Марійка Підгірянка. Різдвяні поезії

Марійка Підгірянка

З КОЛЯДОЮ

Стеле місяць волоконця,
Сяють зорі угорі;
А по селах край віконця
Колядують школярі.

З пастушками ангел в колі,
Покінчили колядки:
 - Дайте грошик "Рідній Школі" -
Й познимали шапочки.

Най дасть грошик ,"Рідній Школі"
Український кожний дім!
Блисне ясний промінь долі,
Засіяє світло всім!

"Рідній Школі" в допомогу
Йдуть школярики здовж сел;
Благословить їм доорогу
Сам Ісусик із ясел!

* * *

БОЖЕ ДИТЯТКО

Журиться Ганнуся,  дуже журиться.
Захмарене небо, снігом куриться.
Завіяні поля і доріжки.
Замерзне ісусик малий у ніжки

Не журися, любко, не плач маленька,
Ми йому  підстелим вдячні серденька.
По сердечнім шляху легенько, гладко
Прийде на  Україну Боже Дитятко.

Прийде на Україну у той день веселий.
А за ним  прилетять ясні ангели.
Принесуть яличку світлу, як сонце,
Як перша зірничка гляне в віконце.

* * *

СЯЄ НЕБО УДАЛЕЧІ

Сяє небо удалечі,
     і молитву зорі мовлять.
Святий Вечір, добрий вечір
     - добрим людям на здоров,я.

По церковцях горять свічі,
     по хатинках стіл готовлять,
Святий Вечір, добрий вечір
      - добрим людям на здоров`я.

Там, де сили молодечі,
     там,  де  юні труд готовлять.
Святий Вечір, добрий вечір
     - добрим  людям на здоров,я!

     
     
* * *

З КОЛЯДОЮ

Стеле місяць волоконця,
Сяють зорі угорі;
А по селах край віконця
Колядують школярі.

З пастушками ангел в колі,
Покінчили колядки:
 - Дайте грошик ,,Рідній Школі" -
Й познимали шапочки.

Най дасть грошик ,,Рідній Школі"
Український кожний дім!
Блисне ясний промінь долі,
Засіяє світло всім!

,,Рідній Школі"  в допомогу
Йдуть школярики здовж сел;
Благословить їм доорогу
Сам Ісусик із ясел!

* * *

КОЛЯДОЧКА

Колядочка, щедрівочка,
Колядочка жвава.
Під віконцем щебетала,
На порозі стала.
Стала собі на порозі,
Почала питати:
 - Чи позволиш, господине,
За колядувати?
Господиня, як калина,
Господиня пишна,
Сподобала  колядочку
Та назустріч вийшла.
Ой, витай же колядочко,
З білої дороги,
Принеси нам рік щасливий
На рідні пороги.
Ой, сідай же, колядочко,
Між мою родину,
Принеси нам добру Долю
В щасливу годину.
Ой, сідай же, колядочко,
З господарем в парі, -
Принеси нам рідну Волю
В новорічнім Дарі!

* * *

             НА СВЯТИЙ ВЕЧІР

Чиста кімнатка. Мати прибрала її на свято.
Скатерка біла на столі і квітів так багато,
А з кухні пахне кутя й мід і хліб біленький з печі.
В кутку стоїть вівсяний дід - бо нині Святий Вечір.

Сніжок порошить на дворі і сивий сумерк білить.
В кімнатці тихій при вікні Даруся й Юрчик сіли.
І споглядають діти в даль на снігом вкриті гори.
Дарусі ніби чогось жаль і до братчика говорить:

 - Сніжок трясе, сніжок трясе біленькії пилини -
Присипав все, присипав все, і гори і долини.
І гай притряс, і луг притряс, і стежечку до хати,
Та як прийде Ісус до нас, щоб нас обдарувати?

Ми чемні були рік цілий в час праці чи забави,
Для дітей чемних наш малий Ісусик все ласкавий.
А так хотіла б дуже я гарненьку ляльку мати,
Се доня була би моя, а я їй - добра мати.

Юрчик тихесенько сидить - в синіх очах задума.
Дарка на братчика глядить - що се так братчик дума?
І дзвонить, дзвонить в срібний сміх і Юрчика голубить:
 - Ти найпильніший був з усіх, тебе Ісусик любить.

Тобі Ісусик дасть усе, що лиш попросиш в Нього.
А братчик каже їй на се:" О , я просив би много!
Я би просив від всіх дітей на нашій Україні,
Щоби зійшов Ісус святий на нашу землю нині.

Щоби побачив, як в сльозах вкраїнських дітей много.
Батьки їм гинуть по тюрмах і їсти їм нічого.
Щоби Ісусик перейшов поля наші широкі
І лік подав і лік найшов на рани ті глибокі.

Рани від знущань, від кайдан, від куль на битви полі -
І на найглибшу зі всіх ран, на біль, що край в неволі!
Щоби Ісусик плач почув сиріт без батька й мами,
І їх до серця пригорнув маленькими руками.

Щоб на Вкраїні почислив всі краплі сліз і крови
І край вже горю назначив, З Вкраїни зняв окови.
І на свобідній вже землі звістив нам свято мира -
За те, за те в моїй душі горить молитва щира".

Даруся слуха слова ті і б`є серденько сильно
І кучерики золоті до брата тулить щільно.
І каже тихо: Брате, знай, недобре я зробила.
Забула, що в журбі мій край і ляльки лиш просила.

Я ляльку маю ще стару, а радо дам і тую,
В нову суконку уберу, сирітці подарую.
Мені так добре, маю я і мамочку, і татка,
Нова суконочка моя і тепла наша хатка.

А кілько то дітей дрібних на нашій Україні
Голодних нині і смутних - не мають хліба нині,
Бо їм батьків, і хліб, і дім недобрі взяли люди,
За них молитви наші шлім і дбаймо, все і всюди.

Юрцю, зі мною враз клякай - й молім Христа-Дитину
За сиріт наших, за наш край, за нашу Україну!"