Юлія Хандожинська. Різдвяні поезії для дітей

  Юлія Хандожинська

  ПЕРЕД РІЗДВОМ

 Різдвяна зірка вийшла сповістить
 Про новину, яка щойно настала:
 Христос родився, будемо славить,
 Від щастя Божа мати заридала.

 Її сльоза не впала у сніги,
 Її сльоза — молитва для малечі,
 І чути під вікном — колядники
 Раз по раз з колядою: "Добрий вечір!"

 Тоненька свічка радісно горить,
 Кутя, мов господиня, серед столу,
 Перехрестились всі — Бога хвалить!
 І дочекалися Святого до престолу.

 Радіють люди, бо прийшла пора,
 У небі зірка ясна не згасає,
 Славімо це господнє немовля,
 Яке життя нам краще обіцяє.

* * *

ЗІРКА ЗАПАЛАЛА

В небі зірка запалала,
Всіх в долоні обійняла,
Посилала до оселі
Коляду свою веселу.

Коляда колядувала,
Всім здоров’я побажала,
Миру, сонця на землі,
Хліба завжди на столі.

* * *

РІДЗВЯНЕ ДИВО

Повірю в це Різдвяне диво,
Де малі діти, мов ті ластівки,
Постукають у шибку галасливо,
Й посипляться із вуст їх колядки.

Словами, мов зерном, засіють,
У ніч сливово-оксамитову, ясну,
Зрадіє серце, святом обігріє,
І вже нікому в хаті не до сну.

Хитне сердито комин бородою,
Випустить в небо повні жмені див,
Різдво Господнє тихою ходою
Іде з благословенням в кожний двір.

* * *

РІЗДВО ДИТИНСТВА

Буває, так у спогади порину,
Душею припаду я до села,
Згадаю зими, сніжні заметілі,
Де снігу біло-біло, мов гора.

Сніги, здавалось, вищі вже за мене,
Ліси в молочній каші тихо сплять,
Забули літо, що воно зелене,
Лампадками сріблясто мерехтять.

І я тягну іржаві вже санчата,
Мережу ними геть усі сніги,
Подивлюсь, у вершках схована хата,
Така мала, якщо дивитися згори

Чекаю вечір,  скоро – коляда,
Різдво в кишеню кине подарунки,
Святкові розпочнуться всі дива,
Мороз на шибці виб’є візерунки.

Потім – вечеря й мати, добра фея,
Всіх нагодує з щедрої руки,
Моє скуйовджене волосся причепурить,
Причеше, заплете в два колоски.

Пройшли роки. Різдво те саме, люди,
Але немає  вже, на жаль, батьків,
Стара хатина, світиться усюди,
Чекаю й я вже тих колядників.

 * * *

КОЛЯДНИКИ

Одягнемо кожухи,  
Рукавиці, шапки,
Підемо колядувати
До бабусі Натки.

У бабусі на кілочку
Бубликів аж в'язка:
— Пригощайтесь, любі діти,
На те — Божа ласка!

 * * *

СВЯТИЙ ВЕЧІР

Вечір, зіронька зійшла,     
Морозець щипає.
У хатині, мов ліхтарик,
Ялиночка сяє.

Чути галас десь, ще й шум
Знявся вулицями,
То біжать колядники
Вітать зі святами.

 * * *

 РІЗДВО НАСТАЛО

 Як радісно і тепло на душі —
 Зібралась за столом уся родина,
 Рум'яні з печі пахнуть калачі,
 На стіл лягла біленька скатертина.
 
 Різдво прийшло, ступило на поріг,
 Як Божа ласка, благодать — до хати,
 Перехрестила мати поглядом усіх
 І сльози радості не можна приховати.
 
 Кутя, вечеря, свічечка горить,
 Душі  так ясно, що й не передати,
 Родина за столом уся сидить
 І це найбільше щастя, що й казати.