря скільки завгодно, а навколо росло багато старших подруг — і ялин, і сосон. Але маленька ялинка дуже хотіла швидше вирости! Вона не звертала уваги ні на тепле сонце, ні на свіже повітря. їй було байдуже до селянських дітей, що приходили, і щебетали коло неї, збираючи суниці та малину. Часто, набравши повні глечики або нанизавши ягоди на тонкі прутики, вони сиділи під ялинкою й казали..." (Ганс Крістіан Андерсен)

"Прийшла дочка до батька і каже: "Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, я не бачу в ньому ніякого сенсу! У мене постійно труднощі і проблеми … Я весь час пливу проти течії .. У мене просто немає більше сил !!! … Що мені робити ???..." (притча)

Добрий мультик для дітей про здібного котика, що співав уночі свої віршики, створено у 1988 році на Київській студії науково-популярніх фільмів. Автор сценарію - Н. Гузєєва, тексти пісень - Ю. Рогози, музика І. Масловської.

"Наближався Новий рік. Поїхали люди до лісу, зрубали струнку Ялинку. Привезли її у велику світлу кімнату. Поставили посередині, прикрасами та цукерками прибрали. Бігають діти навколо Ялинки, милуються, пісні співають. Радісно дітям. А Ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього, ні місяця ясного. Бо в ногах у неї не снігова ковдра, а папірці барвисті всякі. Заплакала з туги Ялинка, та ніхто й не помітив гіркої сльози, що впала з гілки на підлогу. Одна тільки дівчинка синьоока помітила, зітхнула й тихо прошепотіла: "Ялинка плаче..."" (Василь Сухомлинський)

"Вузенькою стежкою ішли два подорожні. По один бік - хлюпотіли хвилі синього моря, по другий - стояли сиві гори. Ішли подорожні вже давно. Вони шукали Красу. Один із них - Людина з Гарячим Серцем, другий - Людина з Холодним Серцем. Людина з Гарячим Серцем глянула на море - і очі її стали захоплені й ласкаві..." (Василь Сухомлинський)

"Є в сухому степу колодязь. Біля колодязя - хатка. В ній живуть дідусь із внуком. Біля колодязя на довгій вірьовці відро. Ідуть подорожні, заїзджають до колодязя, п'ють воду, дякують дідусеві. Стерлась вірьовка, перервалась, упало відро в глибокий колодязь. Немає в дідуся другого відра. Нічим води витягти, щоб попити. День не п' ють води дідусь із онуком, два дні не п' ють. Мучаться від спраги...." (Василь Сухомлинський)

"Настала холодна зима. Запорошило снігом сад. Літають над білим килимом пташки, тривожно пищать, бо нічого їсти. Зробили третьокласники годівницю. Щодня приносять корм — смажене конопляне сім'я, гарбузове та соняшникове насіння. А синичкам — шматочки сальця в сіточках, щоб ворона не вкрала. Завтра неділя. Приносити корм до годівниці випала черга Сергійкові. Він із вечора приготував шматочок сальця, загорнув його в сіточку. У маленький мішечок насипав гарбузового насіння..." (Василь Сухомлинський)

"... Кілька місяців тому, коли осінь, позолотивши все навколо, таємниче шурхотіла листям, цей зайчик прибився відкілясь до кубла старої зайчихи і став ходити за нею назирці, бо сам боявся не тільки спати, а й вийти у ліс чи в поле, щоб знайти собі якусь їжу. Зайчиха спочатку невдоволено фуркала, тупала на нього задніми ногами, проганяючи...   а потім пожаліла: «Пропаде без мене, -  подумала. -  Як не я, то хто ж його всьому навчить?» Та й назвала невдаху Прибивчиком. "" (Яків Гончарук)

"Жив собі в лісі маленький зайчик. Був він ще молоденький і зовсім, зовсім сіренький. І з того він був дуже задоволений: біжить, бувало, по полю - земля сіра, колосочки жовті мерехтять, не зразу зайчика й побачиш. А зайчик не хотів, щоб його бачили, бо багато ворогів у нього було: і вовк, і лисиця, і сова, і шуліка, і яструб, і ласка, і собаки, і мисливці. Важко було б зайчикові від усіх устерегтися, якби не його сірий кожушок. А то заб'ється він десь під пеньочок - і не видно його, або присяде на городі, капустку хрумає, і ніхто його не бачить. Добре жилося зайчикові влітку - є що поїсти, є де сховатись. Думав він, що так завжди і буде. Аж воно не так!..." (Катерина Перелісна)

"Насипали Туся з Лялею у садочку крихіт для пташок, а самі на ґаночку заховались і дивляться, хто прилетить. Перша прилетіла синьогруда Пташка. Пострибала, пострибала, поїла крихіток і защебетала: "Кві-тень! кві-тень! кві-тень!"... (Катерина Перелісна)

З народної творчості  -  ігри-забавлянки для маляток: "Кролик", Капустка".

Пропонуємо порозважати своїх малят коротенькими віршиками-забавлянками, що прийшли до нас з народної творчості: "Купалися ластів'ята", "Туп-туп", "Ладки, ладоньки, ладусі", "Ой, з-за лісу, де туман", "Равлик", "Галки-ворони", "Білка ц горішки", "Ой, ти півник-співунець", "Зозуленька", "Кошенятка".

Коротенькі віршики-потішки від відомого українського поета Анатолія Камінчука: "В капусти - іменини", "Чики-брики", "Їхав равлик","Автомобіль", "Вершник", "Комарики товчуть мак", "На одну сороку", "Хміль і джміль", "Де ходив журавель", "Я - кульбаба, ти - кульдід", "Трамвайчик", "Автобус".

Християни всього світу 6 грудня відзначають свято на честь Святителя Миколи, архієпископа Світ Лікійських, чудотворця — одного з самих шанованих у всьому світі святих. Святитель Микола жив в III — IV віках і прославився як великий угодник Божий, тому в народі його зазвичай називають Миколою Угодником. Християни вірять, що і до цього дня він здійснює безліч чудес людям, що в допомогу моляться йому. Крім того, святий Миколай вважається покровителем усіх мандрівників.

 

 

 

Віршики-скоромовки від Анатолія Камінчука: "Капелюх", "Кріп", "Про вовка промовка", "Млин", "Чечір-вечір", "Овес", "Рак", "Привіт від кавуна", "Оляпка", "За просікою - проліски", "Дядько конюх", "Рома робить раму", "Дощ-косарик", "У сороки морока", "Поїзд", "Пасовище", "Кит і кіт".

Веселі дитячі віршики про тваринок Анатолія Камінчука: "Єноти", "Їжачок", "Де сіно?", "У рудої білочки", "Кіт Мурсій", "Сміхота", "Хто це там у степу?", "Метро", "Піжмурки", "Борсуки", "Цапок", "Автомобіль", "Де ходив журавель", "Автобус", "Ведмежі сни", "Кит і кіт", "Дружна сімейка".

 

 

 

 

 

Короткі дитячі віршики про птахів Анатолія Камінчука: "Дятликова школа", "Соловейко", "Ремез", "Синеньке яєчко", "Очерет", "Шпак пита у півня", "Жайвір", "Павич", "Півникове горе", "Де ходив журавель".

 

 

 

 

 

"Півники", "Барвіночку синьоокий", "Котики вербові", "Квасолини", "Вусаті ячмені", "Гречка", "Любисток", "Вишенька", "Жолудець", "Баштан" - короткі дитячі віршики про різні рослини Анатолія Камінчука.

Читайте коротенькі віршики про діточок від Анатолія Камінчука та Степана Олійника.