Галина Мирослава. "Пилип з Конопель" (казка)


Галина Мирослава. Пилип з Конопель. Казка. Малюнок Радченка Євгена.

 

Галина Мирослава

Пилип з Конопель

(казка)

От тамечки, серед великого конопляного поля, жило-було село, не знаючи горя жило. Коноплі називалось.
І жили в ньому люди тихі та мирні. Хіба часом найстарші в селі дід з бабою, що мешкали на околиці, зойкали.
Ото як піде дід пилкою гуляти, баба й кричить:
- Йой, пили-пили, колись допилипишся.
Поки не сталось те, чого не бажалось. Прокинулись вони одного ранку, гульк - на ґанку колисочка висить, а у колисочці щось деренчить та ще вовтузиться.
- Що там таке ...? – не встигла подумати баба, як чує:
- Це я, Пилип, ваш син.
- Бійся Бога, як же це ... – не могла второпати старенька.
- Допилипились, — почула у відповідь.
Бабі аж язик відмовив. Донині по ночах мовчить.
А дід почухав за вухом, удав, що думає, а вже опісля і каже:
- Певно, бабуню, ми забагато на ніч теплого пили. Якби стільки не пили, то і не допилипились би.
Баба тільки хитро зиркнула на свого діда. Та най собі думає. Зрештою, менше з тим, бо жили вони дружно, не сутужно, тож стали вони Пилипа любити, поволі ростити, все думали, а бодай той Пилип у біду яку не влип.
Тільки й чутно було на все село:
- Ой, Пилипе-Пилипе, дитиночко злота, колисочко липова, гулі-гулі...
А він, знай, як підріс, постелить собі у коноплях, розляжеться та й спить, аби нічого не робить.
Бувало, туркне його Остап:
- Їдемо в Остап’є.
Не озивається. Сидить у коноплях, пихкає. А ото Микола гукав:
- Пособи хоч до Миколаєва.
Пхикнув тільки.
І куди б хто не йшов чи то їхав, йому все'дно. Не те, що з Немиром до Немирова не вирушив, навіть з Левом до Левова (чи то пак Львова) не подався та з Олександром до Олександрії. Сидить сиднем у своїх Коноплях, мов пришпилений.
А як тільки хто до Конопель під’їжджає, Пилип тут як тут. Всі Пилипа знають, одразу тут же і пізнають.
Може, і ти знаєш, та не признаєшся. То пригадай собі. У нього ще бузина на городі та дядько в Києві.

Казку надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Малюнок Радченка Євгена.

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Дитячі поезії Галини МирославиГалина Мирослава,  у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина - з сім'ї вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним - безмежна любов до української мови та поезії.


Останні коментарі до сторінки
«Галина Мирослава. "Пилип з Конопель" (казка)»:
Сергій Кириченко , 2019-03-17 05:50:58, #
Галина , 2019-03-17 12:03:27, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми