Статті для дітей та батьків

"Над  штормом,  над  шабельним  зблиском,
Над  леготом  теплим  в  житах
Гойдається  вічна  колиска
Маятником  Життя..."

(Борис Олійник)

Полтавська земля зростила Україні цього прекрасного поета. Тут минули дитинство і юність, звідси пішов у доросле життя Борис Олійник. Він проспівав таку величальну пісню матері й рідній землі, яка живе в кожному серці, змушує пам'ятати: найбільша трагедія в житті - побачити материні сльози, а найбільше щастя - посміхнутися матусі у відповідь. І писав, і пише він завжди про вічні цінності, а тому й носить горде ім'я народного поета, яке дається не владою і не урядом, а виключно тими, до кого у скрутну й щасливу хвилину звертався поет...

Поезія Бориса Олійника  увібрала  в  себе  мудру  задуму  землі,  її  шорстку  справжність,  горду  силу,  і  пам’ять,  і  доброту.  Тихі води  і  ясні  зорі,  сонячні  овиди  і  вербова  сутінь,  шепіт курганів  і  суворе  мовчання  могил,  пісня  з-за  гори  і  гуркіт  реактивних  двигунів  озиваються  в  ній  голосом давнім  і  новим  -  великим  досвідом  народу  в  його історичному  бутті.  І  від  того  е  в  цій  книзі  достеменність.  Є  в  ній  розважливий  спокій,  з  яким  тече  між  пологими  і  крутими  берегами  Дніпро,  пробивається  до сонця  паросток,  земля  вбирає  сніг  напровесні,  а  хлібороб  порає  ниву.  Бо  велика  праця  вимагає  зосередженості  й  терпіння,  бо  істина  відкривається  тільки  наполегливому  розуму  і  чуйному  серцю.

У теперішній час, якщо в родині - достаток, діти мають багато всіляких іграшок, найрізноманітніших ігор та купу ґаджетів і розваг. Зараз стільки всього існує для дітей, що їх вже просто нереально чимось здивувати. Та існують подарунки для наших малят, які вони точно запам’ятають на все життя та цінуватимуть їх. Більше того, вони пронесуть їх з собою через все життя і, швидше за все, подарують вже своїм дітям...

Віршики Володимира Підпалого для малят: "Лічилка", "Зозуля", "Гуси", "Казочка про сонце", "Лісове джерельце", "Весна", "Дзвоники", "Липень", "Літо", "Суниці", "Передзим'я", "Зимовий бір", "Морозний вечір", "Снігурі", "Зайчик", "Пес", "Кожух", "Кіт", "Підківки", "Лапці", "Нісенітниця", "Чередник", "Скоромовка", "Загадка", "Гарбуз", "Казочка про телятко", "Кінь".

Надзвичайно яскраві та цікаві книжечки для наших дітлахів приготували українські видавництва до Дня Святого Миколая, свята Нового року та Різдва Христового. Дивіться огляд книжкових новинок від найкращих вітчизняних видавництв: "Видавництво Старого Лева", «Час майстрів», «ФОНТАН КАЗОК», «Ранок», «Навчальна книга Богдан», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

"​Кепкували із Федося
І дорослі, й діти,
Що нічого до ладу він 
Не вміє зробити.

Хоч ні руки не болять,
Ні боки, ні спина,
А роботу лиш почне,
Зараз і покине..."

(Оксана Кротюк)

"Коли мене питають: «Любиш ріки,
річки, і річечки, і потічки?» —
відмовчуюсь: вони в мені навіки,
а для мого народу на віки..." 

(Володимир Підпалий)

"У холодному небі
золотий човен
із хмари на хмару,
на хмару із хмари —
і на місці..." (Володимир Підпалий)

"Ти  не  прийшла,  тебе  не  бачу  поруч...
У  небі  місяць  повагом  пливе,
промінням  срібним  землю  засіває,
з-за  хмар,  скрививши  рот  щербатий  свій,
сміється  над  моїм  наївним  серцем..."

(Володимир Підпалий)

"Там  снігу  ще  й  снігу  на  цілий  світ,
де  гуси  летіли-летіли  -  і  впали.
Там  подих  Ваш  перший  і  перший  Ваш  слід
уперто  шукає  пам'ять..."

(Володимир Підпалий)

"Ти  пишну  косу  розплела  свою", "Коли  ми  буваємо  вдвох", "Ти  не  прийшла,  тебе  не  бачу  поруч", "Та,  котру  знав  я.." - вірші про кохання від Володимира Підпалого.

"Зима  ще  тільки  пред'явля  права
на  володіння  небом  і  землею,
іще  не  засіва,  а  посіва,
а  я  стою  між  осінню  і  нею..."
(Володимир Підпалий)

Кілька віршів Володимира Підпалого про зиму та Різдво Христове: "Зимовий етюд", "Передзим'я", "Зима ще тільки пред'явля права...", "Різдвяний мороз", "Морозний вечір", "Зимовий бір", "Снігурі", "Зайчик", "Кожух".

Володимир Підпалий був залюблений в Україну, його вабила її неповторна краса, яку поет здатен був відшукати у краплині роси і в загадковому запиналі осінньої ночі, у вічній таїні сільської пасіки і в гордій крутизні коневої шиї на нескінченній, як життя, зеленій леваді... і зрозуміти його поезію може тільки той, чиє серце відкрите для краси і добра, любові та щирості, хто точно знає, що справлені почуття - завжди безкорисливі. Так мало відвела доля цьому поетові, який своїм тихим, але чесним і світлим словом умів лікувати скалічені душі! Він прийшов у літературу зі славним поколінням шістдесятників, які змінили світ, давши йому зрозуміти: найбільша цінність у житті - ковток свободи...

Опановуємо об'ємні узори виробів при в'язанні на спицях: горизонтальна мережка з «горбиків», «гусячі лапки», двоколірні зірочки, «сніжинки», горизонтальні смуги з «горбиками», «горбики» в ажурних трикутниках, вертикальна мережка з «горбиками».

"Синочкові на першу його коляду", "Дитинство трьох", "Сад різдвяний" - поезії Івана Малковича до Різдва Христова.

"Коли вона плелася в коси —
чом, скрипко, відвернулась пріч?
Як музику пустила босу
в таку непевну, звабну ніч?.."

(Іван Малкович)

"Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі..."

(Іван Малкович)

"Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»..."

(Іван Малкович)

Іван Антонович Малкович  — український поет, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Іван Малкович закінчив Івано-Франківське музичне училище, скрипковий клас (1980) і Київський університет імені Тараса Шевченка, філологічний факультет (1985). На всеукраїнському семінарі молодих авторів 19-річного юнака  було обрано найкращим поетом. Вихід його першої книги гаряче відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. Іван Малкович - автор поетичних збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), кожна з яких ставала подією літературного процесу в Україні.  Він - автор-упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема «Українська абетка», «Улюблені вірші». Іван Антонович живе і працює у Києві. З 1986 року - член Національної спілки письменників України.