Статті для дітей та батьків

День великомучениці Катерини чи, як звичайно це свято в народі називається, «Катерини», є свято дівочої долі. Напередодні цього свята колись парубки постували, щоб Бог послав їм добру жінку.  В канун святої Катерини, увечері,  дівчата гадали. Робили це в такий спосіб: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розквітне, то того ж року дівчина вийде заміж. На Свято Катерини дівчата робили те, що і на канун. Брали стільки гіллячок, скільки членів сім’ї. Які галузки не розвивалися, то начебто стільки чоловік помре в родині. Ворожили і в такий спосіб. Дівчата насипали в миску каші і йшли гуртом на двір кликати судженого на вечерю, б’ючи по воротах макогонами по черзі, приказуючи: «Іди, іди, суджений, кашу їсти!» Звідки загавкає пес, туди й заміж піде.

 

Староукраїнські  звичаї,  що  колись  були  пов’язані  з  початком нового року наших далеких предків, пізніше перейшли до християнських свят. Одна частина з них перейшла до сучасного Нового Року, а друга — до свята введення в храм Пресвятої  Богородиці (21 листопада). Це свято в народній термінології звичайно називається Введіння.

 

 

 

 

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї — це не відокремлене явище в житті народу, це — втілені в рух і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духову культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчости. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана зі звичаями народу. Звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

 

У давнину у наших предків були боги Купало і Коляда, які уособлювали два великих свята — літнє і зимове сонцестояння. Отож, наша коляда походить від прадавнього бога зимових свят Колядщи. Стародавні новорічні пісні, колядки і щедрівки, обіцяють господарям багатство і добробут. Співаючи колядки, хлопці і дівчата переодягаються у козу, ведмедя, журавля, чорта, і цей звичай йде також із давніх часів і нагадує ігри веселих скоморохів. Головна мета колядників — не тільки звеселити хазяїв і самим отримати щедру нагороду, а ще й накликати щастя і достаток для господаря-хлібороба у наступному році.

 

У народних легендах Святий Миколай — боронець людей перед стихійним лихом, найперший помічник усім, хто опинився у біді. "Святий Микола-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі, людям помагає". А ще Святий Миколай опікується дітьми, виконує їх побажання і роздає подарунки. День Святого Миколая — найулюбленіше, найвеселіше дитяче свято. Діти чекають на День Святого Миколая цілий рік і мріють про чудові подарунки.

 

 

Богдана Семенівна Криса розпочала свої дослідження давньої української літератури, коли це було і непрестижно, і неперспективно. На час захисту її докторської дисертації в Україні був лише один фахівець, який міг їй опонувати. Нині маємо плеяду плідних дослідників, які, приєднавшись до Богдани Криси, поглиблюють наші уявлення і знання про давню українську літературу. Їх об’єднує і надихає своїм ентузіазмом, науковою сумлінністю й об’єктивністю Богдана Семенівна Криса, організовуючи наукові конференції, привертаючи увагу широкого наукового загалу (не лише літературознавців!), особливо молодих, до змістовних, світоглядно невичерпних проблем, поставлених українськими мислителями культури, зокрема бароко. Богдана Семенівна виплекала цілу наукову школу, що ставить кафедру української літератури Львівського Університету у центр наукових досліджень давньої української літератури.

"Оповістив раз премудрий Соломон,  що буде казати мирові своє казання-навчання. Людей посунуло - сила! Подумайте тільки: сам премудрий Соломон навчатиме! Певне ж, мовляв, там щось дуже мудре можна почути. Зійшовся мир, вийшов премудрий Соломон. І господи! Кожне хоче ближче доступитися, щоб не впустити й слова з премудрого казання. Штовхотнява та сварка!.. Аж ось втихомирились. Почав премудрий Соломон казати..." (Олена Пчілка)

"Стояла велика діброва. Були там і дуби широкочолі, і липи запашні, і ясені-красені, й тремтячі осики, і всяке інше дерево, скраю, понад лукою, була и оілоцвітна черемшина» і червона калина. Стояла діброва, пишалася; купалася в промінні сонця, з вітром гомоніла. Пишалася, красувалася. Аж ось одного дня прийшли люди, а з ними вози. На тих возах лежали сокири; вони були ще без  топорищ,  та  були  нові,  блискучі,  страшні. Побачила ті сокири діброва й стурбувалася, збентежилася. Зашуміла берестина дебелим віттям, затрепетав осокор білим листом, мов роняючи сльози, захитався в турботі і клен веселий, зажурилася тяжко й червона калина..." (Олена Пчілка)

"Зібралися раз миші й почали гомоніти: що таки треба щось думати з тим котом, - бо далі вже видержати не можна! Відколи господиня стала запирати його в хижі та в коморі, - настало чисте горе: то того, то другого в мишачій громаді не долічишся! Та ще ж такий проклятий той кіт, що хоч би ж нападав так, щоб його заздалегідь було чути, а то ж підкрадається так тихесенько, що його й не чуть, та й заляже десь у закамарку так щільненько, що його й не побачиш! А сам же, звісно, і вночі бачить! Тільки заглядить яке мишеня - плиг і зцупив пазурами своїми..." (Олена Пчілка)

"Як настала холодна осінь, журавель збирався в інший край та й каже куликові: "Ось ну лишень, куличе, рушай і ти! Коли б ти знав, які хороші сторони є на світі! Тепло там та гарно, та всячина росте й плодиться".... (Олеся Пчілка)

"Літом, як тепло та гарно, Рябко вивернеться та витягнеться й примовляє: "На ката хата! Мені й так добре!" А як прийде зима, холод та лиха година, то Рябко тоді зігнеться, скулиться та каже: "Коли б мені хатонька - хоч манісінька, хоч отакісінька!...." (Олена Пчілка)

"Надворі був мороз лютий. А хлопчик сердешний плентається по улицях, тремтить. Де йому подітися? Батько-мати повмирали, рідні немає, а чужі не пускають... Ходить бідолашне та й зазирає у вікно, що там світло сяє, діти туляються та сміються - ото, либонь, там тепло, ото гарно! А попроситися хоч погрітися, так де там - усі туряють, а то ще й вилають, а пожалувать - ніхто не пожалує..." (Олена Пчілка)

"У хаті в селянина Остапа та його жінки Ганни - радість: найшлось телятко теї ночі. Вони внесли його в хату, бо мороз був великий, і воно могло й замерзнути в хліві..." (Олена Пчілка)

"Славутній німецький музика Моцарт почав грати на фортепіано, ще бувши зовсім малим. Про його великий хист дійшла чутка аж до короля. Оповідано королеві, що малий Моцарт може заграти чималу річ (сонату) навіть тоді, як накрити клавіші хусткою. Забажав король почути Моцарта...." (Олена Пчілка)

"Колись давно, віків шість тому назад, жив собі співець у далекій від нас стороні. Зручних співців називали тоді в тій стороні трубадурами: «трубадур» — значить, вигадник, перебендя, бо то ж, власне, ті співці складали пісні з своєї голови, ходячи з одного місця в друге, співали вони свої пісні на послухання убогим і багатим. Той співець, про якого я хочу вам розповідати, звався Артур Вродливий. Він мешкав у великому стольному городі, де жив сам король, але часто Артур ходив і в інші місця, від більшого до меншого, від города до села. Складав він прехороші пісні і, приграваючи хороше на кобзі, співав їх то по вулицях, то по дворах..." (Олена Пчілка)

Аріна Шугалевич із міста Дубровиця, що на Рівненщині, завдяки своїй феноменальній пам’яті встановила рекорд України. Дівчинці лише два роки, а вона зуміла назвати 194 столиці країн світу.

Смішний кіт Mog провокує ланцюг сумних подій, які можуть зруйнувати свято Різдва для сімейства Томаса. Та людська доброта рятує Свято для родини.... Мультик створено за участю всесвітньо відомого автора і ілюстратора дитячих книг Judith Kerr та у партнерстві з компанією HarperCollins Children's Books.

Свій письменницький псевдонім Олена Пчілка «позичила» від невсипущих трудівниць-бджілок. Як працьовита бджола, протягом усього життя несла вона в щільник української культури свою посильну працю - художні твори, переклади, активно виступала як видавець, громадський діяч. Її не дуже велика обсягом, але вагома своїм демократичним спрямуванням, гуманістичним змістом, реалістичним відтворенням дійсності літературна творчість посідає почесне місце в історії розвитку української літератури. 

 

"Недалеко вiд лiсу стояла хатка. В тiй хатi жив чоловiк Максим iз сiм'єю; було в нього четверо дiтей, найстаршому хлопчиковi Iвасевi було десять лiт. Лiс був такий гарний, навiть зимою не здавався смутним, бо промiж чорнолiссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вiчнозеленим убранням! Недалеко вiд Максимовоï хати була одна сосонка така-то вже хороша! Була вона не дуже велика, але й немаленька, саме мiрненька та така зграбнесенька, круглесенька, зеленi глицi аж сяють, а молодi пагонки, як свiчечки, стремлять, простi та яснi..." (Олена Пчілка)

Петельковий шов використовують для оздоблення країв деталей виробу, конструктивних швів, поєднують його з різними швами художнього вишивання в орнаментах. Збільшуючи довжину настелених стібків основи шва, петельковим швом можна виконувати зв'язуючі конструктивні елементи між деталями виробу.