В рамках Форуму «Хай-тек і майбутнє», який пройшов у Києві на початку жовтня, відбулося багато важливих подій та окремих заходів. На Форумі виступив член «Групи друзів України» Європейської комісії Бенедикт Геррманн та представники західного бізнесу. Найбільш знаковими були наступні події: Алея стартапів та ідей для бізнесу; презентація проекту «Майстерня талантів» та міжнародних досягнень його учасників у галузі високих технологій; презентація британської програми стажування молодих юристів, а також Свято мистецтв – від музики до ілюзії.
У романі «Роксолана» видатний письменник Павло Загребельний відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настусі Лісовської. Її разом з іншими односельцями захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов'янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, владаркою Сходу, відомою світові під іменем Роксолани...
"В небі зірка запалала,
Всіх в долоні обійняла,
Посилала до оселі
Коляду свою веселу."(Юлія Хандожинська)
"Будить сонечко усіх теплим дотиком,
Сонце лащиться до ніг милим котиком.
Сонце весело сміється
І у небі синім в’ється
Аж до вечора."(Наталя Карпенко)
Чудові, милозвучні поезії Наталі Карпенко так легко читаються і лягають на музику, що композитор Микола Ведмедеря просто не міг не написати музику до тих віршів, що зачепили його душу найбільше. Тож сподіваємося, що ці новостворені пісні радо співатимуть дітки в школах, в гуртках, на святах, деінде.
Зірка Мензатюк. "Чорнобривець"
"— Паничику чорнобривчику, чом не виростаєш?
— Я росту, росту: листя — у висоту, корінь — углибину, у чорну землю, у холодну воду, що рідним голосом говорить.
— Паничику чорнобривчику, а вже літо рум’яне!
— Ще почекаю, не зацвітаю: ще тому літові немає краю!.."(Зірка Мензатюк)
"В одному городищі на березі річки Тетерів жив молодий, але вдатний Мисливець — правнук Слави й Гука, нащадок могутніх гукрів, найкращий стрілець із лука в усій окрузі. Під час довгої лютої зими, коли звірі ховалися в лісових хащах, а людей діймав голод, Мисливець ішов на полювання і приносив до свого селища забитого лося чи дикого кабана. За таке вміння й сміливі вчинки мудрі старійшини-волхви* дозволяли Мисливцеві полювати в Перуновій пущі. О, се була велика честь для стрільця. Адже в лісі, що належав Перуну — грізному богові блискавки і грому, не дозволялося полювати будь-кому. А жінкам заборонялося навіть ступати в цю пущу. Се тому, що похмурий Громовержець жив одинаком, вперто не одружувався після свого невдалого сватання..." (за Сергієм Плачиндою)
«Музичні казки» Ніни Найдич (уривки)
До дебютної збірки Ніни Найдич – відомої у мистецьких кругах музикантки та викладачки, входять три казки: «Казка про маленького страха», «Шварценеггер та «Осіння пісня», «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія». Історії про сучасних дітей у великому місті: безпосередніх і товариських, допитливих і вразливих. Що у міській товчії, серед галасливої всеядності та поверховості допоможе їм вирости гідними людьми, відкритими до чистої краси та добрих почуттів? Авторка дає на це відповідь. Це – МУЗИКА! Гармонійним доповненням до книжки є три компакт-диски з музикою до казок Ніни Найдич. Автор музичних творів, Юрій Шевченко, створив їх у знак подяки Ніні Найдич, яка свого часу була його музичною педагогинею.
"У кожної пташки - свої замашки" - народні усмішки про тваринний світ, про мисливців та рибалок
"Захотіли жаби мати собі царя й звернулися з цим проханням до бога. А той, щоб відчепитися, показав на сухого пня, що стирчав із болота, сердито буркнув:
— Ось вам і цар.
Врадувались жаби, обступили його: квакають, кумкають, аж луна йде... Та пень пнем і є.
Знову жаби до бога із скаргою:
Нащо нам такий цар, коли ми лазим по ньому, а він оВ не до нього. Дай нам, боже, такого царя, щоб ми хоч трохи боялися його.
— Добре,— каже бог жабам.— Будете боятися,— і усміхнувся.— Ось вам Цар,— і показав їм на чорногуза.
Тепер жаби, як побачать його, зариваються глибоко в болото...."(з народного)
"Коли Андрійко збирався до дитячого садочка, його турбувало єдине питання: чи буде там забіяка Назар? У Андрійка з цим хлопцем були свої рахунки, бо Назар задерикувато і постійно відбирав складені кубики. Навіщо вони йому здалися того ніхто не знав: хоч би читав чи рахував — та ж ні! Але коли Андрійко вже завершував складати слова із кубиків, Назар — тут як тут — штурхав кубики з усієї сили і ті розліталися довкола. Інколи так штурхав, що й Андрійкові перепадало. А не подобався Андрійко забіяці, бо читати вмів, як дорослий..." (Оксана Лущевська)
"Сніжинки тихо падали з неба, вкриваючи білим полотном все довкола: дерева, доріжки,дахи будинків, підвіконня, гнізда пташок, притрушували чиїсь крихітні, ледве помітні сліди. Сніжинкам було весело: вони падали, кружляли, виблискуючи в холодному світлі зірок. Серед усього цього величезного снігопаду була одна дуже незвичайна Сніжинка. Падаючи з неба, вона не безтурботно сміялася, а уважно придивлялася, де б зручненько примоститися. Вона ретельно обдивилася все довкола і опустилася на вишневу гілочку, поближче до стовбура. Тут було дуже зручно і затишно: поруч світив великий ліхтар, а будинок захищав від вітру. Спочатку Сніжинка сиділа тихо – незвично їй було тут, на Землі. Та згодом, набравшись сміливості, підхопивши легкий подих вітру, перелетіла на підвіконня, й з цікавістю подивилася у вікно..." (Ольга Зубер)
"Кожен письменник насамперед – уважний читач… Отож і бібліотеки йому – не обминути! Бо є книги, які читаєш, а є такі, що і перечитуєш. Бібліотека – це і нові книги, це і зустрічі з читачами, це і ті, ще не освоєні можливості, про які раніше ми і не мали уявлення. Отож заходжу до черкаської центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки. І заходжу з подвійною метою. З одного боку, щоб здати прочитану книгу і, можливо, узяти щось новеньке. З іншого боку метою мого візиту було – подарувати бібліотеці свою нову книгу «Українонько, доле моя…» (Черкаси, «Інтроліга ТОР», 2018 рік), що побачила світ цього літа..." (Володимир Даник)
Німецька "Свинка Пeппa" називається "Peppa Wutz", тому що Wutz в деяких частинах Німеччини перекладається як "маленькі милі брудні малюки". Німецька версія "Свинки Пеппи" - це справжня знахідка для тих, хто вивчає німецьку мову.
ТОП-10 книг від видавництва "Ранок" або коло поціновувачів книг на "Форумі Видавців - 2018" у Львові
Цього року Львів зустрічав своїх гостей на 25-му Форумі Видавців разом із 250 видавництвами, які привезли понад 250 тонн книг. Тільки дуже неуважний в цей час не помітив завзятого книгочитаку з текою "best book", волонтерів у новій стильній формі, видавця, зачарованого красою Львова. Емоції з BookForum-2018 вже втихають і настав час поділитися експертною думкою з топів продажів. У видавництва "Ранок" їх складали суворо та безпринципно діти та підлітки, які могли самостійно ходити стендом та знаходити саме те, що захочеться із задоволенням прочитати. Отож, у видавництва “Ранок” перше місце зайняла книга-продовження славнозвісного циклу про банду піратів - "Принц Гула". У ній діти-відчайдухи, як завжди стають "засновниками" різноманітних пригод.
"— Святий Отче, що мені робити? Я свідомий того, що то зле, та я над собою не владний, як тюхтій який. Мої руки так і тягнуться туди. Ну, ви мене розумієте. Я тоді не є я. Я навіть того не хочу. А воно тільки мені треба до виходка – знов те саме. Та річ, щиро кажу, висмоктує мене зсередини. Я до жінки не можу приступити. Спершу сам з собою мушу. Гріх. Боюсь гріха. Я не молодий чоловік, серце маю хворе, гупає, як кінь, відійти можу з дня на день, а ту біду з собою ношу, як хлопчисько непутьовий, що баби не знає. Що?.. Ні-ні, то не від ледарства. Цілий час працюю, спочинку собі не даю. Не помагає. Ви гадаєте, я маю час на телевізор, коби ж то! Що кажете?.. Та де, яке там, яка випивка, я, щоб ви знали, ні-ні. А після операції про цигарки навіть забув. Га?.. Люблю, я, знаєте, як на ній женився, інших обминаю. Вона в мене гарна, господарна, чотирьох маємо. Старший на осінь женитися надумав. Готуємось. Найменшенька при нас, через рік школу закінчить..." (Галина Мирослава)
Азбука
— Ти, Галинко, вже знаєш азбуку?
— Авжеж знаю.
— Тоді скажи мені, будь ласка, яка буква йде після «А»?
— Всі інші букви.(з народного)
Оксана Аннич. "Балада про дві душі"
"У сні зустрілись дві душі
Посеред поля у глуші
Одна весела, жвава, молода,
А інша - сплакана, сумна..."(Оксана Аннич)
"Зима в лісі була холодна та люта. Щедро сипала вона снігами й мела хуртовинами. Замела й мишачу нірку під сосною. Сидить Мишка, боїться й носа висунути. Ось, зголодніла вона, залізла в свою комірчину й знайшла там зернятко. Одне-однісіньке. Сидить Мишка й плаче. Тримає в лапках те зернятко й не знає, що з ним робити. Чи то з’їсти, чи то назад покласти. Думала вона, думала, а тоді й каже: "З’їм, а тоді піду до Ведмедя, попрошу в нього ще зерняток." Так вона й зробила. Підкріпилася перед дорогою, одягла теплу хустинку, чобітки, кожушок, взяла сани, та й подалася..." (Ольга Зубер)
"Твої стомлені повіки
Закривалися від втоми.
Намагалась не заснути -
Ти хотіла іще трохи
Подивитись в мої очі,
Потримати мою руку,
Говорити до півночі -
Так боялася розлуки." (Оксана Аннич)
Твори Оксани Лущевської для дітей
"Вітаю всіх! Зараз я живу в Америці. Та відстань і час між Україною і США не такі вже й великі, якщо, звісно, не дивитися на мапи і не звіряти годинники. Коли в мене лишається вільний час, я пишу й перекладаю дитячі книжки, а також ділюся своїми відгуками й міркуваннями про прочитане. Мені подобається подорожувати до моря і фотографувати пташок, наприклад, сірих чапель. А ще я мрію побачити совиного папугу Какапо, що мешкає в Новій Зеландії." (Оксана Лущевська)
