|
|
Сергій Губерначук Склади мене… Моїй любій дружині Єлені Склади мене у рухи Прокинься, люба мріє ясночола, На всій меті своїй Це звершення – твої,
* * *
Полюбилися двоє.
* * *
Чий сон не мине Знову ніч пропливу Хай наснить лиш вона
|
|
|
|
Колись Колись Але тепер, тепер, тепер – Колись
* * *
Мов гілочка плакуча,
* * *
Ти – та. Та ти |
|
З маленькою любов’ю
|
|
Створю тобі вірша
* * *
Ліктик Він міцно й владно А інший, хто лежав І перший ліктя прибирає, То в глибині – кохання, чи не так? швидко?.. З любов’ю?
* * *
Скандал Я люблю його,
|
|
|
|
* * * Коли мій мозок розтане
* * *
На нагострених травах напружена шкіра Я тебе розпрягаю, улюблений мій, Ти волошок не рви, молочай не чіпай А мені залиши щойно збиту росу
* * *
Хай грішний я вартую спрагу слів, Усім, кого люблю, я винен знов.
|
|
|
|
Озеро Зе́ро Налякаю тебе голубою гостинністю Обпишу горизонти вбрання надвечірнього Ти моєю озвешся на вранішній порух. Кароока надіє моя невпорочена, Я клоную себе, бо мене так багато! Золотою водою в обурені погляди … Це все буде тоді, як тобі перехочуться
* * *
Мій перший загублений перстень – це ти. Люби́стки твої я тримаю в руках. Любив тебе зразу, всім духом своїм,
* * *
Хитрі очі Заблукавши в тобі на пів дня й на пів ночі, Ледь виходячи з тебе пів ночі й пів дня, |
|
|
|
* * * Я палко вірю у твою невинність, Пливи зі мною, у мені і з нами, І я спиню, і спину заламаю Зажди мене тоді, щоб я не вмер,
* * *
Формула любові Життя або є, або не є.
* * *
Ми побагатшали ще аж на мить, Як соловіє твоя маєта Серцем усім неспростовно ловлю
|
|
|
|
* * * Я зараз пишу на осінній воді, Мов стіни собору, цей день розпишу Як вітер не вхопиш, (бо де його край?) – Кохання – це розкіш щоденна твоя Малюється світ тим, хто весь перед ним.
* * *
Щось тебе не видно, щось тебе не чутно. Десь луна далека шляхом простягла́ся – Раттю вороною насувають круки, Залилися груди стопташиним плачем, Дні дощем спливають у брудні потоки, І живу на небі, і ходити трудно,
* * *
Горіхи Я вам розкажу, а з чого́ ж У мене під ліжком у вазі горішки, Це тріщать у тривожних лещатах зубів Тому що трощу я горіхи Любов і кохання скінчається. і тільки тобою Тоді я напнувсь покривалом Якщо не правий я, |
|
|
|
* * *
Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі, Стерня гаряча, як прожогі сльози, Там ніч пройшла, світанок спав з калини, За мною, люба! – В перший день рожевий!
* * *
Забувай минулий день Розбуджу тебе вночі,
∗ ∗ ∗
Віриш, я знав, що приїдеш. Про́шу зайти до госпо́ди. Тільки поїж напочатку.
|
|
|
|
* * * Єдине, що вірно зроблю – Сумнівайся – я маю кулак Сумнівайся – а я докажу Ти не бачила справжньої міці,
* * *
Я намагаюся тебе плекати так, Я намагатимусь тебе доберегти́,
* * *
Моя любове, не сліпа, а зряча. |
|
|
|
* * * Відцвітуть і ці сади… Попали мої листи, Гірш не стане тим садам,
* * *
Я біля тебе Я спав на вітах бірюзових літа. Я біля тебе. В твоїм волоссі я заплутав крила. Я біля тебе.
* * *
Нитка Ти тікала в продушену шибку, Дім довершено нашим скандалом, Не беріг – не стеріг би це стерво! Не кохались би й не боролись,
|
|
|
|
* * * Чемно відмовився вечір від ночі, Він їм наказував ранку діждати Спи, моя дівчинко, я відмовляюсь Хай тобі сниться, що я покотився Сон нам наказував ранку діждати, Поруч прощання, а ранок ще блище Спи, моя радосте, я відмовляюсь Хай тобі сниться, що я покотився
* * *
Передчуття На кінчиках пальців твоїх |
|
* * * * * * * * * * * * * * *
|
|
Лет Тільки тобою серце тліє Ти не верне́ш, Я не забуду Знов не засну Дощ фарбує вікна нотами… |
|
* * * * * * * * * * * * * * *
|
|
О, добре як, що любиш ти!
* * *
Любити слід, Отримувати ці рубці щоразу легше, Слідити по собі? Від тебе!!! Знайди, кого любити слід, Від тебе. Зажди.
* * *
Ти на підносі принесла мені – любов. На підносі |
|
|
|
* * * Я любив твої ноги в пуантах, Ти сягала надтрюкових пе́ршів Симбіози балету і цирку Я платонік арени і сцени, Бо люблю твої ноги в пуантах
* * *
Нена́висть і любов боролись на мечах –
Любов лежить на золотій арені. Я – без відношення до тебе, Але любов дорівнює – ненависть…
* * *
Колись любив я, в білому ходив, Тепер мій колір – жовтий, золотий,
|
|
|
|
До неба! До неба вів гай, де за зіркою зірка Віддай мені смак перестиглої рути – Забудься про все – хай працюють молитви,
* * *
Лист Вуста, помадою так старанно відтиснені Отак ти за́вжди б’єш найбільшим козирем Кохана ніч, твої вуста зображено,
* * *
На відрозі чарівно́го сумніву Хай спізнюся, як за́вжди, на свя́то я Ти найлегша від сяйва до спомину.
|
|
|
* * * На тих бульварах, де зима й сніги
* * *
Добре, я твій, – а що́ без тебе? Ти захисти від жаху погляд, Падають бомби скрізь листами
* * *
Любов – наш міст. Він лиш тоді впаде, |
|
|
|
* * * Перед великим завмирає час, А, може, я забігши перед вас, Перед любов’ю завмирає час,
* * *
За все тобі є прощенням любов! А пліснява брехні, як тетива, Щасливим був би ти в моїх краях – Сонет безсилий – бо ніхто не зна,
* * *
Понавизбирує цитат А на високому вікні Усе складу тобі до ніг! Ти вчиш мене, всім серцем вчиш, Комусь – гризот бджолиний рій, |
|
За матеріалами: http://lukl.kiev.ua/
Більше віршів про кохання на нашому сайті:
.jpg "вірші про кохання")
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
"Дай, я буду таким, як хочу,
Романтично і ніжно. Майстерно і від душі.
Хвилює і зворушує.
Дуже дякую за прекрасну публікацію.
Філософські вірші! Майстерні! Шкода, що автор не зможе вже прочитати всіх відгуків про його творчість! Світла пам'ять!
Потужна лірика!
Красно дякую автору, світлої пам'яті Сергію Григоровичу