" Із глибини трьох тисячоліть докотилося до нас відлуння Троянської війни, повивши ореолом легендарності ім'я незрівнянної Єлени, через яку десять років лилася кров троянців і ахеїв. Єлена була дочкою Зевса і Леди, перед її красою блідла навіть краса олімпійських богинь. Усі правителі Греції домагалися її руки, але вона обрала собі в чоловіки хороброго Менелая. Та Єлену підступно викрав Паріс, син троянського царя. Це і призвело до війни, а потім і до загибелі славного міста, стіни якого, за переказом, зводили самі боги...." (Євген Шморгун)
"Бліда, невиспана пані Наталя одхилила двері з спальні в столову, де вже стирала порохи Варвара. Защібуючи на ходу білу ранішню блузу, вона тихо і наче з острахом поспитала: "Ви ще не одчиняли віконниць?" Варвара кинула стирку і наважилась бігти. "Зараз поодчиняю". "Ні… ні, не треба... Хай будуть зачинені цілий день!" - бистро й налякано наказала вона наймичці. Кремезна Варвара здивовано підняла на неї своє широке, землистого кольору обличчя..." (Михайло Коцюбинський)
Уся проза письменника складає невелику книжку, але ця книжка створює цілий світ — самобутній, неповторний і магічний. Читайте оповідання Василя Стефаника: "Мамин синок", "Давня мелодія", Камінний хрест".
Оповідання Євгена Шморгуна: "Рослина дивовижної сили", "Зозулини черевички", "Козацькі могили", легенда "Неопалима купина".
Сергій Петрович Плачинда (літературний псевдонім - Сергій Кожухар), — відомий український письменник, прозаїк, публіцист, літературний критик. "Серед степу широкого... (Гілея)", "Роксолана", "Міфи і легенди стародавньої України" - твори Сергія Плачинди, запропоновані у цьому розділі.
На завершення публікації книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк "Українське народне вишивання" надаємо добірку ілюстрацій орнаментів вишивок з цієї книги без описань та пояснень.
Ця стаття - продовження попередньої, де публікуємо добірку ілюстрацій орнаментів вишивок з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк "Українське народне вишивання".
Пропонуємо завершальну добірку ілюстрацій орнаментів вишивок з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк "Українське народне вишивання".
Дивіться оповідки майстрині Ірини Михалевич про наступне:
Писанка із села Суржа, що на Поділлі
Пишемо писанку "Юрдана" з колекції Володимира Ястребова
Бессарабські писанки: краса, що нас об'єднує
Писанка "Клиння". Червоно-чорний лабіринт
Оповідка про червоно-чорну бессарабську писанку (символіка, орнаментика, техніка виконання)
Писанки Центральної України. Писанка "Заступці": цікаві геометричні орнаменти
Дослідження про "рослинні" назви писанок середньої Наддніпрянщини
Відтворюємо болгарські писанки. Писанка «Крестовца» на жовтій основі
Пишемо писанку з ломаним хрестом з колекції Володимира Ястребова
Шукаємо вишуканих рішень: писанка з червоними лініями основи
Рідкісна красуня — подільська писанка
Яку б то написати. Обираємо орнамент
У розділі — статті про знання, освіту, навчання, виховання та саморозвиток. А також — велика добірка статей з педагогіки від Василя Сухомлинського, Олександра Захаренка, Григорія Ващенка, Івана Огієнка, Миколи Балліна, Шалви Амонашвілі. Дивіться також блог викладачки Людмили Федорової та розділ "Вчимо мови", що допоможе Вам у вивченні іноземної мови.
20 липня — День Пророка Іллі (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 2 серпня)
27 липня — День святого Палія (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 9 серпня)
1 серпня — Маковія (Маковея). Свято «Першого Спаса», «Спаса на воді», «Медового Спаса» (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 серпня)
6 серпня — Великий Спас (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 19 серпня)
15 серпня — "Перша Пречиста" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 28 серпня)
29 серпня — "Головосіка" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 11 вересня)
1 вересня — "Семена" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 вересня)
8 вересня — "Друга Пречиста" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 21 вересня)
14 вересня — "Здвиження Чесного Хреста" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 27 вересня)
01 жовтня — свято Покрови Пресвятої Богородиці (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 жовтня).
26 жовтня — Святого Дмитра (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 8 листопада)
28 жовтня — День святої П'ятниці (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 10 листопада)
1 листопада — Кузьми-Дем'яна (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 листопада)
8 листопада — День святого Михайла (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 21 листопада)
Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) — видатний український письменник, широко знаний у нашій країні та за рубежем, — увійшов в літературу як високоталановитий майстер сатири і гумору. Митець самобутній і неповторний, він формувався й зростав на грунті народного життя. Він — письменник поетичної вдачі, глибокий лірик, щиро залюблений у красу народного життя, народної мови, в неповторне духовне обличчя людей праці, в щедротну красу природи.
""Що, може, на вальдшнепів поїдемо? — запитав я свого вірного товариша по охоті.— Воно хоч і пізнувато, висипки вже далі на північ посипали,— та, проте, може, ще ж якийсь забарився й у нас. Та й Ральфа треба перевірити, чи не забув він за зиму, як стойку робити! Поїдьмо, провітримося трохи." "Ні, не поїду! Весняної охоти я не визнаю! Та й тобі не раджу! Я — ворог весняної охоти!" "Чому? Навесні в лісі краса яка!" "От тому, що краса, я й ворог!" І замислився-замислився мій вірний товариш..." (Остап Вишня)
"Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводивсь. От одного вечора ліг спати та й узяв книжку перед сном почитати. А Василько знав: якщо книжку читаєш лежачи, — псується зір і псується книжка. Лежить Василько, читав і задрімав. А книжка — бух! — на підлогу. Аркуші в книжці й пожмакалися. Добре заснув Василько, так міцно, що й од «бух!» не прокинувся. І сниться Василькові, що він — книжка..." (Остап Вишня)
"Ви були коли-небудь на річці на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Північний Донець? Не були? Побувайте! ...За славним містом Енськом Оскіл тече повз радгосп, і радгоспівський садок, як то кажуть, купається в річці. Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні..." (Остап Вишня)
"... І справді — тільки-но вони присіли за кущем ліщини, збоку щось заквоктало, залопотіло крильми... Чудесний червоний красень-фазан із хвостом дугою підбіг до снопа і почав клювати зерно. Дідусь обняв Павлика та й каже: "Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снігу, підгодовуй пташку в лісі! Добре?" "Добре",— відповів Павлик..." (Остап Вишня)
"Ведмідь у нас на Вкраїні, крім як у зоологічних парках, ніде не водиться, через те не так уже й страшно по наших лісах вальдшнепа, чи зайця, чи лисицю полювати. Були б ведмеді,— довелося б багатьом мисливцям рушниці попродати, бо наші охотники люди тихі, сумирні й поетично ніжні, а ведмідь — звір великий і реве: може перелякати..." (Остап Вишня)
"У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ божий і потім — років, мабуть, із десять підряд — мати казала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку. Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року, в містечку Груні, Зіньківського повіту на Полтавщині. Власне, подія ця трапилася не в самім містечку, а в хуторі Чечві біля Груні, в маєткові поміщиків фон Рот, де мій батько був за прикажчика..." (Остап Вишня)
"Давно давно це було. Було це за тих часів, про які старі наші люди, жартувавши, казали: «Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!» А тоді таки справді був цар, хоч і звався він не Опеньком, а Миколою, і були на нашій землі пани – поміщики та капіталісти. А жили ми на хуторі, і від хутора до села було тоді верстов зо три, а тепер, значить, кілометрів… На хуторі було з десяток хатів, а навкруги – ліс, де росли високі ялинки, розложисті клени і могутні, у три чотири обхвати, дуби…" (Остап Вишня)
"Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на під-ставі багатолітніх спостережень і наукових досліджень остаточно визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах по річках колисково-смарагдової нашої Батьківщини. ... Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі-тихі плеса..." (Остап Вишня)