"Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди..."(Володимир Сосюра)
"Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди..."(Володимир Сосюра)
Життєвий шлях Володимира Сосюри
Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцево (нині Донецької області). Мати поета - Антоніна Дмитрівна Локотош, робітниця з Луганська, займалася домашнім господарством і дітьми, яких у родині було восьмеро. Батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною різнобічно обдарованою і непосидющою, змінив багато професій, вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем....
Володимир Сосюра: життєвий шлях і твори
Володимир Миколайович Сосюра - один з найщиріших ліриків XX століття - увійшов у слов’янську поезію як співець любові й вічної світозміни, що злилися в єдиному понятті прекрасного, у відчутті вільного і терпкого смаку життя, якому немає кінця-краю. Майстер загадкової простоти і ясної незглибимості почувань, поет ніжний і тривожний, як надвечірнє світло, він пройшов через кілька історичних та культурних епох у житті України: від УНР до хрущовської “відлиги”. Творчість Сосюри, котрий лишив близько шістдесяти поетичних книжок, десятки поем, автобіографічну прозу, - це безмежний світ, це історія, що переживаються в любові й ненависті, радості й журбі - гостро, до сліз, до млості... Пристрасне слово поета народжується з безумовної віри в життя, що упереджує всі питання про доцільність існування особистості.
"... І пастух і пес і вівцї одразу прочуняли ся і пізнали свого ворога. Микита І Кудлай кинули ся прожогом на вовка і взяли його в два огні. Вовк пустив ся на втікача, але запутав ся в сердак і негоден був швидко втікати. Ну і дістав же тодї таку прочуханку, що з руський місяць мусів лизати ся лі своїх ран. Тодї він пізнав, що штука не кождому вдасть ся тай що обманець завсїгди чимсь сам себе зрадить."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... А ніс аж пчихнув з утїхи та сказав мов старий фільозоф: „Так повинно бути в кождій суспільности. Праця одиниць причиняє ся до спільного хісна загалу"."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... - Я вам пораджу: Кажіть себе і свого осла намалювати якомусь маляреви і підписати: "Отеє образ трьох ослів". Всї прохожі, що се чули, вибухнули голосним сьміхом. Тоді пірвала мельника лють. Він погрозив сьміхованцеви кулаком, а до сина сказав з досадою: - Їдїм, сину, своєю дорогою та не зважаймо на увагу людей! Добре то каже приповідка: "Людий ся радь, а свій розум май!"
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... За таку глумливу похвалу був би осел розсердив ся, як би не був ослом. Але до сего не ставало йому сьмілости і відваги тим менше, що він заслужив собі на кпини. Бо хто-ж може стерпіти, коли осел зачипає чванити ся. Ся чванливість кождому ослові зовсім не до лиця."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
«Prometheus» – українська платформа онлайн-освіти, яка прагне зробити найкращі навчальні курси України та світу доступними для кожного. Про те, як відбувається освітня революція в Україні, про переваги та недоліки онлайн-освіти, а також про те, чи замінить онлайн традиційні способи викладання, в рамках Четвергів від CANactions розповів засновник проекту Іван Примаченко.
"Які тварини живуть в Африці?" — розвиваюче відео для найменших допоможе діткам познайомитися з новими тваринами, які живуть на найжаркішому континенті у світі, — у Африці. Слова носоріг, жирафа, зебра, верблюд, бегемот, папуга, веселі мавпочки — усі вони стануть добрими друзями для Вашої дитини.
"Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш, мов руїна, листом вкрита..."(Леся Українка)
"Так, ми раби, немає гірших в світі!
Феллахи, парії щасливіші від нас,
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Титана ще не згас...."
(Леся Українка)
"То вже давно було. Мені сім літ минало,
а їй, либонь, минуло двадцять літ.
Сиділи ми в садку, там саме зацвітало,
і сипався з каштанів білий цвіт..."(Леся Українка)
"Суворий Дант, вигнанець флорентійський,
Встає із темряви часів середньовічних.
Як ті часи, такі й його пісні,
Він їх знайшов в містичнім темнім лісі,
Серед хаосу дивовижних марищ..."(Леся Українка)
"Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу..." (Леся Українка)
"Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну..."(Тарас Шевченко)
"Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Вповідувать думки веселі і сумні..."(Леся Українка)
"Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі..."(Леся Українка)
"А нумо знову віршувать.
Звичайне, нишком. Нумо знову,
Поки новинка на основі,
Старинку Божу лицювать..."
(Тарас Шевченко)
"Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!"(Тарас Шевченко)
