![Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят](/uploaded/images/Articles/portrety/galyna_myroslava/kazky/metelyk_3.jpg)
Галина Мирослава
Товариство
Коли метелик Фур, якого вітром занесло на довжезну зелену фуру і без його волі спершу понесло в подорож, а потім з такою ж легкістю викинуло з машини в якомусь тихому селі, отямився, то побачив поруч дивне на перший погляд товариство майбутніх мам: велику рум’яну поросну свиню, тільну красу корову, суягну тонкорунну вівцю, лошатну пишнохвосту кобилу та цуцняву чорненьку з рудизною собаку.
Збідований, геть знесилений метелик, зачувши їхню розмову, таку теплу і спокійну, враз відчув, що оживає. Йому стало так легко на душі – крильця залопотіли, лапки зашаруділи, а очка заблищали. Вагітні мами мило лежали на зелененькій травичці, час від часу погладжуючи свої пукаті животики. „Куцю, куцю, поросятонька, як ви там, рибоньки?” – похропувала свинка.
А кобилиця вела своєї легким іржанням: „Лошаточко моє, зозулько моя, я тебе кумисом частуватиму, щонайкращим у світі, тільки-но народишся”. Метелик дивився на них і відчував у повітрі випромінювання радості.
„Люб’яточка-ягняточка, ластівочки мої, признавайтеся, скільки ж то вас отут поховалося?” – цікавилась, бекаючи, кітна овечка і плескала себе ніжками трошки нижче грудей.
„А скільки насправді?” – подумав і собі метелик. Та не встиг він навіть припустити, скільки б могло в таку делікатну маму вміститись, як завмер від мелодії повторюваного м’якого гав-гав пухнастої собаки, що, здавалось, гладшала щомиті. Фур ладен був обійняти її серцем, тож не стримався і підлетів до неї якнайближче, наче до улюбленої сестри, однак, боячись потурбувати, приземлився неподалік, точніше, поміж нею та запашною коровою.
Збідований, геть знесилений метелик, зачувши їхню розмову, таку теплу і спокійну, враз відчув, що оживає. Йому стало так легко на душі – крильця залопотіли, лапки зашаруділи, а очка заблищали. Вагітні мами мило лежали на зелененькій травичці, час від часу погладжуючи свої пукаті животики. „Куцю, куцю, поросятонька, як ви там, рибоньки?” – похропувала свинка.
![Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят](/uploaded/images/Articles/portrety/galyna_myroslava/kazky/selo_9_7.jpg)
„Люб’яточка-ягняточка, ластівочки мої, признавайтеся, скільки ж то вас отут поховалося?” – цікавилась, бекаючи, кітна овечка і плескала себе ніжками трошки нижче грудей.
„А скільки насправді?” – подумав і собі метелик. Та не встиг він навіть припустити, скільки б могло в таку делікатну маму вміститись, як завмер від мелодії повторюваного м’якого гав-гав пухнастої собаки, що, здавалось, гладшала щомиті. Фур ладен був обійняти її серцем, тож не стримався і підлетів до неї якнайближче, наче до улюбленої сестри, однак, боячись потурбувати, приземлився неподалік, точніше, поміж нею та запашною коровою.
![Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят](/uploaded/images/Articles/portrety/galyna_myroslava/kazky/selo_9a.jpg)
Від радості метеликові важко було втримати себе на місці, однак він не хотів нікого образити, тим більше потурбувати. Якщо б не тепло, яке йшло від мам, він би нізащо не витримав − його крила звикли до льоту, до пурхання, до гри з вітерцем. Мами мило насолоджувались товариством, і це тривало до самого вечора, потім усі поволі почали розходитися.„Що тепер?” – подумав метелик. Вечір був непривабливо сірим, тягнуло на сон. Починаючи дрімати, Фур побачив перед собою на тому ж горбочку те саме товариство, проте чомусь біло-прозоре. Від кожної тваринки йшло ніжне світло і текли слова, продовжуючи полонити серце. Фур заковтнув повітря.
І тут зауважив, що з-поза кожної мами вибігло по дитятку: кругленьке поросятко, смішненьке телятко, в якого раз за разом роз’їжджались ніжки, підсліпувате цуценя, воно ще назвалось Цуцем, метке ягнятко, а за ними коник, не просо коник-красень, а коник-красунище.
„Бе”, - защебетала перша луна, нагадуючи товариству про себе.
„І-го-го” – затягнула друга, і третя не втрималась – зарохкала, хоча й зовсім тихо, проте дуже смішно, ото якби ніс людині закрити та почати хрипіти.
Метелик хотів проімітувати почуті звуки - марно. Єдине, що йому трошки вдалося, то пробуркати гав-гав. Правда, у виконанні Фура воно звучало як фуав-фуав.
„І коли ж вони понароджувались?” – пронеслось у метеликовій голові. „Цікаво, - подумав, - і собака ощенилася, і свинка опоросилася, корівка навіть отелилася, а кобилка олошилася, до того ж, тонкорунна овечка оягнилася. Усі, що по одному виношували, породили, як і ті, що одразу по кілька діточок плекали, покотом одне маля за одним покотили. А що було б якби...”
Здавалось, що білі плями вогників у вигляді різних рухливих істот, які щось по-своєму щебетали, виспівували, буркотіли, бубоніли, пищали, торохтіли, заповнили все навколо. І не було голці де впасти, щоб нікого не зачепити. Усі ті світлячки-цьомчики торкались до Фура носиками, щічками, вушками, поки не розніжили так, що він заснув, міцно і надовго.
Хто його знає, чи він ще й зараз не спить. Побачите – не будіть, сну не розбурхайте, солодкий він і весною пахне.
![Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят](/uploaded/images/Articles/portrety/galyna_myroslava/kazky/selo_9_8.jpg)
„Бе”, - защебетала перша луна, нагадуючи товариству про себе.
„І-го-го” – затягнула друга, і третя не втрималась – зарохкала, хоча й зовсім тихо, проте дуже смішно, ото якби ніс людині закрити та почати хрипіти.
Метелик хотів проімітувати почуті звуки - марно. Єдине, що йому трошки вдалося, то пробуркати гав-гав. Правда, у виконанні Фура воно звучало як фуав-фуав.
![Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят](/uploaded/images/Articles/portrety/galyna_myroslava/kazky/selo_9_62.jpg)
Здавалось, що білі плями вогників у вигляді різних рухливих істот, які щось по-своєму щебетали, виспівували, буркотіли, бубоніли, пищали, торохтіли, заповнили все навколо. І не було голці де впасти, щоб нікого не зачепити. Усі ті світлячки-цьомчики торкались до Фура носиками, щічками, вушками, поки не розніжили так, що він заснув, міцно і надовго.
Хто його знає, чи він ще й зараз не спить. Побачите – не будіть, сну не розбурхайте, солодкий він і весною пахне.
![Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят](/uploaded/images/Articles/portrety/galyna_myroslava/kazky/selo_9_4.jpg)
Казку надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
Останні коментарі до сторінки
«Галина Мирослава. "Товариство" (казка для малят)»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар