Різдвяні вірші Марії Хоросницької

Марія Хоросницька

КОЛЯДА

Містом білим, новорічним
жвавою ходою
ми за звичаєм предвічним
ходим з колядою.

Коляда-колядка
для мами, для татка
і для всього роду
на добро і згоду.

Побувати в кожнім домі
ми ніяк не в змозі.
Ходим тільки, де знайомі,
де нам по дорозі...

Коляда-колядка
для мами, для татка
і для всього роду
на добро і згоду.

Зустрічають нас гостинно,
а не як попало...
Ми віншуємо уклінно,
з душевним запалом,—
так усім нам українно,
як ще не бувало!..

Коляда-колядка
для мами, для татка
і для всього роду
на добро і згоду.

* * *

Гордо, мов княгиня,
ходить нічка синя
в золотій короні,
з місяцем в долоні...

З місяцем в долоні,
у косі з зірками,
в дзвоні-передзвоні
із колядниками.

Марія Хоросницька, Матусина радість, вірші для дітей, художник Катерина Суєвалова. Вірші Коляда, Вертеп, Звізда

* * *

Під обрусом сіно,
на обрусі — свічка,
на всю хату пахне
свіжа паляничка.
Під обрусом — сіно
голубе, дрібненьке.
На обрусі — миска.
У мисці — опеньки.

У другій — капуста,
третя — з голубцями:
страв дванадцять
нині є в нашої мами.

На радість дорослим,
на втіху малечі
йде до нас у гості
щедрий, добрий вечір.

* * *

Діти з-за порога,
діти з-за одвірка
дивляться на небо,
чи не сходить зірка.

Блисне перша зірка
сяйвом променистим,
мати всіх запросить
до вечері сісти.

Виглянь, виглянь, зірко,
ми тебе чекаєм
на вечерю з нами
за старим звичаєм.

ВЕРТЕП

В класі єдність, як ніколи,—
двійки чи не двійки,—
усім збором після школи —
гайда до Марійки!

На розмову, на нараду,
на конкретні дії...
Вислухати всю громаду,
що може, що вміє...

Часу начебто й доволі,—
швидко час минає,—
треба визначити ролі,
хто ким бути має...

Хлопці в сварці між собою,
в гарячих дебатах:
всі — царями... Щоб козою -
нема кандидата!

Праця з кожним персонажем,
ой, нелегка справа!
А вертеп — усяк вам скаже —
це ціла вистава!

Хоч мороки в нас багато,
не здамо позицій,
бо яке ж було би свято
без рідних традицій?!

* * *

ЗВІЗДА

Звізда велика, дерев’яна
вся в позолоті аж блищить.
Вже на підході ніч різдвяна —
у ніч таку ніхто не спить!

І ми в цю ніч не будем спати,—
один раз в році на ходу,—
від хати підемо до хати
і понесем свою звізду.

Минулася пора тривожна,
коли від ляку всякий блід...
Тепер колядувати можна —
усім колядувати слід!

Колядки знав ще наш прапрадід
від незапам’ятних сторіч.
І ми колядці дуже раді,
колядуватимем всю ніч.

ПІД ЩЕДРИЙ ВЕЧІР

Такий на кухні аромат,
аж млосно у повітрі.
Мак для куті втирає брат
у глиняній макітрі.

А я слідкую раз у раз,
чи не димить із печі...
Щороку так буває в нас,
коли під щедрий вечір.

В кімнаті стіл накритий вже,
для кожного готові:
тарілка, вилочка з ножем
й серветка паперова.

В однім кутку — сніпок-дідух,
у другому — ялинка.
Від пампушків — солодкий дух,
аж набігає слинка!..

Поласував би, та не слід...
Тоді, як нам у двері
постукають бабуся й дід,
всі сядем до вечері.

Стару традицію, мов світ,
ми бережем як святість:
коли живі ще баба й дід —
їм перше місце в хаті!

Щедрівок вивчив я аж сім!
Ще буду більше знати,
щедрівки треба знати всім,
хто піде щедрувати.

Марія Хоросницька, Матусина радість, вірші для дітей, художник Катерина Суєвалова. Вірші Під щедрий вечір, Кутя

КУТЯ

Може, тому,
що з медом, з маком...
Може, тому,
що на порі,—
в народі всім
кутя до смаку,
найбільше,
звісно,— дітворі!

Борщі ми сьорбаєм
частенько,
нерідко кашу
і куліш...
Кутю натомість
солоденьку
їмо
два рази в році лиш!..

На вечір,
що святим зоветься,
й на щедрий вечір —
ось і все!
Хоч як опісля
заманеться —
матуся більш
не принесе!

Такий звичай —
поважна справа.
Додати хочеться лишень:
кутя —
це надзвичайна страва,
кутю ми їли б
кожен день!

* * *

ПЕРЕД СОБОРОМ

Дивлюсь навкруг, дивлюся вгору —
на куполах блистять хрести...
Від Святоюрського собору
очей не в змозі відвести.

Попри Собор чи раз проходив
і пролітав я, мов стріла...
А нині, самому на подив,
ступив я на церковні сходи —
незрима сила привела.

Може, тому, що тут хрестився
і в серці обізвалось щось?..
Може, тому, що не молився,
не слухав мами — лиш когось?..

У чому річ? Дізнаюсь скоро —
поможе совість — добрий дух.
Мені сьогодні просто сором,
що ріс я досі, як лопух.

* * *

Працьовитими руками
будувалися віками
божі храми,— всі вони
вчать нас жити без вини:
шанувати маму, тата, з
аступитися за брата,
за товариша слабого,
не привласнити чужого,
старикам віддати шану —
жити чесно, без обману.
Навіть лютим ворогам
вчить прощати божий храм.
Як усім було би гоже,
якби вчення оте боже
проявляв на ділі кожний, —
нам потрібний світ побожний!

За матеріалами: Марія Хоросницька, "Матусина радість". Вірші для дітей. Художник Катерина Суєвалова. Львів, видавництво "Каменяр", 1991 рік.

Більше Різдвяних поезій на нашому сайті:

Дитячі вірші до Різдва

Читайте вірші, присвячені Святу Різдва Христового, від знаних українських авторів: Марійки Підгірянки, Зоряни Живки, Івана Франка, Василя Слапчука, Богдана Лепкого, Марії Хоросницької, Вікторії Шупортяки, Ніни Куфко, Ганни Чубач, Йосипа Струцюка, Костянтини Малицької (Віри Лебедової), Марії Хоросницької, Миколи Вінградовського, Лесі Храпливої-Щур, Володимира Самійленка.

Більше творів Марії Хоросницької на "Малій Сторінці":

Дитячі поезії Марії Хоросницької

Марія Хорисницька уособлювала собою боротьбу з режимами і свою особисту перемогу над ними, бо перебула і пережила як польський, так і німецький, і радянський окупаційні режими – тим їх і перемогла. Всім своїм єством, своїм життям, вірністю українському слову, Україні і своєму величному Львову – Марія Хоросницька виявляла свій Чин боротьби! Кожному з окупантів Марія Хоросницька немовби казала навздогін: "Ото і маєте: не ви мене поховали, а я вас! А мене поховає моя Держава – моя Незалежна Україна". Вже надцять років немає з нами цієї знаної поетеси і чудової людини, але пам’ять людей і пошана творить чудо воскресіння: допоки про людину згадують – вона жива. Для поетів кожне читання їх віршів стає доказом того, що вони живі, тому читайте поезію і згадуйте про незабутню Марію Хоросницьку (Сваричевську). Читайте ілюстровані збірки віршів української поетеси: «Мандрівка по Львову», «Рідне місто пізнаю» та «Матусина радість».