Статті для дітей та батьків

"Добрий день.
І добра осінь.
Сцена. Сцена. Сцена. Сцена. 
Навіть тиха роль голосить.
Всіх нас грає Мельпомена..."

(Сергій Губерначук)

"По́ро моя пізня, злякана зимою,
не тремти останнім листом, 
не біжи за мною
жовтим вітром, шляхом битим,
полем, полем, полем…" 

(Сергій Губерначук)

"Завітавши до обласної юнацької бібліотеки імені Василя Симоненка у Черкасах і здавши поетичну книгу автора-черкащанина, прошу бібліотекаря принести щось із книг Ліни Костенко. Мені приносять гарно оформлену книгу «Мадонна Перехресть» (Київ, «Либідь», 2012 рік). Цю книгу я вже читав. Але ж з моменту прочитання минув уже певний час. Отож відразу ж і думка – а чому б і не перечитати?!.. Вірші, що увійшли до згаданої вище книги, були і новими, і раніше недрукованими. Сама книга поезій була присвячена доньці Ліни Костенко. І це вносило певний особистісний аспект у духовну ауру книги. Книга прекрасно оформлена. Там немало фотографій, що запам’ятовуються. У тому числі і світлини з особистого архіву Ліни Костенко." (Володимир Даник)

23 листопада видатний фізик Лоуренс Краусс виступив в НТУУ КПІ та розповів про походження Всесвіту й нові горизонти космології, зокрема нещодавно відкриті гравітаційні хвилі. Лоуренс Краусс – один з перших, хто дав опис темної матерії та енергії (яку спочатку назвав «п’ята сутність») у сучасному розумінні. Мені випала нагода короткого спілкування з ученим.

Ви вже, мабуть, знайомі з нямликами – маленькими кумедними чоловічками, які живуть у стіні Олянчиного будинку і понад усе на світі полюбляють манну кашу. Це ж про них написала свою дивовижну книжку «Прибулець з Країни нямликів» відома дитяча письменниця Леся Воронина! Про них – і про дівчинку Олянку, яка з ними не лише познайомилась, але й подружилася, і пережила чимало карколомних і дуже веселих пригод. А в цій книжці пригоди тривають. Разом із Олянкою і нямликом Буциком ви: побуваєте на… Святі Великої Ложки приборкаєте… Привида Здичавілого Сантехніка пригостите добродійним морозивом… найсправжнісіньких піратів нагодуєте Гладкого Блукальчика… рюкзаком. І ні слова про Балакучу Квіточку – ви все про неї дізнаєтеся самі!

 

Напередодні новорічних свят хочеться встигнути зробити якомога більше: доробити важливі справи, влаштувати магічну атмосферу вдома, купити подарунки, почитати разом із дітками цікаві книжки. Бо читання – то справжня магія, а книжка – найкращий подарунок. Пропонуємо перелік книг видавництва "Ранок", який полегшить вам вибір подарунка.

"Існує і така думка. Читача (і слухача, і глядача теж!) треба посилено розважати, бо і життя нині дуже нелегке. Отож розважати і розважати, аж поки бідолашний читач (і слухач, і глядач теж!) і зовсім не втратить терпіння від такого завзятого розважання! Але є видання і для людей мислячих, де можна знайти і глибоку за змістом поезію, і цікаву прозу, і неординарну публіцистику. У таких видань, може, й не надто великий тираж, але таку книгу береш до рук, щоб, прочитавши її раз, потім іще не раз до неї повернутися..."

(Володимир Даник)

"Висне на черешеньці листя де-не-де,
Третій місяць осені стежкою іде. 
Ще тримає золото гілочка в руці,
Сохнуть помаранчеві й жовті прапорці."

(Наталя Карпенко)

"Вже третій день Олянка лежала в ліжку. Все почалося з прогулянки у весняному лісі. Нарешті вони з мамою і татом разом поїхали за місто! Дівчинка побачила перші проліски, що пробивалися з-під сухого торішнього листя, нагодувала двох веселих білок горішками, пускала в річку човники, що їх тато вирізав із соснової кори. А потім, коли вони вже зібралися їхати додому, потяглася за проліском, що ріс на краю струмочка, і, звичайно, промочила ноги. Тож, коли вони повернулися додому, щоки в Олянки палали, страшенно боліло горло, а чоло було таке гаряче, що мама й без термометра визначила — ангіна! Тепер треба було пити чай із калиною, ковтати гіркі пігулки й полоскати горло такою солонющою водою, що аж сльози виступали на очах..." (Леся Воронина)

"Сьогодні в Арика Зубенка і його мами святковий день — тато був зранку вдома. Біля під’їзду стояла машина, але вони не поїхали як завжди до бабусі в село, а виїхали на трасу, потім повернули на міст через Дніпро, проїхали повз парк і за кілька хвилин зупинилися перед великим будинком на центральній вулиці міста. Їх впустив охоронець, який наче знав тата, але щось записав у книгу. Вони піднялися ліфтом на п’ятий поверх. Шкода, що довелося виходити з кабіни; можна було б ще покататись: натисни кнопку — їдеш угору-вниз... Їхня квартира була теж на п’ятому поверсі, але ліфта там не було... Коли тато впорався із замками і відчинив двері, вони зупинилися вражені. Це був наче справжній палац Снігової королеви. Білі стіни з іскорками, на вікнах — із стелі до підлоги — довгі сріблясті портьєри. Меблів не було. Мама, тримаючи хлопчика за руку, дивилася то на люстру, де в численних скляних пелюстках гралися сонячні зайчики, то на камін у кінці кімнати..." (Ніна Найдич)

 

Смакота — річ, звісно, дуже приємна, однак не така проста, як здається на перший погляд. Бо що, скажімо, у вас передовсім асоціюється зі словом «смакувати»? Напевне, розмаїті смачненькі страви, які приносять задоволення, покращують настрій та самопочуття. І ви маєте рацію — однак не на всі сто відсотків, а приблизно… на п’ять. Погляньте на смакоту інакше — і тоді ви разом із дітьми зможете смакувати сонячний ранок, сімейні прогулянки, дощик, спілкування з друзями, пригоди, книги, сон. І навіть якщо звідкись усе ж вигулькне поганий настрій, як це сталося з відомим кухарем Тара-патою, варто уважно роздивитися довкола і не проґавити свого рятівника, а нагодувати його чимось смачненьким. Солька ж як ніхто знає, що зазвичай щастя ховається простісінько перед носом — удома! У цій книзі ви знайдете: цікавезну повість, розкішні ілюстрації, рецепти 30 страв, сторінки для записування улюблених сімейних рецептів, правила сервірування столу і навіть закладку. У цій статті публікуємо кілька уривків з книги.

"І сірий колір буднів буває – досить яскравим! Коли будні переповнені подіями і радісним хвилюванням. Коли життя твоє не без творчості і не без певних досягнень, як наслідок тієї ж таки творчості. Ото ж інколи і виходить так, що твої сірі... інколи уже і зовсім сірі будні виявляються осяяними і справді... святковим промінням! Кожна мить, яку ми переживаємо, тісно пов’язана і з днями прожитими, і з днями теперішніми. І певна річ, з поглядами у майбутнє… Особливо, коли бачиш наочне підтвердження цьому взаємозв’язку..." (Володимир Даник)

Helga Sharko: "Шановні друзі, товариші, колеги та просто небайдужі люди - усі, хто чекав разом із нами. Глосарій нарешті опубліковано у вільному доступі. У файлі pdf можна здійснити пошук необхідного Вам слова." 

Читаймо оповідання з книги Остапа Вишні "Дітям":

Як ми колись учились 
Перший диктант 
Петрик, Резеда та бариня 
Панська ялинка 
Все життя з Гоголем 
Перша подорож 

Якби моя бабуся встали 
Капітан і гарпунник 
Геометрія 
Федько Зошит 
Паралелепіпед 
Біля річки 
«Самокатун — на всіх наїздун» 
У Новому році — все нове, хороше! 
Сон на користь 

 

"Малесенькі сніжинки - 
Дарунок - диво з див!
Мабуть, це ельф зимовий
Сніжинки розгубив!"

(Ольга Зубер)

"Перед його норою заходило на ніч сонце. Сонце зайшло. Ліс потемнів, кар'єр густо засинів, сосна угорі золотіла.
— Ліс потемнів, кар'єр посинів, а ти золотієш, — сказав. він сосні. З нори вилазити не хотілося, а тут заболіло вухо, наче нічого було тому вухові зараз робити, — але заболіло.
— Ковбаси наївся, і магазинної, і так домашньої з часником, — куди я піду? Та не піду я нікуди. В норі тепло? Тепло. Вухо болить? Болить. От і лежи. Слухай собі небо над сосною, мугикай собі що хоч, не хоч — не мугикай..." (Микола Вінграновський)

"У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: «Дожени!» Рябчик гнався.
Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла..." (Микола Вінграновський)

"Майстерність – це лише одна з складових! Бо на одному крилі – далеко не полетиш. Так, оригінальність – це, можливо, лише добре призабута банальність! Але ж хтось таки зумів її – ...вчасно пригадати. Та чого ж… стрімко розвиваємося! Прогрес – широченними кроками… І чого тільки не побачиш, чого тільки не зустрінеш – і низькі пристрасті, і високі технології! А двері бувають – і закриті... І так закриті, що і не кожен відімкне! І це частенько справедливо – і у буквальному розумінні, і як алегорія.Хтось звикає – думати... А хтось звикає – не думати! І перше, і друге називається однаково – звичка..." (Володимир Даник)

"Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою."

(Микола Сингаївський)

"Ану, малята, пригадайте: яких птахів ви знаєте? Лелеку, перепілку, шпака... Ну, а ще? Соловейка, журавля... А це здогадалися, хто: «Біла латка, чорна латка по березі скаче»? Правильно, сорока.. А горлицю, дрозда, мухоловку не забули? Та хіба згадаєш усіх?! Он тільки на нашій Україні птахів аж 360 видів. А на всій планеті - близько 8600! Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є птахи-дереволази і навіть птахи-водолази! Одні залишаються з нами на зиму, а інші відлітають за тисячі кілометрів. А сьогодні пташки принесли вам на крильцях свою абетку. В ній вони самі про себе розказують. Ну і вас абетка навчатиме читати... А ще там народні загадки, вірші... Отож запам’ятовуйте їх разом з літерами." (Віктор Терен)