Марія Деленко. «Різдводар» — збірка віршів до зимових свят

 

 

 

Марія Деленко

РІЗДВОДАР

(збірка)

 

ЗОРИНИ

Срібна свічка на ялинці,

Під ялинкою – гостинці.

Тік-тік-так – ідуть хвилини,

В року Нового зорини.

Стане  він в новім жупанку

На зими святковім ґанку,

Побажає всім достатку

І почнеться все спочатку:

Коляда, Різдвяний вечір

У грудневій холоднечі,

Як розквітнуть вишень крони,

Великодні світлі дзвони

Сповістять усім з небес,

Що Ісус Христос воскрес.

Заклекочуть лелечата –

На землі Зелені свята.

Літу щедрому окраса –

Яблучний віночок Спаса.

А там осінь і Покрова –

До зими земля готова.

Калита і Миколай –

Знову рік Новий чекай.

 

 

 

 

СВЯТВЕЧІРНЯ РОЗМОВА

– Ой матусю люба,

Мамочко кохана,

Чи вже скоро зійде

Зірочка різдвяна?

– Милий мій синочку,

Того я не знаю,

Зірочку різдвяну

Я також чекаю.

– Ой матусю люба,

Мамочко рідненька,

Як то довго ждати

З самого раненька.

– Коли я була малою,

Я собі згадала,

Оту зірку-диво

Теж так довго ждала.

– Ой матусю люба,

Подивись, кохана,

Вже зійшла на небі

Зірочка різдвяна!

– Поспіши, дитинко,

Одягай сорочку,

Йдемо до молитви,

Милий мій синочку.

Малого Ісуса

Будемо просити,

Щоб могли у мирі

Усі люди жити.

На столі засвітим

Святвечірню свічку,

З колядою підем

У різдвяну нічку.

 

 

 

 

ПО ЗЕМЛІ РІЗДВО ІДЕ

Підмела зима-бабуся всі стежки, усі доріжки. До куті готує мама пресмачні горішки. Тихо-тихо так морга до зірок сніг. Десь вітер в кучугурах на хвилечку  приліг.

Місяць хмари розганяє, янголятам помагає. Одягає в срібло нічку, на віконце ставить  свічку.

В хаті прибрано і чисто, одягнулася  бабуся   у новесеньке намисто. Данко на сопілці грає, коляду нову вивчає. І Устим часу не гає, гарно іграшки складає. Навіть Барні вимив лапки, не гризе в дідуся тапки.

Татко на порозі став, гарно всім повіншував. В руки взяв нове кропило,  щоб в городі все родило, щоби спокій був у хаті, щоб думки були крилаті, із поважною ходою окропив усе довкола він свяченою водою.  

На столі дванадцять страв, під столом копичка трав пахне полем, пахне літом, волошковим дивоцвітом.  

Із кожної хатини  в вікна виглядають, бо з небес святкових Коляду чекають.

Одягнула нові шати лісова ялина, жде різдвянку-зірку край мій – Україна. І янгол із неба усім сповіщає: «Христос народився! Хай кожен це знає!» І сія велично так під вікном звізда, йде землею зично рідна Коляда.

 

 

 

 

СНІГ, СНІЖОК

Сніг, сніжок навкруг,

А у хаті теплий дух.

Пахне сіном вся світлиця,

Вся родина веселиться.

На обрусі біла свічка,

Біля неї паляничка.

На столі різдвяні страви,

А під ним – у нас забави.

На радість дорослим,

На втіху малечі

По світу мандрує

Святий добрий вечір.

 

 

 

 

КУТЯ

В страві тій –

Пшениця  й мак,

Ще горішки

Й  мед-мастак.

Ой морозе, не лютуй,

З нами куті покуштуй!

 

 

 

СВІЧКА

У різдвяну тиху нічку

На столі стояла свічка.

У віконце  виглядала,

На колядочку чекала.

У небесному просторі

Задивлялася на зорі,

Де зорить її сестриця

Та Різдвяночка  зірниця –

Найпишніша, наймиліша,

Поміж зірок найясніша.

Над землею в сяйві стала,

Взяла в місяця кресало,

Під віконце опустилась

І до шибки притулилась:

Не сумуй, тоненька свічко,

Це Ісусикова нічка,

Ясним світлом запалай

Всю родину звеселяй.

 

 

 

 

ДІДУХ

А отой снопок – дідух,

Підперезаний кожух,

В нього шапка пребагата,

Пахне літом нині хата.

Це ж усі зимові свята

Буде в почестях стояти

Він у тата і у мами

В тім кутку під образами.

Дуже файний наш дідух,

Солом'яний в нього дух.

Зерновиті колосочки,

Золотії  поясочки,

Довгі вуса із соломи,

Сторожи нам, діду, дому.

 

 

 

 

ДИВНАЯ НОВИНА

Прибирає свята нічка

Небо рушниками,

На столі вже  паляничка

І узвар з грибами.

Янголята в піднебессі

Зірки протирають,

А маленькі колядники

В вікна виглядають.

Задзвонили в усі дзвони

Дзвонарі небесні,

Тихо плинуть понад світом

Звуки пречудесні.

Хори ангельські співають:

Дивная новина –

Це  Ісусик народився

Божая дитина.

 

 

 

 

РІЗДВО

Стелить вітер килими,

Чеше коси у зими,

Тихо падає до ніг

У Святвечір білий сніг.

У кутку вмостивсь дідух,

Солом’яний в нього дух,

На столі кутя й медок

Та ще ложечок рядок,

Паляничка з часничком,

Квас з червоним бурячком,

І варенички, й гриби,

І ні капельки журби.

Пахне сіно під столом,

Дивний вечір над селом.

Під вікном зорить звізда,

Йде землею коляда.

У високих небесах

Білий янгол, наче птах.

Місяць хмарку почепив,

В ній ліхтарку запалив,

Світить, світить стежечки,

Де ідуть  коляднички.

 

 

 

 

РІЗДВЯНА НІЧКА

Горить на ялинці

Запалена свічка.

Святая, весела

Різдвяная нічка

Малого Ісуса

За рученьку водить,

Над кожною хатою

Зіркою  сходить.

І Боже дитятко

Вітають всі нині,

Христос народився –

Радіймо дитині.

 

 

 

 

ОЙ КОЛЯДО, КОЛЯДОЧКО

Ой колядо, колядочко,

Яка ж ти нам мила,

У Різдвяну світлу нічку

Віншуванку стріла.

Під віконцем колядочка

Зіркою зоріла,

Віншуваночка в кожусі

Руки змерзлі гріла.

Ой коляда, колядочка

Бога величала,

Віншуваночка в торбинку

Гостинці збирала.

 

 

 

 

ПРО ДІВЧИНКУ ЗОРЯНКУ
ТА ЗІРОЧКУ РІЗДВЯНКУ

(Різдвяна оповідка)

За вікном метуть сніги,

Біло-біло навкруги.

У саду й на вулиці

Вітряниця хмуриться.

По самісінькії вуха

Зодяглись кущі в кожуха,

А в шапки кудлаті –

Яблуні крислаті.

Морозенко-борода

Все у вікна загляда.

Так пантрує, так пильнує –

На шибках дива малює.

Всі ставочки та озерця

Заморозив, наче скельця.

Бабця з мамою в печі

Випікають калачі.

Киця Миця помагає –

Під ногами сновигає.

У Бровка тихенько вкрала

Із-під носа кусень сала,

Заховалась за фіранку –

Ніс засунула в сметанку…

Ну й духмяний запах з печі –

Вже не терпиться малечі.

Там рум’яні паляниці –

Злотобокі молодиці,

Пундики, пухкеники,

Обаринки і плетеники,

Рогалі і вергуни –

Ох, як ждуть їх ласуни!

На плиті смачна кутя,

Ще й узварчик для пиття.

Ой-йой-йой! Що ж так багато?

Та ж Різдвяні завтра свята.

Ну а нині загляда

У віконце Коляда.

Ось дідусь одяг кожуха,

В хату вже несе дідуха.

Вечір шапку нову взяв,

На сторожі в небі став.

І сутінки час не гають –

Світ у сіре огортають.

Щебетушечка Зоряна,

Така чемна і слухняна,

Зранку спокою немає –

В шибку зірку виглядає.

Звіздар небо відкриває,

Світло-срібло розсіває.

«Моя мамочко кохана,

Зійшла зірочка Різдвяна!

До молитви всі ставаймо,

За святковий стіл сідаймо!

Любий братику, спішімо,

Вже ялиночку світімо.

Бачиш – зіроньки-зернята,

Мов дитячі оченята.

Йде з дитятком Мати Божа –

Нам спізнитися негоже…»

В небі так святково, пишно,

І привітно, і затишно.

Хори ангельські співають,

Ім’я Боже величають.

А Іванко і Зорянка,

Та малесенька Мар'янка

Святвечірніх страв поїли,

Під столом в сінце присіли.

І тоненькі голосочки

То кудахкали, як квочки,

Кошенятами мурчали,

Поросятками вищали,

Веселились, пустували,

Щоб свята не заблукали.

Далі діти не втерпіли,

Більше в хаті не сиділи.

Узяли звізду гарненьку,

Розмальовану, новеньку,

І понесли поміж люди,

Щоб зоріла дивом всюди.

А та зіронька жадана,

Що зійшла так нині рано,

З неба тихо опустилась,

У звізді тій примостилась.

І несе її Зорянка,

А у ній – свята Різдвянка.

Срібний місяць-місяченько

Світить стежечки гарненько,

З неба землю огляда,

Як то йде тут Коляда.

В Морозенка-бороди

Всі розбіглись, хто куди:

Хуртовина й Завірюха,

Й Заметіль його не слуха.

Вітрик теж кудись подавсь –

Сам-один Мороз зоставсь.

По селі блукав-блукав,

Й до колядників пристав.

Розмалює дітям щоки –

Та й сміється руки в боки.

А то ще як щось утне:

То за вушко ущипне,

То бурулькою зависне,

То морозом-скрипом свисне.

Зараз дітям не до тебе:

Бачиш свято тут і в небі.

А та зірочка Різдвянка,

Щоб не бачила Зорянка,

Через шпарку виглядає,

Світ земний той оглядає.

Колядують у селі

І дорослі, і малі.

Веселиться смерть з косою,

Чорт ласує ковбасою.

Три царі так гідно йдуть –

Перед ними довга путь

До маленького дитяти,

Що родила Божа Мати.

Пастушки і янголята

У Різдвяні світлі свята

Дивну звістку всім розносять

І у Бога щиро просять

Миру, злагоди й багату

Ніч святкову в кожну хату.

Коляд, коляд, колядниця –

Файна з маком паляниця,

І пампушки, й калачі –

Смаколики із печі.

Хай вам родить і пшениця,

І горох, і сочевиця,

Кукурудза і овес,

Щоб ряснів ваш рід увесь.

Хороводи зорі водять,

Поміж хат вертепи ходять,

Із Різдвом усіх вітають,

Щастя й радості бажають!

Мандрувала аж до ранку

По селі зоря Різдвянка.

Передсвітком притомилась,

В небі знову об’явилась,

І взялась їй Божа Мати

Колискової співати.

Й все на землю спогляда:

Хай спочине Коляда…
         
      

 

 

 

ВЕРТЕП

Йде мороз, поскрипує,

Наганяє страху,

Срібною бурулькою

Зависає з даху.

І малим вертепникам

Дуже дошкуляє:

Носика і щоки він

Боляче щипає.

Ой замерзли крилечка

В Дарці-янголяти,

А Степанка-чортика

Годі упізнати.

Попідтинню смерть  бреде

З гострою косою,

Жида й Ірода веде

Всюди за собою.

Поміж хат велично йдуть

Три Царі багаті,

Дзвонять в срібні дзвоники

Ангели крилаті.

Колядує всеньку ніч

Весела ватага.

Ой яка ж то мила всім

Різдвяна  розвага!

 

 

 

 

ВІНШУВАНКИ
            
Колядин-дин,

Я, бабусю, один.

Винеси мені пиріжок

Та положи у мішок.

З руками, з ногами,

Щоб бігав за нами.

***

На щастя, на здоров'я, на той Новий рік

Ледве я торбу до вас приволік.

А в тій торбі ясні зорі,

Щоб вам родила пшениченька в полі.

А в тій торбині місяць ясненький,

Щоб на вашім столі хліб був біленький.

А в тій торбині листячко з дуба,

Була би здорова родинонька люба.

Все з тої торбини я висипаю,

В торбу покласти гарненько прохаю:

Кільце ковбаски, кавальчик сала,

Пампух, горішки, яблучок пару,

Можна ще дати меду горнятко,

Щоб вінчування йшло цілий рік гладко.

Не будьте скупі, мамусю, і ви, татусю –

На другий рік ще приволочуся!

Христос народився!

***

Під обрусом сіно,

На обрусі свічка.

На всю хату пахне

Свіжа паляничка,

Під обрусом – сіно

Голубе, дрібненьке,

На обрусі – миска,

У мисці – підпеньки.

У другій – капуста,

Третя – з голубцями, –

Страв дванадцять нині

Є в нашої мами.

На радість дорослим,

На втіху малечі

Йде до нас у гості

Святий, добрий вечір.

 

 

 

 

ПОСІВАЛЬНИК

У маленького Богданка

У торбинці – засіванка.

А іще вона в кишені,

А ще трішки  і у жмені.

Нині хлопчик спозаранку

Всім розносить засіванку:

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю.

Щоб у хаті й на городі

Був достаток в вашім роді.

Щоб наступний Новий рік

Був ще кращим, ніж торік.

Щоб слухняні були діти,

Щоб могли усі радіти

Миру, щастю в рідній хаті,

На добро були багаті,

Щоб ніякі вороги

Нас здолати не змогли.

Кида зерня щедро з жмені,

Із торбинки, із кишені,

Посівання йде на славу:

Попід стіл і попід лаву,

Сюди-туди, туди-сюди,

Хай радіють нині люди.

Заглянув ще до торбинки –

Не зосталось ні зернинки.

А зате у ній і грушка,

Трохи гривень і пампушка,

Ківі, твікс і мандарини,

Ще банани й апельсини.

Ну й хороша ж нині днина–

Повна радості торбина.

 

 

 

 

РІЗДВЯНІ ЗАБАВИ

В хаті на соломі

У Різдвяний  вечір

Ото щира втіха –

Радість всій малечі.

Тільки й чути:

Кво-кво-кво!

Нині Святий вечір,

А завтра – Різдво.

Дай нам, Боже,

По Різдві

Від овечки аж по дві.

Кукуріку!Кудкудак!

Дай нам, Боже, ще раз так!

Кукуріку! Кукурік!

Дай нам, Боже, добрий рік!

 

 

 

 

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР

За вікном мороз сміється,

На шибках узором в’ється.

Взявши зірочку на плечі,

Йде землею Щедрий вечір.

З ним Василько і Маланка

Та щедрівочка-співанка:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати.

Господарю, вийди з хати

Щедрувальників вітати

Пампушками з маком, сиром,

Щоб ішли собі із миром

І несли із хати в хату

Ту щедрівочку крилату.

В ній колоситься пашниця,

Пахне літом паляниця,

Дух дідівський дідух з поля,

Де незламні сила й воля

І добро, надія й казка

І Небесна Дивна Ласка.

Міхоноша час не гає,

Все в торбиночку ховає.

Повні радощів пакунки –

Щедровечора дарунки.

Попід вікна з хати в хату

Несе вісточку крилату,

Залишає свій слідочок

Щедрувальників гурточок.

Веселиться Рідна хата –

Дивом-звичаєм  багата.

Місяць поміж хмар сріблиться,

В хаті нині не сидиться.

Взявши зірочку на плечі,

Йде землею Щедрий вечір.

 

 

 

 

ЩЕДРІВОЧКА

Попід вікна з хати в хату

Щедрівочка мандрувала,

А чи жито, чи пшеницю

Із торбинки діставала.

Чи ягнятко, чи телятко

В вашій хаті хай прибуде,

У здоров’ї та достатку,

 У злагоді живіть люди.

Попід вікна з хати в хату

Щедрівочка мандрувала,

У хатині всій родині

Щедрівочки роздавала.

 

 

 

 

ВОДОХРЕЩА

Свячена водичка личко запишила,

Цілий рік нам буде помічна та мила.

Під ногами сніг іскриться,

Сріблом-злотом  щедро сяє,

А до ранку до Йордана

Водохреща поспішає.

У річках, в усіх  ставочках

Освятяться чисті води,

І окроплять  ними люди

Всі кутки, усі городи.

Вмиє личко наше Сонце,

Усміхнеться на пів неба,

Візьме в руки веретенце –

Весну скоро ждати треба.

 

 

 

 

МОРОЗКО

На ялинці –

гостинці,

під ялинкою –

сніг.

Притомився

Морозко –

під віконцем

приліг.

А тим часом

ватага

і дівчат,

і хлоп’ят

колядочки

розносить

до засніжених

хат.

 

 

 

 

ВІТЕР ГРАВ НА СКРИПЦІ

Вітер грав на скрипці

Одинокій липці.

Сипали хмаринки

З рукавів сніжинки.

Йшла зима бабуся

В теплому кожусі.

В сніговій торбинці

Несла всім гостинці.

Для песика Барні–

Черевички гарні.

У біленькім дзбанку –

Для кота сметанку.

Шубку для зайчатка,

Устику – санчатка.

 

 

 

 

СТРІТЕННЯ

Веде Мороз бабусю

В подертому кожусі.

Іде Зима трясеться,

Весна ж собі сміється:

«Бабусенько, прощайте,

На мене зла не майте,

Прийшла пора моя –

Тож  господинька  я».

 

 

 

 

РІЗДВОДАР

Хмар кудлатих володар  

Плине в небі Різдводар.    

Бородою він трясе,

В рукавах сніги несе,

Срібні зорі засіва,

Коляду вітрам співа.

Із небес іде Дитя,

На землі дідух, кутя,

На столі свіча зорить

І молитви тиха мить

У Святвечір всіх єдна,

Бо вона така ‒ одна…

Понад світом передзвін,

Дивотайний  нині він,

Бо  несе любові  дар

У цей вечір Різдводар.

 

Вірші люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".