Вірші до Різдва (Леся Храплива-Щур)

Леся Храплива-Щур

ЗІРКА

Як Ісусик народився
У печері, а не в хаті,
Задзвонили зорі в хорі,
Заспівали янголята.

Янголятко срібнокриле
У подолок взяло зорі
І на землю полетіло
Крізь просвітлені простори.

Надлетіла хмарка біла,
Янголятко зачепила,
Ясні зорі покотились,
Поміж хмарки розгубились.

Затремтіли сльози-роси
В оченятах янголяти,
Що зірок блискучих досі
Ще не може позбирати.

А сьогодні в нас ялинка
І усміхнена Матуся,
Я чемненька, веселенька,
З сестричками не сварюся.

Гарно вранці помолилась,
Помагаю всім, як треба;
А це певно закотилась
В моє серце — зірка з неба!

* * *

РІЗДВЯНА ПОДОРОЖ

Впав сніжок біленький,
Покрив всі дороги.
Питається Святий Йосип
Ісуса малого:

— Ой, запряг я сани,
Та скажи, Дитино,
Куди хочеш поїхати,
Та в яку країну?

Чи в яку щасливу,
Чи в яку багату,
Щоб Дитя Господнє
Вміла привітати.

Сплеснула в долоні
Божая Дитина:
— Хай несуть нас коні
Там, де Україна.

Заломила руки
У тривозі Мати:
— Там панує Ірод;
Там не гостювати!

А Дитя Ласкаве
Відповіло стиха:
— Там нам побувати,
Де найгірше лихо!

Занести нам вістку
В кожную хатину: —
Правда запанує,
Лютий Ірод згине!

Усміхнулась Мати,
Сіли в срібні сани
І в наш край помчались
Сніжними шляхами.

НАДВОРІ ТЕМНІЄ

Надворі темніє,
Сніг густий паде,
Стежкою в завії
Хтось до нас іде.

Двері відчинились,
Блиснула звізда!
Школярі це милі,
З ними — коляда.

Ця сама колядка,
Той святковий спів,
Що в отроків княжих,
В джурів козаків.

Ту саму колядку
Почерез віки
Принесли нам в хату
Нині діточки:

Що лежить на сіні
В яслах Божий Син,
Мир дасть Україні,
Іроду — загин!

* * *

РІЗДВО

Різдво... Засніжені хати
Далеко за морями...
Та хоч туди далеко йти,
Різдво і тут із нами.

Дідух із ярих колосків
Ввійшов повагом в двері:
То духи прадідів-дідів
Засіли до вечері.

Кутя солодка на столах
Із меду та пшениці,
Що виростала на ланах
Із чорної землиці.

А під столом горішків рій
Поміж пахучим сіном:
На ньому в хаточці малій
Лежить Свята Дитина.

Воскова свічка на столі,
Бо свято світле нині,
В хатах у нас по всій землі,
Як там, на Україні!

Мандрує теж вертеп новий
Від хати та до хати.
Так звикло празник дорогий
Бурсацтво зустрічати.

Летить молитва звідусіль
До Божого Дитяти:
Вернутись нам до рідних піль,
Принести дар багатий.

І ці молитви долетять,
До ніг впадуть Дитяті...
Різдво, і Божа благодать
По українській хаті.

НОВАЦЬКЕ РІЗДВО

Засвітили зорі,
Ясно серед піль,
Янгольськії хори
Чути звідусіль.

Радощами свята
Сипле іскри сніг.
Новаки завзято
Йдуть з чужих доріг.

На велике свято
Роздзвонився дзвін:
Йдуть вони віддати
Богові поклін.

Зірка просвітила
До вертепу шлях,
Де Марія Сина
Бавить на руках.

Чути там колядки
Стародавній спів:
Божеє Дитятко
В крузі новаків!

Рученьки Дитяти
Їх благословлять,
Вчитися, зростати,
Волі добувать.

Волі добувати
У великі дні,
Правду знов вітати
В рідній стороні.