«Введення Марії у храм» — картина Чіми да Конельяно.
Олекса Воропай
СВЯТО ВВЕДЕННЯ: НАРОДНІ ЗВИЧАЇ
(21 листопада)
(до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 4 грудня)
Зима на порозі... Випав перший сніг, наступили морози і покрилися кригою ріки. У селі всі господарські роботи закінчено.
Господарі ховають реманент, лагодять сани, їздять до млина та готуються до Різдвяних свят...
Господині прядуть. Дівчата вишивають і щоранку вмиваються «першим снігом» та витираються червоною крайкою — «щоб були рожеві лиця». Парубки допомагають батькам, а у вільний час заважають дівчатам вишивати.
Наближається період угадування на майбутній рік, а разом із цим надходить і час старих традиційних розваг сільської молоді — розваг, що сповнені чаром первісної поезії нашого народу.
Староукраїнські звичаї, що колись були пов’язані з початком нового року наших далеких предків, пізніше перейшли до християнських свят. Одна частина з них перейшла до сучасного Нового Року, а друга — до свята Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Початок нового господарського року у введенських повір’ях виступає досить виразно. Хто в цей день вранці прийде першим до хати, той буде першим «полазником» на новий господарський рік. За народним віруванням перший полазник приносить до хати щастя або невдачу.
Якщо першим до хати ввійде молодий гарний чоловік, а до того ще і з грішми — добра ознака: ввесь рік у хаті будуть усі здорові і будуть «вестися» гроші. Якщо ж увійде до хати старий кволий чоловік, а до того ще й бідний — погана ознака: і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться... А найгірше, як увійде до хати стара жінка — «то вже добра не жди...» Тому старші та бідніші люди колись стримувалися заходити до чужої хати в день Введення — так само, як і на Різдво та Великдень. Недобрий знак, якщо в цей день хтось із сторонніх приходить щонебудь позичати.
На Поділлі ранком на Введення молодиці обсипали колись своїх корів сім’ям та мастили маслом вим’я — «щоб давали багато молока».
У селі Кордишівці, що на Винничині, обкурювали корів пахучим зіллям, примовляючи заклинання, щоб ніхто не відібрав «живности». Варили з борошна густу киселицю і давали коровам — «щоб була густа сметана».
У багатьох селах України ворожили по різних прикметах, який буде врожай в наступному році.
Деякі з прикмет оформилися в приповідки, як ось:
«Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави»,
«Як є на Введення вода, то буде в мисці молоко»,
«Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде».
Були відомі колись нашим селянам «житєйські» правила, пов’язані з Введенням — що можна і чого не можна робити:
«До Введення можна копати лопатою землю, а від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирається»;
«Від Введення до Дев’ятого четверга не годиться бити білизну на воді праником, бо то шкодить ниві та приводить уліті бурю на поля»;
«Коноплі треба потерти до Введення, а той, хто їх тре по Введенню, накликає бурю на поля, а на себе від людей зневагу».
На Слобожанщині селяни кажуть, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло: «Душа видить своє тіло, тому й Видіння».
У різних місцевостях святкують це свято по-різному, але скрізь спостерігається одна тенденція — накликати багатство та добробут на майбутній рік.
За матеріалами: Олекса Воропай. «Звичаї нашого народу». Етнографічний нарис. Мюнхен, «Українське видавництво», 1958, стор. 14 – 16.
В Україні з 1 вересня 2023 почав діяти новоюліанський церковний календар, в якому дати багатьох свят змінилися. Різдво офіційно перенесено на 25 грудня. Водохреща, Святого Миколая, Покрова Богородиці також відзначатимемо по-новому. Дивіться дати "неперехідних" свят за новим календарем у представленій статті.