Василь Вітка
ПТАШИНА ШКОЛА
(переклад з білоруської — Любов Забашта)
СИНИЦЯ
Цвінь-цвень! Пінь-пень!
Добрий день! Добрий день!
Хто ж оце мене вітає —
Славка а чи щиглик?
Підлітає і сідає,
Голосно співає.
Треба ж так от помилитись —
Не впізнав я був синиці.
Співучої жартівниці.
Прилітала ж ця синиця
Узимку щоднини,
Приладнав я годівницю
Їй до яворини.
Пінь-пень! Цвінь-цвень!
Прилітай, моя пташино.
До цієї яворини
Знов узимку кожен день.
ОМЕЛЮХ
Не лінивець і не сплюх
Гість північний — омелюх
Влітку тут він не буває,
Лиш на зиму прилітає.
Скаче він по горобині
В червонесенькій хустині,
Одне гронце оббирає,
А на інше позирає.
Птах в роботі не скучає,
Всі дерева облітає,
Скрізь стрибає, наче свій,
А, як стихне сніговій,
День весняний завітає —
Знов на Північ відлітає.
ОДУД
З голови він аж рудий.
Сам пістряво-сивий,
Але довшої дуди
Бачить не могли ви.
Причесавши свій чубок,
Одуд взявся за урок.
Сів за книгу: — Ду-ду-ду.
Скоро в школу я піду.
Не вилазь з гнізда, одуде.
Не сміши лісного люду.
Ти до школи не доріс.
Хоч і маєш довгий ніс.
ГОРОБЕЦЬ
Чик-чирик, горобчику,
Не пустуй, мій хлопчику.
Не послухавсь горобець,
Скік у трави навпростець.
Стрибав по обніжку,
Зламав собі ніжку.
Ми колінце твоє
Рушничком
Перев'єм.
А на хвору ніжку
Пошиєм панчішку.
Чик-чирик, горобчику.
Не пустуй, мій хлопчику.
СНІГУР
Ми його не тільки в книжці —
Бачили в садку.
У червоній він манишці.
Сірім піджачку.
Зсуне шапочку на очі,
У дворі ґуля.
Жити в клітці він не хоче,
Діток звеселя.
ЩИГЛИК
Крильцем крутнув.
Блиснув лампаскою,
Дзюбом проткнув
Червону маску.
Кругленький лобик.
Ясна лампаска.
Гостренький дзьобик.
Червона маска.
Заплющить очі.
Гадає — сховався.
А я по співу
Про все здогадався.
Хто рано-вранці
В досвітки чисті
Нам на флоярці
Пісні насвистує.
ГАЛКА
Серед двору малюки
Гралися у городки.
Дістали скакалку.
Покликали галку:
— Лети швидше, галко.
Гуляти в скакалку.—
Галка прилетіла.
На тиночку сіла.
Вхопив хлопчик палку
І жбурнув у галку.
Сіла галка в кропиві,
Зашуміло в голові:
— От збагни, у чому суть, —
Діти кличуть, потім б'ють.
Називають галкою.
Зустрічають палкою.
ФАЗАН
Родом з гір.
З вершин Кавказу, —
Танцюриста
Видно зразу.
Він увесь тут на портреті
В золотім своїм бешметі.
На черкесці — узори,
На чорненьких лапках — шпори.
З-під папахи на бочок
Вибивається чубок.
На грудях — газирі,
І веселки на пері.
Ми на виставці були.
Птах цей вищий похвали!
Добре скаче він лезгинку.
Дуже любить журавлинну.
ДЯТЛИК
Дятлик чув від діда.
Коли в лісі ріс:
— Хто б про тебе відав
Якби не твій ніс?
Дятлик тер свій лобик.
А потім і звик.
Хоч довший за дзьобик
У нього — язик.
ЧЕЧІТКА
Скаче чапля у болоті,
А чечітка в чаполоті,
А чубатий чечіт
Йде городом на обід.
Я чечота підлильную
Та добряче почастую.
Сизоперій чаплі-жінці,
Танцюристочці чечітці —
Нерозлучній парочці
Піднесу по чарочці
Чорничного киселю
Ще й медком підвеселю.
Дам тіточці чаплі
Солоденькі вафлі,
А чечітці чечевиці.
Тобі, чечіт,—
Чемериці.
ЧИЖ
Чиж у гості ходив,
Чиж з совою пиво пив.
Як глитнув він краплі дві,
Зашуміло в голові.
Ледве, бідний, не зомлів.
Зовсім чижик осовів.
Треба нам його зловить.
Знов у клітку посадить.
Чижик мовив: — Не бажаю,
Я з совою пострибаю.
СИЧ І СОВА
Сидить сич на вербі,
А сова на трубі.
У сови питає сич:
— Чи ти, сово, чуєш клич?
То мисливець затрубив
У трубу.
Хоч би нас не загубив —
Бу-бу-бу.
А сова сичу: — Замовкни,
Гоняться хорти за вовком.
То мисливці вже ідуть —
Ух, ух, ух.
Всіх вовків вочи поб'ють —
Пух, пух, пух!
ДРАЧ
Драч, драч,
Бери деркач,
Дери
Дерн.
А драч
У плач:
— Я і так зморений.
Брав дрова на дровітні.
Простудився в підворітні.
Занедужав там у квітні,
І заслаб нарешті.
Не кажи,
Драче,
Заслаб нарешті —
Бо добре горло
Дереш ти.
ШПАК
До горобця звернувся шпак:
— Посвищи, браток, отак.
Горобець — і так і сяк —
Ні, не може він, як шпак.
Знать, горобчик не уміє
Засвистати: фію, фію!
СЛАВКА
— Чим прославилась ти, славко? —
Запитав у пташки Славка.—
Ну, людина — інша справа,
А тобі за віщо слава?
Кращий, ніж в усіх пташок,
Соловейків голосок.
Славочка чорноголова
Ледве вимовила слово:
— Я з тобою згодна, Славо,
Що на славу треба право,
І провина в тім моя —
Що тобі співала я
В лісі замість солов'я.
СОРОКА
З понеділка до суботи
Мені вчитись неохота.
А якби-то у неділю —
В школі б цілий день сиділа.
Білобока скрекотуха.
Не школярка, а хитруха.
Не потрібна нам така,
Гультяїв нехай шука.
КРУТИГОЛОВКА
Надто імення
Придумали ловко:
Назвали пташину
Крутиголовка.
На диво вдалася
3 верткою шиєю.
А в нашім класі,
Чи теж такі є?
Не ступлять і кроку
Вони без підказки,
Не вивчать урока.
Не знають казки.
Вухами стрижуть,
Щоб слівце почути.
Крутиголовками
Такі можуть бути.
ТЕТЕРЯ
Тетеря маленька,
Але не дурненька.
В щирої тетірки —
Із письма — п'ятірки.
— Таємниці тут нема,
Каже нам тетеря,—
Я завжди, завжди сама
Чищу свої пера.
І ніколи не спішу,
Тому чисто так пишу.
СОЙКА
У синіх погонах.
Рожевих лампасах,
А гірш за ворону
Вчиться у класі.
Сойчиному дзюбу
Читанки не любі.
А як візьме в пазурі —
Летять зшитки, букварі.
Тож не дивно, в заводійки
На уроках — тільки двійки!
ШИШКАР
Гляньте ви на дивачка.
Що з гніздечка-гамачка
Озира зимовий ліс,
На морозі чистить ніс.
Звуть його ще кригодзюбом,
Не боїться він зими.
Ліс сосновий йому любий,
В нім зимує він з дітьми.
Для коханих пташеняток
У гніздечку у цей час —
Пуху, шишок і зерняток
На всю зиму він припас.
ПЕРЕСМІШНИЦЯ
І що воно за сміх Із дітей малих,
Із нашого пастуха.
Просить Терешко:
— Принеси горішка.—
А пересмішниця:
— Ха-ха, ха-ха-ха!
Каже пересмішник:
— Полечу в горішник,
Наберу горішків
Для пересмішків
Аж чотири міхи,
Для ровесничків
Пересмішничків:
Хі-хі, хі-хі-хі, хі!
ПІНОЧКА
Піночка-паняночка,
Жовта сукеночка,
Тоненькі ніжки,
Потанцюй нам трішки.
Каже пташка піночка:
— Я вже не паняночка,
Не танцюю, не літаю,
Тільки діток доглядаю.
Нема часу танцювати,
Треба діток годувати.
Маю я три донечки,
Ще й сииочка-сонечка.
Мій маленький хлопчачок
Чук-чок,
Чук-чок.
Просить їсти цілий день:
Цінь-цень,
Пінь-пень.
ДЗВІНОК
Хто приносить нам весну,
Сонячні привіти,
Будить полечко від сну?
Жайворонок, діти.
На ріллі іще льодок
Не розтав як треба.
Вістунок — за дзвінок
І хутчіш у небо.
І дзвенить, дзвенить дзвінок
У блакитнім світі.
Кличе вас на свій урок
Жайворонок, діти.
СТРИЖ
Стриж, стриж, підстрижи.
— Стриж я не для тебе.—
А чому ж ти стриж, скажи?
— Бо стрижу я небо.
Доки діток підіймаю —
Усю землю облітаю.
За матеріалами: Василь Вітка. "Пташина школа". Вірші про птахів. Переклад з білоруської Любові Забашти. Художник Володимир Аптєкарєв. Київ. Видавництво дитячої літератури «Веселка», 1975 рік, 35 с.
Більше поезій про тваринний світ на "Малій Сторінці:
Вірші для дітей про звірят, пташок, комашок та рибок — від Ігоря Калинця, Дмитра Білоуса, Миколи Вінграновського, Марії Пригари, Марійки Підгірянки, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Володимира Гринька, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Володимира Гринька, Михайла Стельмаха, Володимира Лучука, Анатолія Григорука, Павла Глазового, Валентини Байкової, Івана Неходи, Андрія Малишка, Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Василя Вітки, Володимира Підпалого, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена та інших українських авторів.