Різдво святкуємо на згадку про Народження Ісуса Христа. Здавна обносили в нас школярі-бурсаки по всіх хатах маленьку хатку-вертеп. У вертепі були ляльки, що зображували Святу Родину та всіх людей і звірят, які були біля Малого Ісуса. Часто ці ляльки можна було порушати, а бурсаки говорили за них, і так влаштовували представлення. Мали теж часто зі собою гарно вироблену й розмальовану звізду — на пам'ятку вифлеємської зірки. Ходячи з вертепом та звіздою співали в кожній хаті різдвяні пісні-коляди.
Але в давнину, ще поки Україна прийняла Христову віру, в зимовий час святкували "коляду" — свято предків. Тоді вносили в хату "дідуха" — сніп пшениці і вірили, що він представляє предків "дідів". їли теж кутю-страву, що її звичайно подавали на поминках по померлих. Ці звичаї залишилися в нас і до сьогодні. ( http://abetka.ukrlife.org/)
Іван Франко
ЗИМА. РІЗДВО
|
Ми ялинку прикрашали,
З кухні пахли пироги.
Свічечки на гілки стали
Аж до зіроньки з фольги!
Сніг пушинками кружляє,
Біле міряє шитво.
Раз на рік таке буває:
Свято! Сніг! Зима! Різдво! |
|
* * *
Леся Храплива-Щур
РІЗДВО
|
Різдво... Засніжені хати
Далеко за морями...
Та хоч туди далеко йти,
Різдво і тут із нами.
Дідух із ярих колосків
Ввійшов повагом в двері:
То духи прадідів-дідів
Засіли до вечері.
Кутя солодка на столах
Із меду та пшениці,
Що виростала на ланах
Із чорної землиці.
А під столом горішків рій
Поміж пахучим сіном:
На ньому в хаточці малій
Лежить Свята Дитина.
Воскова свічка на столі,
Бо свято світле нині,
В хатах у нас по всій землі,
Як там, на Україні!
Мандрує теж вертеп новий
Від хати та до хати.
Так звикло празник дорогий
Бурсацтво зустрічати.
Летить молитва звідусіль
До Божого Дитяти:
Вернутись нам до рідних піль,
Принести дар багатий.
І ці молитви долетять,
До ніг впадуть Дитяті...
Різдво, і Божа благодать
По українській хаті.
|
|
* * *
Уляна Кравченко
ПІД СВЯТИЙ ВЕЧІР
|
Вітер віє без упину,
Мете листям по болоню...
Мамо, глянь на цю дитину,
Простягла до нас долоню.
Наче голуб'ятко біле,
А одіте так убого,
Вже мабуть осиротіле
І не має тут нікого.
Я дала б їй всі ті гроші,
Що на стрій новий складаю,
І суконок, і розкоші
Досить вже на Свята маю.
Добре серце в тебе, доню,
Обітри з сліз очка сині
І не плач... Я не бороню
Поміч дати сиротині.
Незабаром світу зоря
Благодать звістити має —
А довкола стільки горя,
Безліч з голоду вмирає.
Та не бачать люди, пташко,
Як горюють безталанні,
Як дістати хліба тяжко,
Як мруть наче квіти ранні.
Даймо місце у багаття,
Даймо хліба і одіти —
Люди всі — це сестри, браття,
Всі одної неньки діти.
|
|
|
Іван Коваленко
РІЗДВЯНЕ
Кого ж ми запросим на Свято?
Хай прийде гостей небагато.
Всі інші зберуться допоки,
Найпершим прибуде хай Спокій.
Він сяде в кутку, край ялини,
Всілякі розкаже новини,
Згадає, що прийде і Тиша,
Що мрії й надії колише.
“А Радість не прийде?” – спитаю,
І Спокій промовить: “Не знаю,
Її в стільки місць запросили,
Стомилась, не має вже сили,
Відмовилась йти остаточно,
Ось Лихо збиралось, це точно.
Йому сюди йти не порадив –
У інший будинок спровадив,
Щоб вам не завдати мороки”.
“Який після цього ти Спокій?! –
На нього нагримаю люто, –
Там також живуть бідні люди,
Хоч свято зустрінуть хай тихо.
Навіщо потрібне їм Лихо?”
Я вижену Спокій із хати,
Тривожним у нас буде свято.
Не прийдуть ні Радість, ні Тиша,
Що мрії й надії колишуть.
Всю ніч ми не будемо спати,
Бо Лихо у когось на святі…
|
|
За матеріалами: http://ivan-kovalenko.hrest.info
* * *
Володимир Самійленко
СВЯТИЙ ВЕЧІР
|
Свято веселеє нас привітало,
Свято, найбільш укохане в народі,
Будьмо ж веселі, журитися годі,
Набік лихеє, кого що спіткало,—
В святий вечір.
Будьмо веселі, всі клопоти киньмо,
Хто ма кохання, втішаймось коханням.
Даймо в нас волю всім добрим бажанням
І без злоби проти ворогів стріньмо —
Святий вечір.
Стріньмо, як дітям народу годиться:
Серцем одвертим і чулості повним;
І цілий край свій любов’ю ми сповним,
І в злих серцях та любов заіскриться —
В святий вечір.
Хто з нас був добрий, добріший ще буде,
Хто неприязний, щоб добрості вчився;
Не забуваймо: в сей день народився
Той, хто кохання приніс на всі люди,—
В святий вечір.
Нумо ж, зберімось у купу тісніше,
Кожна родина, як звичай навчає,
А в кого зовсім родини немає,
Друга хай знайде, а смутком не дише —
В святий вечір.
Тільки такий недошкребок культури,
Що до народу кохання не мас,
Що його звичаї всі зневажає,
Той нехай буде смутний і похмурий —
В святий вечір.
Київ, 24 грудня 1889 р.
|
|
За матеріалами: Володимир Самійленко. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади. Київ, "Наукова думка", 1990, стор. 67 - 68.
|
Тетяна Строкач
СВЯТВЕЧІР
Тиша в хаті, свічечка горить,
Вся родина за столом сидить.
На покуті — дідух з колосків,
Що зібрали наприкінці жнив.
На столі — 12 страв пісних,
І кутя — найголовніша з них.
Ось і перша зірочка зійшла...
І сім'я вечерять почала,
Помолившись і згадавши всіх,
Тих, кого нема серед живих...
На Святвечір дома вся сім'я,
А оселя чиста, аж сія!
Ждуть Різдва дорослі і малі,
Щоб приніс Ісусик мир землі!
Хто це стукає в оселю?
Це — колядники веселі!
Із яскравою звіздою,
Із гучною колядою!
З Новим роком всіх вітають!
Господарів величають!
Зичать добрих урожаїв,
І здоров'я всім бажають!
І достатку у родині,
Миру, щастя Україні!
Ти колядників стрічай,
Їм гостинців в торбу дай!
Хай святе Різдво вітають,
Веселяться та співають!
* * *
Аліса Коломієць
НА СВЯТВЕЧІР
На Святвечір у кутю
Чари добрі покладу:
Мед солодкий – то на щастя,
Мак дрібненький – на багатство,
На здоров'я всім – горіхи,
Вишні стиглі – то для втіхи.
А зерно – життя, що знову
Відродитися готове,
Наш зв'язок із древнім родом,
На достаток і на згоду.
З яблук наварю узвару,
Щоб тікали з хати чвари.
До Святвечора готові:
Страв дванадцять на соломі.
Кіт рудий стрибнув на лаву:
"Почастуйте пирогами!"
* * *
Андрій Пінчук
РІЗДВО ХРИСТОВЕ
Сонце за поля зайшло.
Стадо до вертепу йшло.
Пастухи вже заморились,
В небі ж Ангели вклонились.
Чудо на землі настало:
Зірка раптом засіяла.
Бо в ту мить Дитя родилось,
Боже Дитятко з'явилось!
Цар Христос зійшов з небес —
І земля повна чудес!
Хай же в ці святії дні
Ваші душі в самоті
Не залишаться без Бога!
Хай Христос Вам якомога
Більшу ласку подарує!
Він молитви наші чує
Та до Царства нас чекає.
Друже! Хай твій дух співає!
Христос рождається!
Славімо Його!
* * *
Олекса Кобець
КОЛЯДНИК
Під ногами сніг рипучий,
Вітер стріхи обміта:
Нині день ясний, блискучий
День народження Христа!
Прийдуть з церкви батько й мати,
Я торбинку одягну
І піду колядувати —
Ані хати не мину.
Хай мороз хоч як там давить —
Я його не побоюсь:
«Бла-го-сло-віть
Хри-ста сла-вить!»
Попід вікна запрошусь.
* * *
Галина Бойко
Віншування
Ісусик маленький, як Сонечко з неба
Свої рученята підносить до тебе,
І дякує Богу, і всіх нас вітає,
Усі веселімся: “Христос ся Рождає!”
|
|
Богдан Стельмах
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР! ДОБРИЙ ВЕЧІР!
|
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Смерекова гілка,
Золотий горіх!
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Зоряна щедрівка
І веселий сміх!
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Одчиняє брами
Новорічна ніч!
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Щастям і піснями
Сіє навсібіч!
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Пташці і дитині,
Зірці і бджолі!
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Мир вам у родині!
Мир на всій землі!
* * *
Оксана Крушельницька
МИ ЙДЕМО КОЛЯДУВАТИ
Вийди, зіронько, на небо,
Освіти нам путь-дорогу.
Ми йдемо колядувати,
Щоб віддати шану Богу.
Вийди, місяцю, на небо,
Усміхнися нам миленько,
Разом ми почнем колядку,
Що припала до серденька.
Понад снігом, понад світом
Спів дитячий покотився:
Веселіться нині, люди,
Бог Предвічний народився ...
* * *
Дмитро Павличко
КОЛЯДНИКИ
Колядувати в день Різдва
Прийшла капела лісова:
Їжак, лисиця, зайчик, лось,
Кабан, сарна і ще там хтось...
Горить звізда, іскриться сніг,
Співає олень-златоріг,
А тенор-вовк від щастя мре:
Найвищі ноти він бере.
В кожусі бурім пан ведмідь
Дрімає й ледве вже стоїть,
Та тягне басом з-під вікна,
Аж ходить хата ходуна.
Дзвінкі, чудові голоси!
А що за коляду даси?
Готуй же гостям нашвидку
Капусти, м'яса і медку,
Горіхів, сіна і зерна,
І ще щось, але що?
Хто зна?
|
|
| |
|
|
* * *
Марія Людкевич
ЙШЛА КОЛЯДА
|
Йшла коляда —
рипів різдвяно сніг,
Де снігу не було, там уявлялось .
І обруси святкові легко спались.
Коли відкрито й гарно на поріг
Ставав вертеп і тайни відкривав
Тисячолітні...
Хлопчик тільки плакав.
Злякався Ірода.
Ставав під добрим знаком
Майбутній рік і рід, що
не пропав.
Хрестилася прабаба у куті.
Судьба не раз в житті її дурила.
І обсилались пір'ям білі крила,
Ставали невагомі й золоті.
Світилась правда, справді ж бо
свята.
І навіть смерть не підло
за спиною.
Природно в гурті стала із косою,
Щоб віншувать на многії літа.
|
|
За матеріалами: Журнал "Наше життя". Грудень 1990 року. Видає Союз українок Америки. Нью-Йорк, 1990, стор. 3.
|
Любов Проць
РІЗДВО
Йдемо спішною ходою
Ми від хати і до хати
Голосною колядою
Сина Божого вітати.
...Все до ладу. Все - як треба.
Кожушки, хустки квітчасті...
Долинає аж до неба:
- Жийте в радості і щасті!
* * *
Любов Сердунич
ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Заспіваю коломийку,
З Різдвом привітаю!
Хай же щастя запанує
У рідному краї!
Коломийко, коломийко,
Дзвінка та весела.
Хай лунає наша пісня
У містах і селах!
А дитяча коломийка
Щедра, наче мати, —
Тож хай вона наспіває
Миру всім нам дати!
* * *
Лідія Повх
РІЗДВЯНА КОЛОМИЙКА
Коли на небі перша зірка
Всміхнеться лагідно до гір.
Від снігу сяє наша гірка
І кличе вийти нас надвір.
У вікнах світяться ялинки,
Стежки синіють до воріт...
І сипляться, ряхтять сніжинки
І засипають сріблом світ.
|
|
За матеріалами: Дитячий журнал «Малятко», №1, 1918. Малюнки Вікторії Дунаєвої.
* * *
Оксана Кротюк
|
Були ми у лісі
І там на ялинці
Для звірів лишили
Різдвя́ні гостинці.
Для білки — горіхів
Смачненьких торбину,
Для зайця — велику
Солодку морквину.
А поряд на гарний
Біленький пеньочок
Ми сіна для лося
Поклали жмуто́чок.
Для лиски — ковбаску,
Синичкам — зерняток,
Гостинців для всіх
Ми лишили багато.
Аж бачимо — вуха
Стирчать у ялинці,
Сіренькі, гарненькі,
Немов на картинці.
І хтось там зітхає
І хлипає гірко:
Повісьте й для вовка
Гостинчик на гілку.
|
|
За матеріалами: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 11.
|
Мар'яна Савка
ДИТЯЧА МОЛИТВА
Любий ангелику мій,
Завше коло мене стій —
І за дня, і серед ночі
Як невтомний вартовий.
Наодинці чи в юрбі,
У веселощах й журбі —
Всім своїм маленьким серцем
Довіряюся тобі.
Любий ангелику мій,
Серед холоду завій
Будь мені, як сонце ясне,
Крильцями мене зігрій.
Я росту собі — і ти,
Ангелику мій, рости.
Будемо удвох з тобою
Стежкою життя іти.
|
|
За матеріалами: "Христос рождається". Вірши, колядки, щедрівки. Редактор Євгенія Оратовська. Художники: Євгенія Данилова, Анастасія Острікова, Тетяна Юрченко. Київ, видавництво "Лелека", 2008 р., 64 с.
* * *
Ірина Мацкова
НАЙКРАЩИЙ РІЗДВЯНИЙ ПОДАРУНОК
|
Піду я до віконечка
І сяду вишивати.
Хустинку моїй Матінці
І рушничок для Тата.
Мала чарівна голочка
На полотно лягає
І візерунки нитками,
Веселками вкрапляє.
Ось тут Царівна-маківка.
А поруч є Барвінок.
Ромашки із Васильками,
Сплели віночок-диво.
Сніжок іде на вулиці,
У танці все кружляє.
Ялинку вже прикрасили.
Вона вогнями сяє!
І лялечки, і коники
На дітлахів чекають.
Щоб свято починалося -
Усі того бажають!
Як гарно із родиною
Різдво всім зустрічати!
Найкращий подарунок
Для мене – Мама й Тато!
* * *
Наталя Карпенко
З Різдвом Христовим!
Срібний місяць зорі поклонився,
Сеї ночі Ісус народився.
Над колискою сяєво грає,
Світла радість весь світ обіймає.
* * *
Володимир Нагорняк
РІЗДВ’ЯНА БАЛАДА
(уривок)
…а на Різдво у нашому селі –
Макітра на врожайному столі;
А в ній – парує-виграє кутя –
Прадавній символ мирного життя;
На покутті – від кого родовід,
найстарший хто – старий, як попіл, дід
припрошує до таїнства куті;
Як смачно гладить вічні вуса дід!
|
|
Різдвяні вірші Івана Малковича
"Синочкові на першу його коляду", "Дитинство трьох", "Сад різдвяний" - поезії Івана Малковича до Різдва Христова.
"Біла віхола крутилась,
Снігом віяла, мела,
Біля річки зупинилась
І спочити прилягла.
Стало гарно, мов у казці,
Скрізь білесенький сніжок.
В темній свиточці зірчастій
Вийшов вечір на лужок..."
(Ганна Максимович)
"Крила полум'я свічі
Гладили ікону.
Білий ангел на плечі —
Доброта бездонна.
Віруйте, прошепотів,
І туман з кадила
Всі земні гріхи накрив.
Зірка засвітила..."
(Марія Дем'янюк)
"Я люблю засніжений Київ,
Коли лавки – в пухких перинах,
Коли віти вдягають іній,
Коли простір навколо – синій,
Коли церква морозом дзвонить,
Коли відьми ховають мітли,
Коли чується всім навколо
Дух Різдва – дивовижно світлий!"
(Аліса Коломієць)
"На Святвечір у душах поселяться спокій і мир,
і любов переможе, загояться давні рани.
У будинках сільських та мільйонах звичайних квартир
однією надією світлою більше стане.
Кришталевими дзвонами звістка розноситься вмить.
Доленосна зоря в піднебессі світити буде.
Він ще зовсім дитя, у колисці спокійно спить;
народилось Mаля, що надію дарує людям."
(Олена Лоза)
"Христос ся рождає!" —
Радіють всі люди.
Ця радість лунає
Колядками всюди:
"Коляд, коляд, колядниця!
У господарів — пшениця,
Сіно, просо і овес.
Буде хай ваш рід увесь
Від біди і зла спасенний,
І навік благословенний!
Колядин, колядин,
Народився Божий Син!"
(Юлія Забіяка)
"Дванадцять страв готує господиня,
"Ісусик маленький, як Сонечко з неба
"В небі зірка запалала,
"Скінчився день, вже сонце спить,
"Коляда іде в Святий вечір,
Поезії до Різдва Христового від Богдана-Ігоря Антонича зі збірки "Три перстені": "Різдво", "Коляда".
Крім колядок і вертепів, був колись, а подекуди зберігся й досі, звичай виголошувати вірші на Різдво Христове. Виголошувати вірші ходили, звичайно, хлопці-школярі, збираючись невеличкими гуртками по 2 - 3 особи. Змістом різдвяних віршів були свящєнні події, про які звичайно згадує церква під час різдвяного Богослуження. Деякі з цих віршів були очевидно, частинами вертепних драм, повні тексти яких до нас не дійшли. На «вертепне» походження цих віршів указує ще й той факт, що іноді виголошувачі віршів характеризуються під пастухів, вояків царя Ірода, чорта та інших персонажів вертепних драм. Крім того, різдвяні вірші в окремих місцевостях України ще й досі називаються вертепами. Нижче ми подаємо, як приклад, кілька різдвяних віршів з Слобідської України.
"Різдво", "Під Різдво", "На Святий вечір", "В різдвяну ніч 1915-го", "Ользі Кобилянській", "Горять свічки...", "Сон казка", "Білий ранок, морозець іскристий" - вірші до свята Різдва Христового від українського поета Богдана Лепкого.
"Коляда", "Гордо, мов княгиня...", "Під обрусом сіно", "Діти з-за порога", "Вертеп", "Звізда", "Під щедрий вечір", "Кутя", "Перед Собором", "Працьовитими руками " - Різдвяні поезії щирої львів'янки, української поетеси-патріотки Марії Хоросницької.
Вірші Марійки Підгірянки до Різдва Христового: "Боже дитятко", "З колядою", "На Святий Вечір", "Сяє небо удалечі...", "З колядою", "Колядочка".
Різдвяні вірші для дітей написали такі знані українські поети: Іван Франко - "Зима. Різдво", Василь Слапчук - "Дідух", Марія Хоросницька - "Святвечір", "Кутя", Вікторія Шупортяка - "Початок", Ніна Куфко - "Різдво Христове", Ганна Чубач - "Коляда", Йосип Струцюк - "З Різдвом Христовим", Костянтина Малицька (Віра Лебедова) - "Зимова казка".
Різдвяні вірші Зоряни Живки: "Різдво", "Різдвяні віншування", "Завтра знову буде свято", "У віконце нишком стука янголя", "Всі дерева й трави сплять", "Що Тобі подарувати", "Визираю я зорю над містом", "Зірко різдвяна, гори, гори!".
"У хлів увійшов – і осліп:
"Цієї ночі птах кричав
Вірші Лесі Храпливої-Щур "Різдвяна подорож", "Зірка", "Надворі темніє", "Різдво", "Новацьке Різдво".
Дякую !!!!
ДЯКУЮ)))
ДЯКУЮ ВАМ ВИ МЕНІ ПОМОГЛИ)))
Все добре , я задоволена
дякую