Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Авторка 7 поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай», «Голос голубки», «Стежина до щастя», «Мереживо долі», «Намисто мрій», «Подаруй мені щастя», збірок віршів для дітей «Подарунок від зайчика» та «Український віночок». Результатом співпраці з композитором Миколою Ведмедерею є співаник «Я чую музику води». Співавторка більш, ніж 30 колективних збірок та літературно-художніх альманахів. Її поезії друкувалися в районних газетах «Народна воля» та «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій». Учасниця ГО «Літературна студія «Бистрінь» ім. Н. Чира».
В історії різномовної поетичної Шевченкіани, яка бере свій початок ще за життя Кобзаря, серед багатьох її творців визначилося місце й для відомого українського поета й прозаїка Богдана Лепкого (1872 - 1941 рр.) - автора поезій та книжки "Про життя великого поета Тараса Шевченка", історичних повістей і романів. Ще на початку XX століття він продовжив поетичну Шевченкіану віршами "В кріпості", "Умер поет" та триптихом "В Тарасові роковини", об’єднаними в цикл "Шевченко" (1902). Читайте вірші Богдана Лепкого: "В кріпості", "Умер поет", "В Тарасові роковини", "Благословенна най буде година".
У березні цього року вийшла друком книга, написана відомою українською майстринею-писанкаркою Іриною Михaлевич, - прaктичний порaдник «Фaрбувaння писaнки. Природні бaрви». Першa презентaція порaдникa відбудеться 17 березня в Олексaндрії (Кропивниччина) - в місті, де майстриня мешкає. Презентaції пройдуть тaкож в aрт-студії в Хaркові, в бібліотеці імені Вaсиля Симоненкa тa музеї Івaнa Гончaрa у Києві, в етно-гaлереї в Тернополі, у музеї писaнки в Коломиї. У Кропивницькому відбудуться дві презентaції в один день – 12 квітня – у мистецькому відділі нaукової бібліотеки імені Дмитрa Чижевського тa в художньому музеї. Зa словaми Ірини Михaлевич, перший нaклaд розійшовся миттєво. Наразі майстриня приймає замовлення від читачів, які хочуть придбати книгу, на своїй сторінці ФБ. Книги будуть відправлені бажаючим після виходу з друку другого накладу порадника.
Свято Покрови нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України. Стало добрим звичаєм побувати 1 жовтня на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати, боронячи Вітчизну, і помолитися за них.
Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці – одне з 12 основних свят церковного календаря. Датою Благовіщення як на Заході, так і на Сході вважається постійною – 25 березня. Ця дата відстає рівно на 9 місяців від 25 грудня, яке з IV століття спочатку на Заході, а потім на Сході вважається днем Різдва Христового. Крім того це число узгоджується з уявленнями давніх церковних істориків про те, що Благовіщення і Великдень, як історичні події відбулися в один і той же день року.
Українські народні прислів’я та приказки – джерело невгасної народної мудрості, яка пройшла крізь віки і зараз є непохитним дороговказом у житті для кожної людини. Українські народні прислів’я та приказки – це багатющий та потужний внесок української Нації до скарбниці світової цивілізації. Маємо всяк час бути гідними продовжувачами добрих та великих справ наших Предків та донести їхній спадок-скарб до прийдешніх поколінь. У цьому сенс життя та місія людини на Землі.
У квітні деякі рослини уже з листям, але ще не цвітуть, як бузина, наприклад. Багато дерев цвітуть, та листя на них ще замале. Акація, напевне, єдине дерево, яке ніби не чує весну. Тільки в травні почне вона пускати листя, а зацвіте ближче до літа. Кожна рослинка знає свій час. Дізнаваймося більше про розвиток рослин і тоді знатимемо, якими рослинами і коли можна фарбувати писанку. Хочеться фарбувати свіжим, адже зі свіжих трав барвники отримуються найсильніші. У квітні можна назбирати грициків, кропиви, жовтих квітів форзиції, нарвати листя з берези, каштана, бузку. Досить швидко можна назривати березових сережок (краще на початку місяця) або сережок горіхових (всередині квітня). Для приготування барвника достатньо невеликої пригорщі. Горіх є гарним "постачальником" світло-коричневої барви. Фарбувати можна і навесні, і влітку - сережками, листям, зеленими горіховими кожушками.
Пишемо писанку взимку і прагнемо фарбувати виключно природнім. Чим фарбувати? Пропоную мінімальний набір. Якщо потрібно отримати на писанках традиційні (тобто такі, що часто зустрічаються) кольори, достатньо взяти п'ять різних рослин: ромашку, ягоди бузини, цезальпінію, цибулиння, ягоди чорниці.
"Беруть завидки на чужі пожитки
Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»
Що на людях видно, то й собі жадно.
Залізо іржа з'їдає, а заздрий від заздрощів погибає.
Заздрий від чужого щастя сохне.
Заздрість здоров'я їсть."(Зі збірки "Народ скаже — як зав'яже")
"Сонце в мішок не зловиш.
Так тепло, як циганові під ятером.
Зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно."
"Зачепилася за пень — простояла цілий день.
«Нехай»— поганий чоловік.
Одне «зараз» краще трьох «потім».
У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть."(з народного фольклору)
"Добре роби, добре й буде.
Хто спішить, той двічі робить.
Без охоти нема роботи.
Хотів зробити спішно, а зробив смішно."
(Зі збірки "Відгадай")
"І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
Доброму коневі — не довгі версти.
У вмілого руки не болять.
В умілого і долото рибу ловить.
Коваль клепле, доки тепле"
(Зі збірки "Народ скаже, як зав'яже" та збірки М. Номиса)
"Без діла слабіє сила.
Бджола мала, а й та працює.
Діло майстра величає.
Ранній пізньому не кланяється.
Хто в роботі, той у турботі.
Для нашого Федота не страшна робота.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Без труда нема плода."(Зі збірки "Народ скаже — як зав'яже")
"Гречана каша сама себе хвалить
Хвалилася сова своїми дітьми.
Нема краще понад мене та понад попову свиню.
Роздайся, море,— жаба лізе!
Роздайся, море,— тріска пливе!
Не один пес Гривко.
Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка."(зі збірки "Народ скаже — як зав'яже")
"Ластівки низько літають — дощ обіцяють.
Чайка сіда в воду — чекай доброї погоди.
Де багато пташок, там нема комашок."
"Слово до слова, та й зложиться мова.
Рідна мова дорога людині, як саме життя.
По цій мові будьмо собі здорові.
Добре слово не коштує нічоrо, а поможе багато.
Коби твоє слово та Богові у вухо."
(записав Володимир Плав'юк)
Володимир Плав’юк — відомий збирач українських паремій у Канаді. Після себе В. Плав’юк залишив не тільки опубліковану у 1946 році збірку „Приповідок”, але й велику кількість рукописних матеріалів для другого тому. Пояснення до паремій першого тому написані у дотепній і дохідливій для українсько-канадського читача формі. Володимир Плав’юк зробив надзвичайно цінний вклад у розвиток української фольклористики в Канаді. Приповідки опубліковані за алфавітом і за темами, тому із задоволенням будемо знайомити читача з ними, починаючи від букви "А", і закінчуючи — "Я".
Про походження та історію писанки розповідає відома українська писанкарка з Олександрії Ірина Михалевич (фотографії - з блогу авторки).