На відео: Галина Римар. Казка "Про бабусині квіти і короля" (читає авторка).
"Даю тобі руку свою, дитино.
Ходім зі мною по стежинці доброти!"
Галина Римар
Про бабусині квіти і короля
За далекими-далекими морями, за густими і розкішними лісами, за річками з чистими співучими водами і прозорими озерами жила одна бабуся, яка дуже любила квіти. Вона щодня з ранечку й до вечора з радістю ходила біля них, доглядала, як діток, а вони ж росли такими чудовими, що ніде у світі й не знайдеш, бо у кожному пуп'янку виростала нова Казочка!
В обідню пору бабуся брала сонячного кошика, парасолю і збирала свіжий урожай казок. По обіді до неї прилітали добрі феєчки на золотокрилих птицях. Бабуся садила казочки птахам на пір'ячко, і феєчки розносили їх увечері добрим діточкам.
А в одному заможному королівстві принцеса ніяк не могла заснути без нової казочки. Тож король зібрався в дорогу до цієї бабусі.
Їде-їде, а дорога таки неблизька! Та ось уже й поле квітів засяяло!
Аж тут пані Метелиця мчить. Помітила короля в золотій кареті, до нього у віконце й заглянула.
Привітався до неї король чемно, запросив у карету присісти, перепочити та й питається:
- Як поживаєте, дорога пані Метелице? І куди ж, якщо не таємниця, так поспішаєте?
- Та засиділася вдома, лечу прогулятися на волі.
І побачила квіти.
- От і розвагу матиму! - кивнула на бабусине багатство. - Є де розгулятися!
І мовив король: - Люба пані Метелице, хочу запропонувати вам покататися у моїй кареті.
- Чудова забавка! - зраділа та. - От тільки квіти позриваю...
- Зачекайте, пані Метелице, заждіть, що вам з квітів? Зірвете - зів'януть - і все. Хай живуть. Дарую вам карету - катайтеся хоч щодня!
- Згода! - сіла Метелиця в золоту карету та й помчала до свого дому.
Бабуся почула цю розмову і на вдячність подарувала королю у горщечках з ґрунтом мальву, жоржину, кущ руж і маленького росточка від великого дерева, рясно вкритого рожевим цвітом.
- Це дерево родить дивовижні сни! Дитина може побачити своє покликання. Якщо їй насниться сад - буде чудовим садівником, коні - виростить найліпших скакунів, коли дім - стане прекрасним будівничим, замок - зводитиме мури і замки, книжка - писатиме... Сам посади і бережи його!
Повернувся додому король, дбайливо висадив у саду квіти, деревце, полив їх, і враз з однієї мальви стало багато-багато мальв, а з однієї жоржини - багато милих жоржин, з одного куща руж - море кущів. І з кожної квіточки виглядала цікава казочка.
То відтоді у цьому королівстві усі діти щовечора мають цікаву казочку. І ростуть талановитими. Та й королівство процвітає.
А коли бабусі стало важко дбати про квіти, король забрав її з усіма квітами до себе й досі гарно дбає про неї і її незвичайні рослини. А поки перевозили квіти, вітерець освіжав їх своїм подихом і насінинки розлетілися по світу. Тож є ймовірність, що чарівні квіти проросли й у вас! Тому раджу добре дбати про них і чекати на диво!
Казка люб'язно надіслана автором особисто спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
