25 ГРУДНЯ — РІЗДВО ХРИСТОВЕ
(до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 7 січня)
Починаючи з 2023 року Православна Церква України та Українська Греко-Католицька Церква зустрічають Різдво Христове в ніч з 24 на 25 грудня. Цей день є офіційним державним святом в Україні.
Перед Різдвом Христовим зустрічають Святий Вечір. Усі чекають, коли зійде вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого. Та ось зоря зійшла і почалося святкування. Різдво — найрадісніша подія для всього народу. За народною традицією вважається: хто до цього дня прийшов очищений — у того добро в цей день примножиться. А хто має гріхи — той може оновитися разом із появою на небі першої Віфлеємської зірки.
* * *
Марії скоро й народити час,
Лиш про дитятко помисли та мрії…
Та треба в путь збиратися Марії,
Бо вийшов імператорський указ
Про перепис населення. І слід
Відзначитись в краю, звідкіль твій рід.
То що ж робити? Вирушили в путь
Із Йосифом, до Віфлієма йдуть.
Прийшли вони до міста, а народу
Прибулого й без них багацько є.
Все зайнято, і на ночівлю згоду
Ніхто їм, бідолашним, не дає.
Коли вони доволі наблукались
І на притулок не було надій,
Заночували у печері тій,
Де від негоди пастухи ховались.
Там і народила гожого
Марія Сина Божого.
Сповила дитятко, поклала у ясла,
А над полем нічним стало ясно-ясно:
То ангел до пастухів спустився
І розповів їм, що Ісус народився,
А звістку цю він приніс не здалля,
Бо в печері їхній Боже те немовля.
Пастухи подалися туди чимдуж —
Біля ясел стояли завмерши…
І яким блаженством було для душ,
Що вітають Марію першими,
Що першими Ангелові слова
Переказують їй, а у небі сплива
Зірка дуже яскрава… І зіроньки сходження
Сповіщає усім про Ісуса народження.
Прийшли після служби додому під ранок —
То хай іще буде пісний сніданок.
А як відпочинете, то вже слід
Влаштувати справжній святковий обід.
На столі хай буде палітра уся —
І гуска, і курка, і порося…
Святкувала душа — хай тішиться плоть.
Їжте вволю — народився Господь!
За матеріалами: Вадим Бойко, Анастасия Стельмах. "Свята українського народу". Видавництво "Діса-Плюс", 2010, стор. 20 - 21.
Василь Скуратівський
РІЗДВО ХРИСТОВЕ
Різдво Христове — одне з найбільших релігійних свят. З ним пов’язують народження Ісуса Христа. Як стверджує християнське вчення, діва Марія народила сина і сповила його в яслах. Від того і червоний кут, в якому тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідною ознакою смерті Христа, тому на поминках обов’язково готують цю страву, і її ще називають «четвертою страшною кутею».
З початком Різдва вже можна було вживати скоромину. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м’ясних страв. Адже було за правило приходити один до одного в гості. Щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів. Особливо це стосувалося жінок. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, за примітивши «небажаних гостей», замикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати. Відтак пополудні літні люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього святвечора).
На Поділлі робили це лише другого дня свят. Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно парубки. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, міхоношу, «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом’яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема супроводжували ватага циган, лікар, єврей, смерть з косою тощо. Проте обов’язковим атрибутом мала бути рухома звізда, яку постійно носив ватага («береза»).
Заходячи на подвір’я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали забавну виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти. Зичили їм щастя і здоров’я. Якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них рости великі коноплі, «ненароком» обливали міхоношу водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.
У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Віншувальників намагалися відповідно ощедрити. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на «великі вечорниці», які справляли наступного дня. Це були чисто молодіжні розваги. А тому, якщо на них приходив хтось з чоловіків, то над таким вчиняли різноманітні глузди й виганяли, бо, за повір’ям, Мати Божа народила сина без чоловіка. В селах, як правило, організовували кілька колядницьких ватаг, і між ними нерідко спалахували сутички чи своєрідні змагання. Але саме ці дійства створювали неповторний колорит і особливу святковість.
За матеріалами: Скуратівський В.Т. "Місяцелік". Київ, видавництво "Мистецтво", 1993, стор. 175 - 176.
Олекса Воропай
ЗВИЧАЇ НАШОГО НАРОДУ НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ
Більше про українські народні традиції на нашому сайті:
Український православний календар – світла спадщина предків -
http://rodovid.rv.ua/ukrayinskiy-pravoslavniy-kalendar-svitla-spadshhina-predkiv/