"Цей ліс сьогодні мій, бо я його люблю. Я ступаю і в золоту, поцятковану сонцем тінь, у найчудовіші пахощі, у соковиту зелену весну. Я гладжу рукою свіже листя ліщини (бо воно молоде й ніжне, аж хочеться доторкнутися), а коли відхиляю з дороги гілки черемхи, притуляюся до них лицем. Черемха вже перецвітає, її пелюсточки осипаються, і від того земля й трава під черемхою вся покрапала білим. А проте вона ще пахне, ще зоріє суцвіттями, мов далекі гаснучі сузір’я. "Яка ти гарна, - кажу я черемсі. - Добре, що ти для мене цвітеш." Черемха киває гілкою. Вона рада, що сподобалася. Під сосною красується чорний сон, якого називають лісовим чорнобривцем за його смагляву вроду..." (Зірка Мензатюк)
"...побачивши знамениті величезні годинники по дорозі до будинку Ейнштейна, почав розуміти, як йому могла прийти в голову теорія відносності. Коли бачиш два годинники з різних боків свого кварталу - один великий, а другий гігантський, ніби опиняєшся у гравітаційному полі й здається, що час тут і там тече по-різному..." (Сергій Вакарін)
Великий адронний колайдер закрили на два роки - прискорювач часток будуть оновлювати. Проте робота ЦЕРН не зупиняється. Задача полягає в тому, щоб обробити ті дані, які вже є. Навіть вченим рівня Краусса є роботи на багато років уперед. До ЦЕРНу не припиняється потік відвідувачів. Потрапити нелегко, слоти для візитів на сайті майже миттєво заповнюються. Слід відзначити роботу Малої Академії наук України, яка вже кілька років організовує візити вчителів фізики та талановитих школярів з України до ЦЕРНу. Українські школярі постійно виграють на міжнародних олімпіадах з фізики (і програмування, й інших), і наших фізиків цінують у світі.
"Осінні дива́ злива змива,
барви плутає вітер.
Давай, іди – збирай плоди,
розсипане золото літер."(Сергій Губерначук)
"А було колись – Тарас вимальовував портрет,
На портреті – дуже гонористий пан!
Багатьом панок допік, бо характер – ой, не мед!
Та ще й з виду – як вгодований кабан…"(Володимир Даник)
Добірка поезій Сергія Губерначука, які сповнені глибокими почуттями, філософськими міркуваннями, соціальними мотивами, любов’ю до життя, до рідною краю, до рідної мови та родини.
"Що цвіте без цвіту?
Зубів не має, а кусає.
Що за трава, що й сліпий знає?
Стоїть біла, а подує вітер - відлітає."(Зірка Мензатюк)
Поезії Галини Римар
Теплі, добрі, щирі, духовно багаті поезії Галини Римар – це вірші для дітей, авторські думи, віршовані казки та п'єси. Усі вони сповнені глибоким змістом, життєвою правдою, любов'ю до української природи, до рідної країни та нашого народу. ЇЇ думи – це сонячне правдиве Світло... Читаймо...
"Голубмо мрій!
Загинув бо,
Птах не летить, зламавши
Життя-крило.
Голубмо мрій!
Допоки ж суть –
Життєвий пар сніжить
Прадавня лють."(Ленгстон Х’юз у перекладі Ольги Шарко)
"Обіцяла ніченька чарівні дива.
Ясний місяць човником в небі проплива,
Зорями розсипалась золота імла.
Свято Миколая ніч діткам принесла."(Галина Онацька)
Людмила Кибалка, Галина Онацька, Євгенія Юрчишина-Кулик дарують Вам свої вірші до свята Миколая.
"Один багатий чоловік вибирався в далеку дорогу і, поки вирушити, роздав усе своє золото трьом своїм робітникам. Першому дав п’ять мірок золота, другому - дві, третьому – одну. І сказав: «Глядіть, щоб по моєму повороті ви віддали мені все ще й з надвишкою». По виїзді пана перший робітник пішов на базар і за все золото накупив від торгівців усього добра: прянощів, шовку, сушених овочів, вбрання, накривал і оливи. Згодом він попродав усе і заробив на цьому добре. Він працював важко, купував, що трапилось, продавав, і наприкінці, при розрахуванні, він міг наповнити грішми не п’ять, а десять мірок..." (з притчі)
Історія ґрандіозного мистецького проекту "Вишивка етнографічна" - від спілкування і творчих зустрічей до великої книги 2018 року видавництвом AДЕФ-Книга було надруковано альбом :)"Український народний орнамент Ольги Петрівни Косач". Перша презентація альбому відбулася 23 вересня в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка в рамках «Форуму видавців». Місце презентації було вибране не випадково, адже у фондах цієї бібліотеки зберігається оригінал книги.
"Безсонна і темна нічка
Зірок накидала в пічку,
Додала розмарин, чаберець
Та спекла золотий млинець."(Марія Дем'янюк)
Марія Дем'янюк — українська письменниця і поетка, авторка збірок поезій «Кленова пісня» та «Світань», дитячих збірок казок та віршів «Марійчині казки», «Небесна чудасія», «Гомінка стежинка» та «Джерельце доброти», книги «Синергія гуманізму, етики та естетики як основа діяльності СХПУ». Друкувалася в журналі «Дніпро», літературно-художніх альманахах, у «Сімейній газеті», «Казковому вечорі», у дитячих журналах. Лауреат І ступеня в номінації "Поезія для дорослих" ІІІ Всеукраїнського літературно-поетичного конкурсу-фестивалю Якова Бузинного (м. Луцьк, 2018). Лауреат літературної християнської премії 2018 року за книгу-дослідження «Синергія гуманізму, етики та естетики як основа діяльності СХПУ». Мешкає пані Марія у місті Хмельницький.
Блог Ольги Шарко про мову
Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.
"Любити природу одну, що змінилася іншою,
складати колекцію барвну з фіналів її,
моритись майбутньою нею, вмирати з торішньої –
призначений той, хто, як циган, гуляв по землі."(Сергій Губерначук)
Вікторія Лабунець. Новорічна казочка
"Жили собі космонавтики в країні Космонета. Вони дуже любили своє місто Косметарія, бо це їхня столиця. Будинки в них були сучасні і красиві. А на свята космонавтики прикрашали їх чудовими ліхтариками. Новий рік вони завжди зустрічали усією родиною вдома. А потім усі дружно виходили на площу до великої новорічної ялинки, прикрашеної фантастичними іграшками. Якось в цю країну, саме у це місто, потрапила дівчинка на ім'я Софія..." (Вікторія Лабунець)
У поезіях Сергія Губерначука, зібраних у книжці "Перґаменти", втілено живі слова, глибокі думки, філософські міркування, роздуми про буття і біблійні істини, вміло, у суто індивідуальній манері, створено різноманітні образи і характери, відображено соціальні особливості, історичні події, представлено відомі особи. До цього циклу тринадцять Пергаментів. Усі вони своєрідні та щирі, просякнуті душевним теплом і любов'ю або тонким і дружнім гумором.
"Закінчилися заняття в школі, і хлопчаки по бігли до роздягальні. "Тра-ля-ля! Ех ви, мерзляки!" — кричав п’ятикласник Микола Щербань. Він стояв у колі першокласників, які з повагою дивилися на нього. — Ще тепло на вулиці, а ви в шапках і зимових пальтах ходите? Загартовуватись треба, первачки!" "Сьогодні дуже холодно!" — сказав маленький Вітя. "Васько, ти чуєш, що він говорить?" — звернувся Микола до свого однокласника. — Йому холодно!"..." (Ігор Микитенко)
"Цвіркун Кузьма жив у бабусиній хаті під піччю. Коли двері відчинялись, до хати вкочувала хвиля холодного повітря. «Бр-р-р! І чому б тим людям не сидіти під піччю, де так гарно — тепло і темно? Невже надворі краще?» — думав цвіркун. І захотілося йому надвір. Онучок Іванко якраз одягався, тож цвіркун хутенько стрибнув на комір теплого кожушка. "Я пішов, бабуню", — сказав хлопчик. "І я теж", — просюрчав Кузьма. За порогом Іванко впав і засміявся. «І що там такого смішного?» — подумав цвіркунець. Він виглянув із хутра й завмер: усе навколо сліпучо сяяло..." (Валентина Бондаренко)
