Статті для дітей та батьків

Відтепер матеріал із "Глосарія типових та рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень" доступний і у вигляді мотиваторів. Авторка висловлює вдячність фейсбучній спільноті "Рух "За мову" та особисто Миколі Владзімірському за створення ілюстрацій. Долучайтесь і Ви до розширення українськомовного простору в коментарях.

 

"Коли бачиш, як деякі успішні люди грають у гру «хто впаде нижче», згадуєш тих, хто намагається спрямовувати нас вище, до зірок. Леоніду Каденюку це вдавалося, як нікому – зараз він, на жаль, на своїх зоряних шляхах може лише спостерігати, як ми несемо світло, яким він з нами встиг поділитися. Днями розпочався тиждень його пам’яті – 31 січня виконується рік, як він пішов у інші світи... 28 січня у Київському планетарії Українське Молодіжне Аерокосмічне Об’єднання УМАКО "Сузір’я" спільно з Українським аерокосмічним товариством та Радою з екологічної безпеки провели відкриття загальнонаціонального тижня пам’яті Леоніда Каденюка. Громадські організації, які він очолював, запровадили Зірку Каденюка, яку вручатимуть вітчизняним діячам науки та ракетно-космічної промисловості, ділилися спогадами..."  (Сергій Вакарін)

"Землею мандрувало веселе літечко. Побувало всюди: у полі, у лісі, у саду і квітнику, у місті і селі. У торбинці несло вишеньки-черешеньки, сунички, глечик липового меду, пучечок м’яти-любисточку, наперсточок та кольорові нитки, бо ж  час від часу після дощу потрібно було веселицю на небі вишивати. За довгий літній день притомилося і присіло під копичкою запашного сіна. Зелений коник Цвікунець взявся його розважати. На маленькій скрипочці вигравав мелодію радості, а Соловейко, замруживши очі, витьохкував на калині для усього світу. Окрайчик сонця сховався за видноколо. Тихо-тихо на землю опускався  кучерявчик вечір. Усе темрявою окутав. А всеньке небо зорями засіяв.  Літечко зручно вмостилося під копичкою і задрімало, бо ж завтра знову у мандри..." (Марія Деленко)

 

"Коли дивишся на планету з висоти космічної орбіти і бачиш таку красиву землю ... хочеться попросити: "Боже, бережи нашу Землю, дай розуму людям!"  Але коли пригадуєш, як ми живемо, то особливо там надзвичайно глибоко усвідомлюється, наскільки не досконале людське суспільство. Ми не правильно ставимося до природи. Треба берегти свою планету!» (Леонід Каденюк)

 

"Через терни – до зірок!" Це не лише відомий латинський вислів. Саме так вирішив колись простий український хлопчина з буковинського села, почувши про перший політ у космос Юрія Гагаріна. Він пройшов безліч випробувань, аби його мрія здійснилася, і у 1997 році саме  Леонід Каденюк  став першим космонавтом незалежної України. 

"Верхи на плечах
Їхала малеча.
Комір служив за віжки,
Стукали в груди ніжки,
А той, хто до того був тихо,
В сідлі заливався сміхом."

(Галина Мирослава)

 

 

 

17 січня 2019 року було зроблено перші практичні кроки в забезпеченні функціонування Регіонального космічного центру "Полісся": перша антена, перший сеанс зв'язку та перші знімки (NOAA-19, 14.33-14.43 год). 

 

"А з долини на вершечок
Сонце усмішок мішечок
Вище й вище несе з долу,
Їх шнурочки все навколо
Обплітають, 
День вітають –
З головою накривають.
Ти смієшся. 
Я сміюся
І теплом навдзвін ділюся."

(Галина Мирослава)

Для дітей покоління Альфа важливо не тільки що читати, а й як читати. Наразі способи читання є навіть важливішими за жанр чи тематику книги. Сучасні діти хочуть взаємодіяти з книгою, бути максимально зануреними у процес читання. Яким чином це може відбуватися? Є різні моделі. Якщо йдеться про прикладні книжки, це модель "читаю - використовую", інтерактивні – "читаю-граю", візуальні – "читаю-роздивляюся", з аудіосупровідом – "читаю-слухаю", з доповненою чи віртуальною реальністю – "читаю-проживаю". Проаналізувавши, що і як хочуть читати діти, команда видавництва "Ранок" визначила 7 основних трендів дитячої літератури прийдешнього року.

 

"Цьомкав місяць-легінь нічку,
Притуляв вуста до щічки.
І співав чорненькій гулі.
Та вклав її до люлі.
Як вхопив сон на гачок, 
Сам уклався на бочок.​"

(Галина Мирослава)

 

 

 

"Сонечко сіяє повне сили й хвали, 
Вітерець тепленький віє між лугів — 
А з небес блакиту, із спокою царства, 
Весну нам віщує жайворонків спів..."
(Уляна Кравченко)

 

"Глянь сюди: ото будяк,
Він росте собі будь-як.
Росте сміло там і тут,
Не боїться жодних скрут,
А тягни його так-сяк,
Ради не даси − будяк,
Що росте собі будь-як."

(Галина Мирослава)

 

 

"Той зимовий день  23 січня 1921 року він провів у Тульчині. Клопотався про якісь важливі справи. Подеколи згадував, що сестра дуже просила його покласти на музику «Заповіт» Шевченка. На мить відволікаючись від нагального, він, може, ледь чутно мугикав, робив ескіз майбутньої мелодії. На вулиці він, певно, складав його про себе. Може, кутався в комір, старався йти швидше, щоб не змерзнути або, їдучи підводою по зимових вулицях, щільно вкривав ноги рядном. Ніхто не знає, яка того дня в Тульчині була погода, у що Леонтович був одягнений, із ким говорив. Достеменно відомо тільки, що «Заповіт» Шевченка він таки поклав на музику. І це був його останній мистецький акт. Символічно? Таки так. У долях геніїв схожі речі трапляються надто часто…" (Сергій Осока)

 

"Кажуть, що латиноамериканська кухня є досить гострою. Можна сказати, що далеко не для кожного шлунку… А українська?! Ну, нібито надмірною гостротою не страждає. Однак… теж не без гостроти. Бо і як не згадати жартівливе: "Куме, їжте солоні огірочки… вони гострі!" І у відповідь: "Та нічого… сало також не тупе…" А крім солоних огірків є ще один спосіб додати їжі гостроти – вживати часник... А до речі, яке ваше ставлення... до часникового соку? Не доводилося з чимось таким зустрічатись?!.." (Володимир Даник)

"Це знімок Святої землі та славнозвісного Галілейського моря. Тут геть усе промовляє: «Захід є Захід, а Схід є Схід». Ще й верблюди є. Я тобі маю докладно розповісти про бал. Залагоджу кілька справ – і знову засяду писати. Тато на день чкурнув разом із пані М., а повернувшись запевнив, що вона дивовижна жінка, яка до того ж знає життя." (Івлін Во у перекладі Ольги Шарко)

 

Катерина Міхаліцина (1982) - поетка, перекладач, редактор. Вона є володаркою премій конкурсів «Гранослов», «Привітання життя», «Смолоскип». ЇЇ вірші, проза та переклади друкувалися в різноманітній періодиці, зокрема у «Радарі», «Золотій Пекторалі» («Занепад брехні» О. Вайлда, есеї, поезія), «Кур’єрі Кривбасу» («Знак на стіні» В. Вулф, «Автостопник» Дж. Морісона), театральному журналі «Коза» («Свята куртизанка» О. Вайлда), «Українській літературній газеті». Поезія увійшла до антологій «Червоне і чорне: 100 поеток ХХ століття», «Шоколадні вірші про кохання», «Нова українська поезія», «М’якуш: антологія української смакової поезії», «На каву до Львова».

"... Марусенька, Марієчка, тендітная, ружі цвіт,
повела за Волю битись у свої 16 літ.
Горбулівське дитя сонця золотоволосе
не забуде Україна, поки сходить сонце!.."

(Галина Римар)

 

"Летіли дві хмаринки. Привіталися, розговорилися.
- Бачиш, он унизу Даринчині квіти?
- Бачу, зовсім зів'яли. Не полити сьогодні - геть пропадуть. Та мені шкода своїх дощинок-краплинок. Я ще мало їх назбирала. Виллю - розтану сама, - відповіла друга..."

(Галина Римар)

 

 

 

 

Богдан Рубльов — український математик та професор факультету комп’ютерних наук і кібернетики КНУ імені Тараса Шевченка. Він також є організатором математичних олімпіад в Україні й головою журі Всеукраїнської математичної олімпіади. З 2009 року Рубльов возить математичну збірну Україну на різні міжнародні олімпіади. Нещодавно українська команда стала четвертою на Міжнародній математичній олімпіаді, найстарішій з міжнародних наукових олімпіад серед школярів. Всі шестеро її учасників вибороли медалі — чотири золотих і дві срібні. Богдан Рубльов організовував поїздку. Досі найкращим результатом України на Міжнародній математичній олімпіаді було шосте місце, здобуте в 2014, 2007 і 1997 роках. В інтерв’ю для DOU Богдан Рубльов розповів, яка різниця у підготовці математиків в Україні та за кордоном, що далі робити тим, хто найкращий у цій науці, та як це — любити математику.

"За далекими-далекими морями, за густими і розкішними лісами, за річками з чистими співучими водами і прозорими озерами жила одна бабуся, яка дуже любила квіти. Вона щодня з ранечку й до вечора з радістю ходила біля них, доглядала, як діток, а вони ж росли такими чудовими, що ніде у світі й не знайдеш, бо у кожному пуп'янку виростала нова Казочка! В обідню пору бабуся брала сонячного кошика, парасолю і збирала свіжий урожай казок. По обіді до неї прилітали добрі феєчки на золотокрилих птицях. Бабуся садила казочки птахам на пір'ячко, і феєчки розносили їх увечері добрим діточкам..." (Галина Римар)