Статті для дітей та батьків

Сортувати:    За датою    За розділами

"За лісом дим підвівся по спіралі,
І ти, ображена, застигла у вікні -
На віях сльози… І осінні далі
Сумну мелодію навіяли мені."

(Василь Симоненко)

"Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну."

(Василь Симоненко)

"Повільно йшли мовчазні до перону,
Пожитки бідні склавши до валіз.
Ти одягла вінок, немов корону,
Така сумна, така близька до сліз."

(Василь Симоненко)

"Я в світ прийшов не лише пити й їсти,
Скалити зуби до дурних дівчат
Та любуватись зоряним намистом
Під мариновані мелодії кантат."

(Василь Симоненко)

Передмова Олеся Гончара до вибраних творів Василя Симоненка На схрещених мечах"З глибини народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух  непоборний,яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симоненкових поезій,вогнем душі жевріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагуче й неповторно вибурхнулись у світ.Вийшов він з того дитинства, що його в самій зав’язі опалила своїми чорними ураганами війна, звідти з’явивсь,де гули жорна окупаційні, ті ненависні жорна біди, що їх “із кам’яного віку на танках варвари з Європи привезли”.... " (Олесь Гончар)

Василь Симоненко"Я – українець. Оце і вся моя біографія" - Василь Симоненко.

Василь СимоненкоЖиття Василя Симоненка було коротким, як спалах. Та живе його щира й прониклива поезія, що, за словами Олеся Гончара, вийшла із самих глибин народного життя. Вона виспівана з мудрості народу, з його горя  і звитяжної боротьби. Звідси цей непоборний дух, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній…

"В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг..."
(Ліна Костенко)

"Циферблат годинника на розі
хуртовини снігом замели...
Нам з тобою, видно, по дорозі,
бо ішли й нікуди не прийшли..."

(Ліна Костенко)

"Вже почалось, мабуть, майбутнє,
Оце, либонь, вже почалось...
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!.."
(Ліна Костенко)

"Пишіть листи і надсилайте вчасно,
коли їх ждуть далекі адресати,
коли є час, коли немає часу,
і коли навіть ні про що писати..."

(Ліна Костенко)

"Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло..."
(Ліна Костенко)

"Щасливиця, я маю трохи неба
і дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва,
живого нерва не було в мені!.."

(Ліна Костенко)

"Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біда-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті..."
(Ліна Костенко)

"Наснився мені чудернацький базар:
під небом, у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі..."

(Ліна Костенко)

"Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні..."

(Ліна Костенко)

"Немов чарівні декорації -
жасмин, троянди і бузок.
Кузини мамині, три грації,
як три принцеси із казок..."

(Ліна Костенко)

"Ще пароплавчики чаділи, наче праски,
ще ми шукали крем'яхи в піску,—
на пограниччі дійсності і казки
стояв той дім за хмарами бузку..."

(Ліна Костенко)

"Я вранці голос горлиці люблю.
Скрипучі гальма першого трамваю
я забуваю, зовсім забуваю..."

(Ліна Костенко)

"Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть і моляться білі троянди.
Може, це я, або хто. або ти
ось там сидить у куточку веранди..."

(Ліна Костенко)


Всього:
5515
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 242
237   238   239   240   241   242   243   244   245   246   247  
Наступна
В кінець
Топ-теми