Статті для дітей та батьків

"Посперечалися одного разу Олівець з Гумкою, хто з них достойніший і потрібніший малому учневі Юрку. А треба вам ще знати, що Олівець дуже гордився своїм чудовим  почерком, а Гумка була страшенно  вперта... Так Олівець писав, а Гумка витирала. Поки не залишилась від них  купка пилюки... Настав ранок. Зійшло сонце. В кімнату ввірвався свіжий вітерець і змів із письмового столу купку сміттячка - все,  що залишилося від Олівця  й  Гумки. Ось яка історія сталася, браття. Обидва наші герої загинули дарма. Так воно не раз і  між людьми буває." (Іван Керницький)

 

Пропонуємо зробити для своїх діток «Цікаву коробочку» або мішечок чи баночку. Ця коробочка стане у пригоді під час свята або просто в дощовий день вдома, коли всі інші іграшки набридли. Загалом, вона допоможе розважити дитину або групу дітей в будь-яких ситуаціях і за будь-яких обставин.

"Над Дніпром, коло славних порогів, в селі Старому Кодаку жив собі молодий лоцман Карпо Летючий. Як і всі лоцмани, він був потомок славних запорожців і мав увесь хист, всю вроду запорозьку. Високий, чорнявий та кучерявий! гарний з лиця, гарний з стану, кругом гарний, ще й до того сміливий! Ще змалку брав його з собою батько на байдаки та плоти, переводячи їх через пороги. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Він любив пороги, бо зріс коло їх. Карпо любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави на лаву; любив слухати, як шумить Дніпро на порогах, як реве Звонець або Дід і обливає бризками його гаряче лице..." (Іван Нечуй-Левицький)

 

"Іван  Левицький — се  великий  артист (митець)  зору,  се  колосальне, усеобіймаюче око України." (Іван Франко)

Початок літературної діяльності Івана Семеновича Нечуй-Левицького припав на ті роки, коли писати українською мовою було заборонено. Письменник згадував, що про його літературні спроби рідною мовою, підписані псевдонімом «І. Нечуй», не знали навіть товариші, з якими він жив на одній квартирі, не знав і батько. У доробку Івана Левицького - романи, повісті, драматичні твори, оповідання та казки для дітей. Уся творчість письменника свідчить про його глибокий патріотизм. Івану Нечуй-Левицькому була дорога історія рідного народу, його самобутність, Йому боліла втрачена воля і приниження національної гідності.

"Мати міряла Дмитрикові ногу. Приклала шнурочок вздовж босої ноги, де закінчувався найбільший палець, зав'язала вузлик. Івасик, братик Дмитриків, теж визувся, чекав, що і йому зніматимуть мірку. Але ні. Шнурочка не вистачило, та й в школу цього року він ще не піде. Нових черевиків не куплять йому. Мама поїхала до міста, а хлопці подалися на луг..." (Оксана Сенатович)

Надзвичайно тепла розповідь про стосунки дітей та дорослих делікатно вчить стриманості та інтелігентності. Мудра пані Будьласка просто і чемно розв’язує будь-яку складну життєву ситуацію і може стати добрим помічником для батьків у вихованні своїх милих бешкетників. Вишукана українська мова видатної письменниці Оксани Сенатович, її елегантна манера оповідати зачаровує і не залишить байдужим жодного читача.

"Дозріло в перепілки жито, а косити нема кому. Перепелові хтось ногу підбив, шкутильгав він. Радить перепілці, щоб летіла вона до бузька на оболоню: "Попроси його, може, викосить,   бо, поки   нога   загоїться, жито осиплеться." Перепілка бере з собою дітей, прилітають вони до бузька. А він саме сіно косить, шапка набакир, точило за поясом. "Хай щастить вам у роботі, господарю!..." (Оксана Сенатович)

"Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро — як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому..." (Оксана Сенатович)

У цьому розділі знайдете цікаві оповідання для дітей української письменниці Оксани Сенатович: "Малий Віз", "Пані Будьласка та вуйко Пампулько", "«Дякую» по-бузьковому" та інші.

Космічне агентство NASA опублікувало кадри сонячної активності, що зачаровують красою, вперше зняті у форматі надвисокої чіткості Ultra-HD (відео).

Надзвичайно цікаві мультики-підказки, створені в допомогу дітям та їх батькам телеканалом ПЛЮСПЛЮС, про те, як кожний може бути генієм і талановитою людиною. Для цього потрібно тільки трохи постаратися... Дивимось...

Цікаве заняття для малят: ось такі милі свинки можуть вийти із звичайних ватних дисків. Потрібно дати малечі поле для діяльності, і у вас з'являється вільна година! ;)

 

Бізіборд - розвиваюча дошка для малюків, яку легко зробити самостійно вдома у разноманітнійших варіаціях, враховуючи особисті зацікавленості вашої малечі.

 

Технологія виконання шва така ж сама як і ретязя поперечного, тільки стібки шва накладаються відрізками робочих ниток різних кольорів. Ретязь кольоровий найбільше використовують для виконання покрайниць та роздільних ліній в орнаментах, виконаних техніками низинка пряма, низинка замкова, а також для оздоблення верхнього одягу.

Ретязь поперечний - шов художнього вишивання - виконується справа наліво. Ретязь поперечний використовують для виконання з'єднувальних швів, покрайниць та роздільних ліній у стрічкових орнаментах. Ними декорують конструктивні вузли виробів, а також виконують основні орнаменти, оздоблюючи верхній одяг.

Низинний шнурок: цей шов виконується з виворітної сторони справа наліво. Низинним шнурком виконують з'єднувальні шви, декорують конструктивні шви виробів, вишивають покрайниці та роздільні лінії у стрічкових орнаментах, поєднують з іншими вишивальними техніками і застосовують як самостійний орнаментальний шов художнього вишивання.

Поезії Петра Осадчука про зиму: "Перший сніг", "Лижі", Іній", "Білі коні", "Налякались в лісі птахи", "Прийшов тато з роботи".

Першу українську розмальовку для дорослих «Я люблю Україну» створила харківська художниця Олеся Вакуленко за мотивами українського декоративного розпису. Розмальовка побачила світ у львівському видавництві «Урбіно», яке раніше познайомило українців із «Дивовижними містами» канадського художника Стіва Мак-Дональда.

"Торік хлопчик Саша був зовсім маленький. І він з великим нетерпінням чекав ялинки. А одного дня прокинувся й бачить - ялинка стоїть. І прибрана. Всі прикраси на ній висять. Він дуже зрадів і вже не відходив від ялинки. Так кожного дня. Але одного вечора, коли маленький хлопчик Саша вже спав, ми зняли з ялинки всі прикраси, заховали їх у ящик, а ялинку викесли. Другого ранку Саша побачив,що ялинки немає, й почав плакати..." (Микола Білкун)