Володимир Даник. "Мадонна... наших перехресть" (розповідь про збірку поезій Ліни Костенко)

Володимир Даник

МАДОННА… НАШИХ ПЕРЕХРЕСТЬ!

Послухайте, вельмишановні, а ви класику читаєте? А, може, навіть, і перечитуєте?! Якщо так, то це ж добре. Бо це справа, певна річ, варта уваги. Бо відразу ж знаходиш і вірші, і окремі рядки, прочитавши які хочеться зупинитися і замислитися. 

Завітавши до обласної юнацької бібліотеки імені Василя Симоненка у Черкасах і здавши поетичну книгу автора-черкащанина, прошу бібліотекаря принести щось із книг Ліни Костенко. Мені приносять гарно оформлену книгу «Мадонна Перехресть» (Київ, «Либідь», 2012 рік). Цю книгу я вже читав. Але ж з моменту прочитання минув уже певний час. Отож відразу ж і думка – а чому б і не перечитати?!
Колись, ще на початку літературної творчості, я був на одному з творчих семінарів, що їх проводили для літераторів-початківців. Молодих авторів ділили на секції, і в них проводили заняття уже досвідчені письменники. Незабутній Микола Сом, прекрасний поет (і гуморист неабиякий!), проводячи семінар, запитував у його учасників, а творчість кого з поетів у них викликає інтерес, кого з них вони хотіли б наслідувати.
Запитав Микола Данилович і мене. Я відповів, що є немало віршів, що мені подобаються, але когось з поетів я виділяти не став би. І ще сказав, що мене дуже зворушує народна пісня.
Потім, уже за плином літ, читаючи і перечитуючи, я відкрив для себе творчість і Василя Симоненка, і Бориса Олійника, і Андрія Малишка. І, звичайно ж, творчість Ліни Костенко. 
Коли перечитуєш книгу поезій, яку ти вже читав, відбувається дивна річ – ті вірші, на які звернув увагу при першому прочитанні, ніби... відступають у тінь. А на передній план виходять вірші інші... і сприймаються вони уже і набагато гостріше, і значно яскравіше.
Згадується і такий епізод. Студклуб технологічного університету, у якому я працюю викладачем, проводив кастинг ведучих. І мене запросили бути членом журі цього заходу. Студенти, вибрані під час кастингу, мали брати участь, як ведучі, у різноманітних подіях, що ними рясніє життя вишу. Одне з випробувань, через яке проходили учасники, полягало у тому, що вони мали читати вірші. І автором великої частини віршів, що прозвучали у виконанні різних учасників, була саме Ліна Костенко. Отже, це поетеса, на користь творчості якої робить акцент небайдужа, студентська молодь. 
Вірші, що увійшли до згаданої вище книги, були і новими, і раніше недрукованими. Сама книга поезій була присвячена доньці Ліни Костенко. І це вносило певний особистісний аспект у духовну ауру книги. Книга прекрасно оформлена. Там немало фотографій, що запам’ятовуються. У тому числі і світлини з особистого архіву Ліни Костенко.

Та і саму книгу пронизує взаємозв’язок сивих глибин історії і гостроти проблем сучасності. На обкладинці фрагмент картини «Мадонна з немовлям та двома ангелами», створеної ще аж у 1465 році. І картина ця, як вказано у книзі, належить пензлю Фра Філіппо Ліппі. 
Ось тут і довелося звернутися до словників. Як з’ясувалося, фра – це скорочення від слова frater (брат), що приєднується до імені католицького ченця. А слово мадонна, як вказано у словнику, це у католиків назва матері Христа, богородиця.
І ще така особливість. Обираючи назву для книги, поети частенько використовують для цього назву одного з віршів чи, скажімо, один з рядків якогось вірша. І саме цей вірш розташовують здебільшого на початку книги. Тут же – усе з точністю до навпаки. Слова, відповідні назві, фігурують у останньому вірші книги. 
Бо і самі вірші, що увійшли до книги, ніби на перехрещенні тисячолітнього  досвіду людства і роз’ятрених проблем теперішніх. 
Поетеса з надією дивиться на світ, у якому живе, хоча він і вражає своєю складністю і непередбачуваністю –

Шлях уперед нелегкий, шлях уперед невідомий, але надії втрачати не варто, якою б тривожною дорога не була –

  
Використовуючи давні і вже немало століть відомі образи, поетеса говорить з нами про наші непрості будні і про те, у яке майбутнє нам іти.
Отож читаймо... і перечитуймо... класику! Бо це тільки збагатить наші спраглі до істинної поезії душі.

Стаття надіслана автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 та 2019 рр.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.