Статті для дітей та батьків

"Сьогодні в Арика Зубенка і його мами святковий день — тато був зранку вдома. Біля під’їзду стояла машина, але вони не поїхали як завжди до бабусі в село, а виїхали на трасу, потім повернули на міст через Дніпро, проїхали повз парк і за кілька хвилин зупинилися перед великим будинком на центральній вулиці міста. Їх впустив охоронець, який наче знав тата, але щось записав у книгу. Вони піднялися ліфтом на п’ятий поверх. Шкода, що довелося виходити з кабіни; можна було б ще покататись: натисни кнопку — їдеш угору-вниз... Їхня квартира була теж на п’ятому поверсі, але ліфта там не було... Коли тато впорався із замками і відчинив двері, вони зупинилися вражені. Це був наче справжній палац Снігової королеви. Білі стіни з іскорками, на вікнах — із стелі до підлоги — довгі сріблясті портьєри. Меблів не було. Мама, тримаючи хлопчика за руку, дивилася то на люстру, де в численних скляних пелюстках гралися сонячні зайчики, то на камін у кінці кімнати..." (Ніна Найдич)

 

Смакота — річ, звісно, дуже приємна, однак не така проста, як здається на перший погляд. Бо що, скажімо, у вас передовсім асоціюється зі словом «смакувати»? Напевне, розмаїті смачненькі страви, які приносять задоволення, покращують настрій та самопочуття. І ви маєте рацію — однак не на всі сто відсотків, а приблизно… на п’ять. Погляньте на смакоту інакше — і тоді ви разом із дітьми зможете смакувати сонячний ранок, сімейні прогулянки, дощик, спілкування з друзями, пригоди, книги, сон. І навіть якщо звідкись усе ж вигулькне поганий настрій, як це сталося з відомим кухарем Тара-патою, варто уважно роздивитися довкола і не проґавити свого рятівника, а нагодувати його чимось смачненьким. Солька ж як ніхто знає, що зазвичай щастя ховається простісінько перед носом — удома! У цій книзі ви знайдете: цікавезну повість, розкішні ілюстрації, рецепти 30 страв, сторінки для записування улюблених сімейних рецептів, правила сервірування столу і навіть закладку. У цій статті публікуємо кілька уривків з книги.

"І сірий колір буднів буває – досить яскравим! Коли будні переповнені подіями і радісним хвилюванням. Коли життя твоє не без творчості і не без певних досягнень, як наслідок тієї ж таки творчості. Ото ж інколи і виходить так, що твої сірі... інколи уже і зовсім сірі будні виявляються осяяними і справді... святковим промінням! Кожна мить, яку ми переживаємо, тісно пов’язана і з днями прожитими, і з днями теперішніми. І певна річ, з поглядами у майбутнє… Особливо, коли бачиш наочне підтвердження цьому взаємозв’язку..." (Володимир Даник)

Helga Sharko: "Шановні друзі, товариші, колеги та просто небайдужі люди - усі, хто чекав разом із нами. Глосарій нарешті опубліковано у вільному доступі. У файлі pdf можна здійснити пошук необхідного Вам слова." 

Читаймо оповідання з книги Остапа Вишні "Дітям":

Як ми колись учились 
Перший диктант 
Петрик, Резеда та бариня 
Панська ялинка 
Все життя з Гоголем 
Перша подорож 

Якби моя бабуся встали 
Капітан і гарпунник 
Геометрія 
Федько Зошит 
Паралелепіпед 
Біля річки 
«Самокатун — на всіх наїздун» 
У Новому році — все нове, хороше! 
Сон на користь 

 

"Малесенькі сніжинки - 
Дарунок - диво з див!
Мабуть, це ельф зимовий
Сніжинки розгубив!"

(Ольга Зубер)

"Перед його норою заходило на ніч сонце. Сонце зайшло. Ліс потемнів, кар'єр густо засинів, сосна угорі золотіла.
— Ліс потемнів, кар'єр посинів, а ти золотієш, — сказав. він сосні. З нори вилазити не хотілося, а тут заболіло вухо, наче нічого було тому вухові зараз робити, — але заболіло.
— Ковбаси наївся, і магазинної, і так домашньої з часником, — куди я піду? Та не піду я нікуди. В норі тепло? Тепло. Вухо болить? Болить. От і лежи. Слухай собі небо над сосною, мугикай собі що хоч, не хоч — не мугикай..." (Микола Вінграновський)

"У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: «Дожени!» Рябчик гнався.
Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла..." (Микола Вінграновський)

"Майстерність – це лише одна з складових! Бо на одному крилі – далеко не полетиш. Так, оригінальність – це, можливо, лише добре призабута банальність! Але ж хтось таки зумів її – ...вчасно пригадати. Та чого ж… стрімко розвиваємося! Прогрес – широченними кроками… І чого тільки не побачиш, чого тільки не зустрінеш – і низькі пристрасті, і високі технології! А двері бувають – і закриті... І так закриті, що і не кожен відімкне! І це частенько справедливо – і у буквальному розумінні, і як алегорія.Хтось звикає – думати... А хтось звикає – не думати! І перше, і друге називається однаково – звичка..." (Володимир Даник)

"Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою."

(Микола Сингаївський)

"Ану, малята, пригадайте: яких птахів ви знаєте? Лелеку, перепілку, шпака... Ну, а ще? Соловейка, журавля... А це здогадалися, хто: «Біла латка, чорна латка по березі скаче»? Правильно, сорока.. А горлицю, дрозда, мухоловку не забули? Та хіба згадаєш усіх?! Он тільки на нашій Україні птахів аж 360 видів. А на всій планеті - близько 8600! Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є птахи-дереволази і навіть птахи-водолази! Одні залишаються з нами на зиму, а інші відлітають за тисячі кілометрів. А сьогодні пташки принесли вам на крильцях свою абетку. В ній вони самі про себе розказують. Ну і вас абетка навчатиме читати... А ще там народні загадки, вірші... Отож запам’ятовуйте їх разом з літерами." (Віктор Терен)

"Відкинь щодення!
Твердощі ствердінь.
Залиш печаль на покуті спонуки.
Відзнач любов на тлі як світлотінь,
моя художнице, моя розлуко!"

(Сергій Губерначук)

 

 

"Любий дощику, не йди:
Вже настали холоди,
І твої холодні краплі 
Студять спину сірій чаплі..."

(Оксана Кротюк)

"Я не заздрю уже нікому —
Де ще мудрих таких знайти?
Це ж мені стало вперше відомо:
Ікс плюс ігрек — це будеш ти..."

(Василь Симоненко)

В Європі протягом 6 - 21 жовтня 2018 року відбувався Тиждень коду ЄС, який ґрунтується на ідеї Young Advisors, групи радників комісара ЄС з цифрового напрямку Нейлі Кроуз. Ініціатива Meet and Code підтримує заходи з наукової та технологічної тематики впродовж Тижня коду ЄС. Мета Europe Code Week – показати дітям і молоді віком від 8 до 24 років світ програмування та іннноваційних технологій. Заходи у рамках ініціативи призначені для того, щоб продемонструвати, як із допомогою програмування можна втілити найсміливіші творчі ідеї. В Україні Тиждень коду ЄС реалізовується ГО "Академія інноваційного розвитку освіти" разом із Ресурсним центром ГУРТ, який є партнером Глобальної мережі TechSoup.

"Вітер жбурляв сніжинки у вікно.  Закрутила, завертіла снігову карусель хуга. Катерина не могла спати, бо думки  про малого пухнастика мучили. "Де зараз кошеня? Холодно? Завтра погодую його... Надворi зима", - вона міркувала, ховаючись під теплу ковдру. Кожний день кошеня її зустрічало, даруючи котячу пісню..."

(Людмила Кибалка)

 

 

   "Свиня під Дубом віковим
   Наїлась жолудів досхочу, до відвала;
   Наївшись, виспалась під ним;
   А потім, очі продираючи підняла,
   І рилом корінь Дуба підривати стала.
   "Адже це дереву біда, -

Їй з Дуба Ворон промовля, -
Коли коріння ти оголиш, воно засохнуть може..." (Іван Крилов)

 

"На кривавому полі,
на горбочку край Крут
вітруганища голі
забігають в редут,
мертвим холодом стрілять,
світ шугають на сме́рть,
мов надіяться й вірять
відстоя́ти цю твердь!.." (Сергій Губерначук)

"Ген від осереддя Алеганів округу Покахонтас, Західна Вірджинія, розташований мальовничий придолинок, крізь який тече правий рукав річки Грінбраєр. У місці, де залізниця перетинає магістраль Стонтона-Паркерсбурга, свого часу головну артерію, у селитьбі міститься поштове відділення. Воно має назву «Спочинок мандрівця», адже колись було таверною. Оточивши кілька узгір’їв, до яких рукою подати від будинку, розляглися довгі гряди старих паланок Конфедератів, так старанно вихолощених майстрами й часом, що протягом години загін здатен довести їх до такого ладу, що хоч чекай на наступну громадянську війну. Тут мала місце битва, яка впродовж боротьби за державну владу дістала назву «знамення часу». Загін федеральних військ, серед яких і полк оповідача, оточили Чит-гору, розташовану за п'ятнадцять миль на захід, і, простягнувши линву повз долину, долали ворогів від світання до смеркання; ті теж давали про себе знати. .." (Емброуз Бірз у перекладі Ольги Шарко)

"Ти даєш мені все! Ти – мов сонце велике!
На палаючий день перероджуєш ніч
і на крилах пісень, полохливих і диких,
надсилаєш мене до божественних віч!.."

(Сергій Губерначук)