Ната Гончаренко. Твори для дітей
"Любов до літератури прийшла в дитинстві, коли почала читати перші віршики на святах. Потім була музична школа, яка дала відчуття мелодії, ритму. Та на фінішній прямій перемогла математика і я вибрала професію програміста. Дивним чином, коли спеціальність була опанована, захотілось повернутись до «м’яких» знань. Вчені вважають, що точні науки набагато легші, ніж музика, вірші, почуття..." (Ната Гончаренко)
"Нехай добро вам завжди буде,
Щаслива доля не забуде.
Мир, щастя, злагоди у всьому,
І в праці вам не знати втоми…"(Тамара Швець)
"Чи є ще хтось, Тарасе, щасливіший?
Художник ти, поет?... Багато більше!
В тобі є волелюбність гайдамак,
Хоча малим відчув гірке "кріпак".
Щасливий у житті! Тебе любили,
Відчувши глибину душі і силу.
За волю й правду ти життя віддав,
Свого народу долю відчував." (Марія Яновська)
"Жила собі в татка і неньки Яринка – дівчатко гарненьке. А було це так давно, що не можна і вгадати, у якому то селі відбувалося усе те. А село те було гарне дуже. Хати чепурненькі, подвір'я чистенькі, попід вікна квітники та вишневії садки. І жили в тім краї всюди чесні й працьовиті люди. Навесні, коли з'являвся з-під снігу на світ перший зелений горбочок, мами випікали із тіста пташки жайворонки. А діти збиралися у гурточки, брали у руки випечені пташки, піднімали їх високо над головою і йшли довкола села, сповіщаючи про прихід весни піснею: «А вже весна, а вже красна…»..." (Марія Деленко)
Поетична сторінка Марії Яновської
Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Авторка 7 поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай», «Голос голубки», «Стежина до щастя», «Мереживо долі», «Намисто мрій», «Подаруй мені щастя», збірок віршів для дітей «Подарунок від зайчика» та «Український віночок». Результатом співпраці з композитором Миколою Ведмедерею є співаник «Я чую музику води». Співавторка більш, ніж 30 колективних збірок та літературно-художніх альманахів. Її поезії друкувалися в районних газетах «Народна воля» та «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій». Учасниця ГО «Літературна студія «Бистрінь» ім. Н. Чира».
"Напередодні мого дня народження, коли мені мало сповнитись цілих шість років, тато сказав, що через рік подарує мені татоша*. Як я хотів би мати татоша! Всі хлопці, я певен, мріють про власного дракона. Сильного, надійного захисника, такого, з яким нічого не страшно, як з татом. Але чому через рік? Чого я маю старшати? Невже не зможу собі з ним порадити? Хіба не впораюсь? Гадаю, що зумів би покерувати татошем вже й зараз. А ще, виявляється, цей рік буде високосним. Коли мені вперше це сказали, я був ошелешений. Виходить, дні — то високі кості, як кості доміно, виставлені, немовби солдати в колоні — одна кістка грудьми до другої. Торкаєш одну — сиплються по черзі всі. Тепер треба буде чекати та дивитись, як падатимуть по одному триста плюс шістдесят шість днів..." (Галина Мирослава)
"
Пишемо без попередніх начерків олівцем! Це просто. Ескіз цього орнаменту можна знайти в каталозі Кульжинського, таб.XVII, рис.2.
Чим більше ліній на писанці, тим простіше її написати. Іноді так і буває. Справді, коли поверхню яйця ретельно розкреслено на однакові віконця, то не так вже й важко рівномірно заповнити їх знаками. Інша справа, коли ліній основи немає взагалі, а символ зображено так, що в ньому не можна одразу вказувати центр. Приблизну середину хреста можна хіба прикинути на око. Як же писати такий орнамент, щоб і не схибити, і рівномірно розподілити лінії, і щоб хрест отримався саме таким круглим? Пропоную такий шлях - позначаємо кути квадрата і з цих точок виводимо сторони прямого хреста. Виводимо ми їх так, щоб лінії не були прямими, але випуклими.
Наводимо вдома чистоту: прибираємо з поличок, столу та закутків засушені квіти й трави. Я уже так хочу до лісу, зачекалася пролісків. Маю велике бажання спробувати цього року їх у роботі. Щоб не чекати, склавши руки, варю барвники з сухої сировини. Цього разу у хід пішли чорнобривці прямостоячі.
У лютому 2019 року з благословіння преосвященнішого Боголєпа, єпископа Олександрійського і Світловодського, у харківському видавництві “Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля” вийшла друком книжка писанкарки Ірини Михалевич, що отримала назву “Українська народна писанка”. До видання увійшло 20 рецептів приготування натуральних відварів для фарбування писанки та кільканадцять покрокових майстер-класів.
Українська асоціація випускників британської урядової програми Chevening (UCAA) та Посольство Великої Британії в Україні провели міжнародну конференцію з протидії дезінформації CHALLENGING ANTI-WESTERN DISINFORMATION THROUGH BUILDING SOCIETAL RESILIENCE: FROM THEORY TO PRACTICE. На конференції виступили Посол Великої Британії Джудіт Гоф, Заступник міністра інформаційної політики України Дмитро Золотухін, представники міжнародних організацій NDI та IREX, члени правління UCAA. В конференції брали участь випускники програми Чівнінг з України, Грузії та Молдови.
"Представлена добірка містить фразеологізми, крилаті вислови, ідіоми, які я за часи студентства колекціонувала на випадок кар'єри поетки чи перекладачки. Коли це станеться - не знаю, проте поділитися надбаннями можна просто зараз. На жаль, я не можу вказати достовірне авторство, оскільки гамузом занотовувала всі цікаві вислови на нетбук чи мобільний із численних наукових і науково-популярних статей, тож прошу вибачення за анонімність. Єдине уточню: я не авторка цих висловів, я їх просто збираю. Щось може здатися банальним, щось - занадто екстравагантним, у будь-якому випадку, я постаралася зібрати те, чого не знаходила в "СУМі" чи інших популярних ресурсах. Приємного перегляду." (Ольга Шарко)
Багато цікавих казочок та оповідань подарувала маленьким читачам "Малої Сторінки" письменниця Юлія Хандожинська. Читаймо! :)
"Життя – і біль, і цвіт, і драма!
А у простих рядках Хайяма –
Вино поезії п’янке…
Що мудрість зберіга – віками!"(Володимир Даник)
"Є подільський славний звичай:
Гість прийшов – дарунки дітям.
Хай живе зелена пам’ять
У майбутнього про нас."(Володимир Нагорняк)
"Що це? Жалібне нявчання розітнуло тишу в кімнаті. "Катерино, тобі не здається, що десь нявчить кошеня?" – запитала матуся. "Це в мене з портфеля. Воно таке беззахисне й маленьке. Мамо, так настирливо просилося на руки, то я сховала його." "Донечко, у нас вже є кішка. Зараз почує, але краще не дратувати її. Що ж робити? Показуй того, хто так скиглить, аж за серце бере." Катерина дістала справді кошеня, як клубочок, біленьке й пухнасте, яке трусилося чи то від холоду, чи то від страху. Зачувши журливе скиглення, кішка Багіра почала бігати навколо них. Дівчинка притулила крихітку сильніше до себе, ховаючи від неї, бо думала, чи не образить випадково..." (Людмила Кибалка)
"Один дідусь, звали його просто - Бортник, жив високо у горах, ув одному з найглухіших гірських місць. Мав він велику пасіку, де вирубував вулики – борті в деревах, але найбільше любив відшукувати мед у природних бджолиних гніздах. Пасіку полишив йому його дід, щоб жив онук солодко серед розкоші природи. Бортник змалечку ріс при меді, тому був навчений брати його з вуликів так, щоб не руйнувати бджолиних гнізд. Умів він і з вощиною собі порадити - робив з неї свічки. Якось на широку полонину завітав Гукало-Грюкало. Від нього в усі боки неслись якісь неперервні писки, калатання, шамкотіння, гудіння, дикий рев, грюканина, тарахкання, гуркання, а Бортник звикся з блаженною тишею гір, зі звуками живої природи, його серце не готове було до дурного галасу. Знав дідусь стрільбу з рушниць і пістолів, проте той звук був короткий і швидко забувався, машинний звук також швидко минав, а ця какофонія не закінчувалась..." (Галина Мирослава)
"- У Херсон приїхав слон…
- Й залишився у Херсоні?
- На пероні.
- Й досі тут?..
- Не знає як
Добираться в Гідропарк."(Володимир Нагорняк)
"На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утічуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
Це сльози моєї скрипки
на кінчиках пальців твоїх…"(Сергій Губерначук)
