|
|
Сергій Губерначук Склади мене… Моїй любій дружині Єлені Склади мене у рухи Прокинься, люба мріє ясночола, На всій меті своїй Це звершення – твої,
* * *
Полюбилися двоє.
* * *
Чий сон не мине Знову ніч пропливу Хай наснить лиш вона
|
|
|
|
Колись Колись Але тепер, тепер, тепер – Колись
* * *
Мов гілочка плакуча,
* * *
Ти – та. Та ти |
|
З маленькою любов’ю
|
|
Створю тобі вірша
* * *
Ліктик Він міцно й владно А інший, хто лежав І перший ліктя прибирає, То в глибині – кохання, чи не так? швидко?.. З любов’ю?
* * *
Скандал Я люблю його,
|
|
|
|
* * * Коли мій мозок розтане
* * *
На нагострених травах напружена шкіра Я тебе розпрягаю, улюблений мій, Ти волошок не рви, молочай не чіпай А мені залиши щойно збиту росу
* * *
Хай грішний я вартую спрагу слів, Усім, кого люблю, я винен знов.
|
|
|
|
Озеро Зе́ро Налякаю тебе голубою гостинністю Обпишу горизонти вбрання надвечірнього Ти моєю озвешся на вранішній порух. Кароока надіє моя невпорочена, Я клоную себе, бо мене так багато! Золотою водою в обурені погляди … Це все буде тоді, як тобі перехочуться
* * *
Мій перший загублений перстень – це ти. Люби́стки твої я тримаю в руках. Любив тебе зразу, всім духом своїм,
* * *
Хитрі очі Заблукавши в тобі на пів дня й на пів ночі, Ледь виходячи з тебе пів ночі й пів дня, |
|
|
|
* * * Я палко вірю у твою невинність, Пливи зі мною, у мені і з нами, І я спиню, і спину заламаю Зажди мене тоді, щоб я не вмер,
* * *
Формула любові Життя або є, або не є.
* * *
Ми побагатшали ще аж на мить, Як соловіє твоя маєта Серцем усім неспростовно ловлю
|
|
|
|
* * * Я зараз пишу на осінній воді, Мов стіни собору, цей день розпишу Як вітер не вхопиш, (бо де його край?) – Кохання – це розкіш щоденна твоя Малюється світ тим, хто весь перед ним.
* * *
Щось тебе не видно, щось тебе не чутно. Десь луна далека шляхом простягла́ся – Раттю вороною насувають круки, Залилися груди стопташиним плачем, Дні дощем спливають у брудні потоки, І живу на небі, і ходити трудно,
* * *
Горіхи Я вам розкажу, а з чого́ ж У мене під ліжком у вазі горішки, Це тріщать у тривожних лещатах зубів Тому що трощу я горіхи Любов і кохання скінчається. і тільки тобою Тоді я напнувсь покривалом Якщо не правий я, |
|
|
|
* * *
Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі, Стерня гаряча, як прожогі сльози, Там ніч пройшла, світанок спав з калини, За мною, люба! – В перший день рожевий!
* * *
Забувай минулий день Розбуджу тебе вночі,
∗ ∗ ∗
Віриш, я знав, що приїдеш. Про́шу зайти до госпо́ди. Тільки поїж напочатку.
|
|
|
|
* * * Єдине, що вірно зроблю – Сумнівайся – я маю кулак Сумнівайся – а я докажу Ти не бачила справжньої міці,
* * *
Я намагаюся тебе плекати так, Я намагатимусь тебе доберегти́,
* * *
Моя любове, не сліпа, а зряча. |
|
|
|
* * * Відцвітуть і ці сади… Попали мої листи, Гірш не стане тим садам,
* * *
Я біля тебе Я спав на вітах бірюзових літа. Я біля тебе. В твоїм волоссі я заплутав крила. Я біля тебе.
* * *
Нитка Ти тікала в продушену шибку, Дім довершено нашим скандалом, Не беріг – не стеріг би це стерво! Не кохались би й не боролись,
|
|
|
|
* * * Чемно відмовився вечір від ночі, Він їм наказував ранку діждати Спи, моя дівчинко, я відмовляюсь Хай тобі сниться, що я покотився Сон нам наказував ранку діждати, Поруч прощання, а ранок ще блище Спи, моя радосте, я відмовляюсь Хай тобі сниться, що я покотився
* * *
Передчуття На кінчиках пальців твоїх |
|
* * * * * * * * * * * * * * *
|
|
Лет Тільки тобою серце тліє Ти не верне́ш, Я не забуду Знов не засну Дощ фарбує вікна нотами… |
|
* * * * * * * * * * * * * * *
|
|
О, добре як, що любиш ти!
* * *
Любити слід, Отримувати ці рубці щоразу легше, Слідити по собі? Від тебе!!! Знайди, кого любити слід, Від тебе. Зажди.
* * *
Ти на підносі принесла мені – любов. На підносі |
|
|
|
* * * Я любив твої ноги в пуантах, Ти сягала надтрюкових пе́ршів Симбіози балету і цирку Я платонік арени і сцени, Бо люблю твої ноги в пуантах
* * *
Нена́висть і любов боролись на мечах –
Любов лежить на золотій арені. Я – без відношення до тебе, Але любов дорівнює – ненависть…
* * *
Колись любив я, в білому ходив, Тепер мій колір – жовтий, золотий,
|
|
|
|
До неба! До неба вів гай, де за зіркою зірка Віддай мені смак перестиглої рути – Забудься про все – хай працюють молитви,
* * *
Лист Вуста, помадою так старанно відтиснені Отак ти за́вжди б’єш найбільшим козирем Кохана ніч, твої вуста зображено,
* * *
На відрозі чарівно́го сумніву Хай спізнюся, як за́вжди, на свя́то я Ти найлегша від сяйва до спомину.
|
|
|
* * * На тих бульварах, де зима й сніги
* * *
Добре, я твій, – а що́ без тебе? Ти захисти від жаху погляд, Падають бомби скрізь листами
* * *
Любов – наш міст. Він лиш тоді впаде, |
|
|
|
* * * Перед великим завмирає час, А, може, я забігши перед вас, Перед любов’ю завмирає час,
* * *
За все тобі є прощенням любов! А пліснява брехні, як тетива, Щасливим був би ти в моїх краях – Сонет безсилий – бо ніхто не зна,
* * *
Понавизбирує цитат А на високому вікні Усе складу тобі до ніг! Ти вчиш мене, всім серцем вчиш, Комусь – гризот бджолиний рій, |
|
За матеріалами: http://lukl.kiev.ua/
Більше віршів про кохання на нашому сайті:
.jpg "вірші про кохання")
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
"Дай, я буду таким, як хочу,